Презентация на тему "Марина Цвєтаєва" - скачать бесплатно презентации по Литературе

жінок, божеволіла сама, не перестала любити однієї-єдиної людини, при цьому маючи вільний спосіб життя. Вона народила трьох дітей, яких безмежно любила, при цьому признавалася в тому, що ніколи не приділяла їм належної уваги. Вона - клубок суперечностей. Вона свята і розпусна, вона красива і грішна. Їй писали вірші, і вона їх сама присвячувала комусь. Вона не була скривджена розумом, характер її був суперечливий, а доля була до неї жорстока. Вона не втомлювалася любити життя, борючись за кожну мить, а у результаті пішла з неї із власної волі. 
Вона – Марина Цвєтаєва!

гpызть  Кpасной pябины  Гоpькую кисть. 

28 вересня 1892 року –
31 серпня 1941 року

16 серпня 1916 року

придём.

Трёхпрудный переулок. Дом Цветаевых.

талановита піаністка, учениця А.Рубінштейна.
Прекрасна освіта: мови, музика, малювання.
«Книги мені дали більше, ніж люди. Я подумки все пережила, все взяла. »

– «Лебединый стан»
1921 – «Вёрсты»
1921 – «Стихи к Блоку»
1922 – «Разлука»
1923 – «Ремесло»
1923 – «Психея. Романтика»
1924 – «Молодец»
1928 – «После России»
1933 – «Живое о живом»
1934 – «Дом у старого Пимена»
1934 – «Пленный дух»
1935 – «Мать и музыка»
1936 – «Отец и его музей»
1936 – «Нездешний вечер»
1937 – «Мой Пушкин»
1938 – «Повесть о Сонечке»

черпає натхнення з безкінечності своєї душі.
Протиставлення власного «Я» та навколишнього світу.
«Одна из всех – за всех – противу всех!»
Життя і творчість розділити неможливо.
«Я не верю стихам, которые льются. Рвутся – да!»
«Стихи - есть бытие»
«Равенство дара души и глагола – вот поэт»

дому та бездомів'я (пристань душі)
Тема конфлікту побуту і буття

Тема Росії (Москва, історична доля)
Тема смерті (життя - дар, швидкоплинний)
Тема високого призначення Поезії
Тема кохання як дарованого долею щастя
Тема приреченої жертовності («Лебединий стан»)

Тематика творчості

Разін, Пушкін, Блок, Магдалина.

«Літературні»:

Федра, Орфей, Гамлет, Офелія, Аріадна. Кармен, Кавалер де Гріє, Дон Жуан та інші.

Предметні:

Крило (крилатість), орел, лебідь, ворон ...
Шпага, клинок, кинджал, меч - знаки лицарства, символи мужності
Плащ, завіса ...
Море, хвиля, піна, камінь ...
Дерева: тополя, горобина, бузина
Письмовий стіл
Вікно, свічка, ніч, зірки ...

повсякдення, про життя, і застерігає перед дріб’язковістю, “милими дрібницями”.

повсякдення, про життя, і застерігає перед дріб*язковістю, “милими дрібницями”.

М. Гумільов писав: “Марина Цвєтаєва внутрішньо талановита, внутрішньо своєрідна…Багато нового в цій книзі: нова, смілива (не раз занадто) інтимність; нові теми, наприклад, дитяча закоханість; нове безпосереднє, бездумне милування дрібничками життя.

І, як і треба було думати, тут інстинктивно вгадані всі найголовніші закони поезії, отже, ця книжка – не лише мила книжка дівочих зізнань, а й книжка чудових віршів.”

не вами, Что никогда тяжелый шар земной Не уплывет под нашими ногами. Мне нравится, что можно быть смешной - Распущенной - и не играть словами, И не краснеть удушливой волной, Слегка соприкоснувшись рукавами. Мне нравится еще, что вы при мне Спокойно обнимаете другую, Не прочите мне в адовом огне Гореть за то, что я не вас целую. Что имя нежное мое, мой нежный, не Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе... Что никогда в церковной тишине Не пропоют над нами: аллилуйя! Спасибо вам и сердцем и рукой За то, что вы меня - не зная сами! - Так любите: за мой ночной покой, За редкость встреч закатными часами, За наши не-гулянья под луной, За солнце, не у нас над головами,- За то, что вы больны - увы! - не мной, За то, что я больна - увы! - не вами!

Мне нравится, что вы больны не мной

у меня огоньки-угольки, А волосы спелая рожь, И тянутся к ним из хлебов васильки. Загадочный век мой - хорош. Видал ли ты эльфов в полночную тьму Сквозь дым лиловатый костра? Звенящих монет от тебя не возьму, - Я призрачных эльфов сестра... А если забросишь колдунью в тюрьму, То гибель в неволе быстра! Ты рыцарь, ты смелый, твой голос ручей, С утёса стремящийся вниз. От глаз моих темных, от дерзких речей К невесте любимой вернись! Я, Эва, как ветер, а ветер - ничей... Я сон твой. О рыцарь, проснись!

Аббаты, свершая полночный дозор, Сказали: "Закрой свою дверь Безумной колдунье, чьи взоры позор. Колдунья лукава, как зверь!" - Быть может и правда, но темен мой взор, Я тайна, а тайному верь! В чем грех мой? Что в церкви слезам не учусь, Смеясь наяву и во сне? Поверь мне: я смехом от боли лечусь, Но в смехе не радостно мне! Прощай же, мой рыцарь, я в небо умчусь Сегодня на лунном коне!

Колдунья