Сентименталізм (від франц. sentiment — почуття, почуттєвість) - літературний напрям

Содержание

Слайд 2

Сентименталізм дістав свою назву від роману англійського письменника Лоренса Стерна «Сентиментальна

Сентименталізм дістав свою назву

від роману англійського письменника Лоренса Стерна «Сентиментальна

подорож по Франції та Італії» (1768 p.).
Саме ж слово «сентиментальний» існувало в Англії ще до публікації стернівського роману: його перше використання зафіксував англійський словник 1749 року видання. Однак до виходу роману Л. Стерна воно вживалося в мові художньої літератури рідко, і до того ж виступало у двох основних значеннях: «розсудливий» і «здатний до співчуття». З 60-х років XVIII століття починає переважати друге значення слова «сентиментальний».
Слайд 3

Риси сентименталізму як нового напряму помітні вже в європейських літературах ЗО—50-х

Риси сентименталізму як нового напряму помітні вже в європейських літературах ЗО—50-х

р. XVIII ст.

Сентименталістські тенденції спостерігаються в літературі Англії (поезія Дж. Томсона, Е. Юнга, Т. Ґрея),
Франції (романи Р. Маріво і А. Прево, «Сльозлива комедія» П. Лашоссе),
Німеччини («Серйозна комедія» X. В. Ґеллерта, почасти «Мессіада» Ф. Клопштока).
Але як окремий літературний напрям сентименталізм оформлюється в 1760-ті роки. Найбільш яскравими письменниками-сентименталістами були С. Річардсон («Памела», «Кларіса»), О. Ґолдсміт («Векфільдський священик»), Л. Стерн («Життя та думки Трістрама Шенді», «Сентиментальна подорож») в Англії;
Й. В. Ґете («Страждання юного Вертера»), Ф. Шіллер («Розбійники»), Жан Поль («Зібенкез») в Німеччині;

Слайд 4

Ж.-Ж. Руссо («Юлія, або Нова Елоїза», «Сповідь»), Д. Дідро («Жак-фаталіст», «Черниця»),

Ж.-Ж. Руссо («Юлія, або Нова Елоїза», «Сповідь»), Д. Дідро («Жак-фаталіст», «Черниця»),

Б. де Сен-П'єр («Поль і Віргінія») у Франції;
М. Карамзін («Бідна Ліза», «Листи російського мандрівника»), О. Радіщев («Подорож з Петербурга в Москву») в Росії.
Позначився напрям сентименталізму й на інших європейських літературах: угорській (Й. Карман), польській (К. Бродзінський, Ю. Нємцевич), сербській (Д. Обрадович).
Дискусійною залишається проблема існування сентименталізму в українській літературі, хоча риси цього напряму спостерігаються у творчості деяких визначних українських письменників, зокрема І. Котляревського («Наталка Полтавка») та Г. Квітки-Основ'яненка («Маруся», «Сердешна Оксана»).
Слайд 5

Сентименталізм демократизує мову художнього твору — вона стає зрозумілішою для широких


Сентименталізм демократизує мову художнього твору — вона стає зрозумілішою

для широких верств населення. Здебільшого зникають риторичні пишномовності й архаїзми. Художні засоби й лексичні одиниці беруться з фольклору, інтерес до якого посилюється в сентименталізмі.
Слайд 6

Так, М. Карамзін проводив велику роботу над удосконаленням російської літературної мови.

Так, М. Карамзін проводив велику роботу над удосконаленням російської літературної

мови. Він зменшив кількість слов'янізмів, збагатив «середній штиль» словами з народної мови, полегшив синтаксис. Мовні засоби сентименталістів мали викликати зворушення до зображуваного.
Таку роль виконують, наприклад, пестливо-зменшувальні слова в повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся»: «Наум бачить, що Маруся зовсім змінилась на лиці: стала собі рум'яненька, як зоренька перед сходом сонця, очиці як ясочки грають; веселенька і від неї наче сяє...»
Слайд 7

Не існує єдиної думки в літературознавстві на предмет наявності сентименталістського напряму

Не існує єдиної думки в літературознавстві

на предмет наявності сентименталістського напряму

в українській літературі. Найвидатніші вітчизняні літературознавці О. Білецький та Д. Чижевський вважали, що вияву в українській художній свідомості сентименталізм не здобув. «В українській літературі, — зауважує Дмитро Чижевський, — немає потреби утворювати з кількох творів Квітки та одного твору Котляревського окремого літературного напряму». Розглядаючи твори Квітки, які нерідко характеризуються як сентиментальні, вчений зазначає: «В них є чуттєвий елемент, чутливі сцени, але немає сентиментального стилю, „чутливого" змалювання подій з суб'єктивними виявами почуття самого автора».
Слайд 8

Проте існує і протилежна точка зору. Так, І. Лімборський вбачає типологічну

Проте існує і протилежна точка зору.

Так, І. Лімборський вбачає типологічну

спорідненість українських письменників XVII— XVIII століть із європейським сентименталізмом. Дослідник стверджує, що в першій половині XIX сторіччя сентименталізм проявив себе в усіх родах української літератури. Звичайно, напрям сентименталізму не міг не мати певних негативних рис, до яких можна віднести нудотність і слізливість, моралізаторство і дидактизм.
Слайд 9

Однак здобутки цього напряму — нові жанрові форми, психологічний аналіз, інтерес

Однак здобутки цього напряму

— нові жанрові форми, психологічний аналіз, інтерес до

життя простої людини, почуттєва сторона людського існування тощо, — створюють ґрунт для літературних напрямів, які приходять на зміну сентименталізмові в XIX столітті. Естетичні й поетичні риси, форми й засоби сентименталістської літератури використовуються у творах романтизму й реалізму.
Слайд 10

Визначальні риси сентименталізу: відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет

Визначальні риси сентименталізу:
відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення
позитивні

герої – представники середніх і нижчих верств суспільства
вільна побудова твору
підвищена емоційність зображення подій та характерів
мальовничі сільські пейзажі
розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу
інтенсивне використання пестливої форми слів, що означають почуття й настрої
Слайд 11

Сентименталізм змінює жанрову систему сучасної йому літератури. Він відкидає класицистичну ієрархію

Сентименталізм змінює

жанрову систему сучасної йому літератури. Він відкидає класицистичну ієрархію

жанрів: у сентименталістів уже немає жанрів «високих» і «низьких», усі вони є рівноправними. Жанри, що домінували в літературі класицизму (ода, трагедія, героїчна поема), поступаються місцем новим жанрам. Зміни відбуваються в усіх родах літератури.
Слайд 12

В епосі панують жанри подорожніх нотаток («Сентиментальна подорож» Л. Стерна, «Подорож

В епосі панують жанри

подорожніх нотаток («Сентиментальна подорож» Л. Стерна, «Подорож з

Петербурга в Москву» О. Радищева), епістолярного роману («Страждання юного Вертера» Гете, романи Річард-сона), з'являється сімейно-побутова повість («Бідна Ліза» М.Карамзіна).
В епічних творах сентименталізму важливу роль відіграють елементи сповіді («Сповідь» Ж.-Ж. Руссо) та споминів («Черниця» Д. Дідро), що надає можливості глибшого розкриття внутрішнього світу персонажів, їхніх почуттів і переживань.
Слайд 13

Жанри лірики,— елегії, ідилії, мадригали, послання, — мають на меті психологічний

Жанри лірики,—

елегії, ідилії, мадригали, послання, — мають на меті психологічний

аналіз, розкриття суб'єктивного світу ліричного героя. Видатними ліриками сентименталізму були англійські поети (Дж. Том-сон, Е. Юнг, Т. Грей, О. Ґолдсміт). Похмурі мотиви в їхніх творах зумовили виникнення назви «цвинтарна поезія». Чи не найвідомішим поетичним твором сентименталізму стає «Елегія, написана на сільському цвинтарі» Т. Ґрея.
Слайд 14

Англійський поет ҐРЕЙ, Томас (1716 - 1771)

Англійський поет

ҐРЕЙ, Томас

(1716 - 1771)

Слайд 15

"Еллегія, написана на сільському кладовищі", У Еллегіі створений ліричний образ поета.

"Еллегія, написана на сільському кладовищі",


У Еллегіі створений ліричний

образ поета. Він відображений у властивому сентименталістам уявленні про поетичну натуру. Поет зображується як людина, «чутливий душею і лагідний серцем», який любить самоту на лоні природи.
Сумний, похмурий, з главою нахиленою,
Він часто ходив у Астарту сльози лити,
Як мандрівник, батьківщини, друзів, всього позбавлений,
Якому нічим душі не потішити.
Слайд 16

"Еллегія" - один з класичних пам'яток поезії англійського сентименталізму - пережила

"Еллегія" - один з класичних пам'яток поезії англійського сентименталізму - пережила

свій час. До неї не раз зверталися поети-романтики.
Слайд 17

Розробляли сентименталісти й жанри драми. Серед них — так звані «міщанська

Розробляли сентименталісти й жанри драми.

Серед них — так звані «міщанська драма»,

«серйозна комедія», «сльозлива комедія». У драматургії сентименталізму синтезуються елементи трагедії та комедії.
Справедливість жанрового зміщення був змушений визнати Вольтер. Він підкреслював, що воно викликане й виправдане самим життям, оскільки «в одній кімнаті сміються з того, що служить предметом зворушення в іншій, і та ж сама особа інколи переходить протягом якоїсь чверті години від сміху до сліз з одного і того ж приводу».
Слайд 18

«Катерина II на прогулянці в Царськосільському парку” Боровиковський написав портрет, який

«Катерина II на прогулянці в Царськосільському парку”

Боровиковський написав портрет, який

був на той час незвичайним і був пройнятий подихом свіжої течії сентименталізму на відміну від переважаючого в імператорських портретах класицизму. Характерні ознаки цього напрямку – ідеалізація життя на фоні природи, культ почуття, інтерес до внутрішнього життя людини.
Слайд 19

Слайд 20

Сентименталізм проявляється у відмові автора від парадних інтер’єрів. Перевага надається природі,

Сентименталізм проявляється

у відмові автора від парадних інтер’єрів. Перевага надається природі, яка

краща від палаців. Вперше у російському мистецтві фон портрета стає важливим елементом характеристики героя. Художник зображує побут людини в натуральному оточенні, показує природу як джерело естетичної насолоди.
Катерина II зображена не богинею, а простою поміщицею, якою любила видаватися в останні роки життя, без всякої офіційності, урочистості і парадних атрибутів.
Слайд 21

М. Карамзін «Бідна Ліза» Сентименталізм проголошував перважну увагу до особистого життя

М. Карамзін «Бідна Ліза»


Сентименталізм проголошував перважну увагу до особистого

життя людей, їх почуттів. Карамзін розповідає історію нещасливого кохання простої селянської дівчини Лізи і дворянина Ераста. Ліза – ідеал «природньої людини», за яку ратували сентименталісти. Вона не тільки «прекрасна душею і тілом», але і здатна щиро полюбити людину, яка її любові не зовсім варта. Ераст, хоча і вищий в освіті, знатності своєї коханої, виявляється морально біднішим неї. Він володіє«неабияким розумом» і «добрим серцем»,але надто слабка людина, не може боротися за своє кохання. Програвши у карти, змушений одружитися з багатою вдовою і залишити Лізу, із-за чого вона покінчила з собою.