Історія зарубіжної літератури (друга половина ХІХ ст.)

лекцій № 1-3
Виконання письмового завдання до кожної теми – 15 балів (5 Х 3)
Атестаційний контроль №1 – 15 балів
Модуль 2:
Відвідування лекцій № 4-6
Виконання завдань до тем 4-7 – 20 балів
Атестаційний контроль № 2 – 10 балів
Індивідуальне науково-дослідне завдання – 20 балів (обрати зі списку на платформі електронного забезпечення навчання): https://moodle.znu.edu.ua/course/view.php?id=1026
Залік (усний за матеріалом лекцій і прочитаних творів) – 20 балів

літературознавстві

План 1. Дискусійні аспекти вивчення реалізму. 2. Історичні передумови реалізму. Характер становлення реалістичної естетики. 3. Принципи зображення дійсності в літературі реалізму.

всієї його історії.
Виявляється у прагненні до правдивого відтворення дійсності.
Античний реалізм, ренесансний реалізм, просвітницький реалізм

Конкретно-історична концепція
Реалізм - категорія історична, що означає художню систему або напрям. Виникає на певній стадії еволюції мистецтва і має більш менш чіткі хронологічні межі.

роки.
Хронологічні межі в різних країнах не співпадають. Наприкінці 1820-1830-х рр. формується у Франції (Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, П. Меріме) та Англії (Ч. Діккенс, В.М. Теккерей, сестри Бронте, Дж. Еліот, Е. Гаскелл, Е. Троллоп), пізніше в інших європейських країнах (Італії, Іспанії, Польщі, Німеччині, Україні).

дійсності як найважливішу родову ознаку реалізму. АЛЕ критичне сприйняття реальності притаманне не лише реалістам.
Критична позиція не виключає позитивного начала в реалізмі, який не є явищем "чистої критики".

Термін «класичний реалізм»
має на увазі певну найвищу якість реалізму ХІХ ст. у порівнянні з іншими "реалізмами".
Термін «реалізм ХІХ ст.» має історично конкретний і одночасно досить широкий зміст, означає складне явище, яке протягом століття розвивалося в умовах кожної конкретної національної літератури.

революція;
Філософія позитивізму;
Накопичення капіталу (фетишизація матеріальних цінностей);

!!! На відміну від романтиків з ідеєю "двоєсвіту", і прагненням вийти в сферу глобальних проблем "універсуму", реалістів приваблює оточуюча реальність, сучасне суспільство.

«Червоне і чорне» (1830)

О. де Бальзак (1799-1850). Автор циклу реалістичних романів «Людська комедія» (1829 – 1846)

в Орнані» (1850).

1833 -1880

– визнання і розуміння безперестанної зміни, розвитку життя.
Історизму принцип – принцип зображення дійсності як перемінного явища, яке розвивається згідно з об’єктивними законами. Реалісти показують взаємодію людини і часу через буденні події і звичайні долі. У якості об'єкту обирають не історичне минуле, а оточуюче повсякденне життя, сучасність

Всеохопності принцип (універсальності). Полягає у прагненні до тотального охоплення і впорядкування явищ за допомогою класифікації, систематики, таксономії.
Об`єктивізму принцип – визнання істинного знання незалежним від знань, уявлень і вірувань окремого суб’єкта пізнання.
За Стендалем письменник – подорожній, що іде дорогою із дзеркалом, прив'язаним до спини. Він не керує відображеними картинами.

характерний для літератури реалізму, в ході реалізації якого створюються характерні для історично-конкретного суспільства характери і долі.
Аналітизм психологічний – прийом зображення складних внутрішніх процесів, що відбуваються у людській психології. Аналітичне начало – одне з провідних в естетиці реалізму, на відміну від емоційного, особистісного, на яке орієнтувалися романтики.

Аналітизм соціальний - погляд на суспільство як на об’єкт наукового дослідження. Характери персонажів, образи матеріального світу створюються на основі аналізу, співставлення і осмислення реальних історичних фактів, документів, свідчень.
Художня деталізація. Культ речей як носіїв характерних особливостей своїх власників.

на «естетичні» та «неестетичні»;
- пізнавальне спрямування (зв'язки з природознавством, історією, соціологією, психологією);
- аналітичний підхід до дійсності, намагання відтворити світ як складну єдність;
- увага до проблем взаємодії людини і середовища;
- зображення типових характерів за типових обставин;
- перенесення центру уваги на соціальну сферу;
- переважання епічного начала;
- поява синтетичних індивідуальних стилів, які поєднували реалістичні та романтичні елементи;
- психологізація атмосфери твору, його предметно-емоційного світу (портрет, інтер'єр, пейзаж тощо).