Фізична реабілітація дітей з рахітом

насамперед фосфорно-кальцієвого, що призводить до розладу правильного формування скелета і функцій внутрішніх органів і систем. На рахіт хворіють діти переважно у віці від 3 міс. до 1 року, часто на 2-му і значно рідше на 3—4-му році життя.

часи. У другому столітті до нашої ери Соран Еффесскій і Гален описували рахітіческіе зміни кісткової системи. Приблизно до XV- XVI століть рахіт був досить поширеним захворюванням серед маленьких дітей , особливо з великих ( на ті часи) міст Європи. Не випадково багато відомих голландські , фламандські , німецькі та датські художники того часу нерідко зображували у своїх творіннях дітей з типовими ознаками рахіту

( нависають надбрівні дуги , згладжений потилицю , розпластаний живіт , викривлені кінцівки і т.д.). Класичним прикладом може служити картина " Мадонна з немовлям " пензля безсмертного Альбрехта

найбільш частим захворюванням, зустрічається практично у всіх дітей, що знаходяться в стаціонарі (незалежно від патології)
Зниження захисно – адаптаційних механізмів, що приводить до частих захворювань і тяжкого їх перебігу (ГРВІ. пневмонії)
Грубі деформації скелету, вади зору, дистрофії інших органів

вагітної, порушення санітарно-гігієнічного режиму.
2. Недостатня інсоляція організму вагітної.
3. Відсутність антенатальної специфічної профілактики рахіту.

Ендогенні антенатальні чинники:
1. Старший вік вагітної (особливо після 35 років).
2. Екстрагенітальна патологія (цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, ревматизм, хронічні захворювання печінки,нирок та ін.).
3. Ускладнення вагітності (гестоз, плацентарна недостатність, загроза викидня тощо) і пологів.
4. Клінічні ознаки гіпокальціємії і порушень мінералізації кісткової тканини у вагітної.

негігієнічні житлові умови, обмеження рухової активності, недостатнє перебування на повітрі.
2. Незбалансоване раннє змішане і штучне вигодовування, особливо простими сумішами, коров'ячим молоком, кашами; невчасне введення прикорму, перегодовування стравами з борошна та жирами, вегетаріанське харчування.
3. Несприятливі клімато-географічні чинники.
4. Протисудомна терапія (фенобарбітал, седуксен), лікування гепатотоксичними антибіотиками (група тетрацикліну,цефалоспориновий рад), нефротоксичними препаратами (макроліди, сульфаніламіди), кортикостероїди, діуретичними засобами, тривале введення проносних засобів, гепарину.
5. Екологічні чинники (надмірний вміст у продуктах харчування стронцію, свинцю, цинку).

Ендогенні постнатальні чинники ризику щодо рахіту
1. Недоношення, морфофункціональна незрілість, природжена гіпотрофія новонародженої дитини.
2. Порушення мінералізації системи у новонародженого.
3. Гострі захворювання в ранній неонатальний період та в перші 3 міс життя.
4. Алергічний діатез, ексудативна ентеропатія.
5. Синдром первинного або вторинного порушення процесів усмоктування в кишках, дисбактеріоз.
6. Захворювання печінки (внутрішньопечінковий холестатичний синдром, гепатит новонароджених).
7. Захворювання нирок, хронічна ниркова недостатність з явищами остеодистрофії.
8. Знижена рухова активність унаслідок іммобілізації при дисплазії кульшових суглобів, порушення статодинамічних функцій у разі природженої неврологічної патології.
9. Висока інтенсивність перемодулювання та росту скелета і обміну речовин у перші місяці та роки життя, в період першого та другого витягання.
10. Спадкова схильність.

вітамін D -дефіцитного (класичного) рахіту:

1) варіанти (кальційпенічний, фосфопенічний. без відхилень щодо вмісту кальцію і фосфору в крові);
2) характер перебігу (гострий, підгострий, рецидивуючий);
3) ступінь тяжкості (легкий, середньої тяжкості, тяжкий);
4) періоди захворювання (початковий, розпалу, репарації, залишкових явищ).

званого « жаб'ячого живота». При ранньому рахіті виникає краніотабес - наявність округлих розм'якшень кістки ( дефектів кістки) в потилично - тім'яній області склепіння черепа. В області лобових і тім'яних горбів - періостальні розростання - остеофіти. Сплощення потилиці і остеофіти лобових і тім'яних горбів надають голові дитини чотирикутну форму , - caput guadratum . Тімячка збільшені , закриття їх затримується , розвиток щелеп , особливо нижньої , порушується , що супроводжується затримкою і нерегулярним прорізуванням зубів. На ребрах в області кістково - хрящової зони росту виникають потовщення - «рахітичні чотки» , в області епіфізів довгих трубчастих кісток ці потовщення носять назву « рахітичних браслетів ». У нижньому відділі хребта відзначається виражений кіфоз . При пізніх формах рахіту у віці після 2 років деформацій піддаються нижні кінцівки і таз , у зв'язку зі статичним навантаженням розвиваються так звані О- подібні, Х –подібні та шаблеподібні гомілки , плоский рахітіческій таз.

загартувальні процедури, лікувальну гімнастику (ЛГ) ,масаж, УФ-опромінення за основною схемою (починають з 0,25 біодози і доводять до 2-2,5 біодоз по 10-12 хв), хвойно-сольові ванни з температурою води 36-37 ° С по 5-10 хв через день (застосовують з 5 - 6-місячного віку).

и процедуры массажа. В период реконвалесценции облучение начинают с 0,25 биодозы и доводят до 2—2,5 биодоз. Kурс 15—20 облучений.

відведеними руками , 3 - « ширяння» - лежачи на животі , 4 - почергове згинання ніг , 5 - згинання та розгинання рук , 6 - відведення і схрещування рук на грудях , 7 - вставання , 8 - « ширяння» - на спині , 9 - поворот зі спини на живіт , 10 - повзання рефлекторне , 11 - присадка ( при підтримці за одну руку ) , 12 - самостійне прісажіваніе , 13 - згинання та розгинання ніг , 14 - одночасне згинання ніг , 15 - повзання , 16 - присідання навпочіпки , 17 - підведення тулуба за випрямлені руки з положення лежачи на животі , 18 - згинання та розгинання рук , 19 - підведення з вихідного положення лежачи на спині , 20 - кругові рухи руками

основою долоні м'язів спини; 3 - погладжування грудної клітини долонною поверхнею кисті; 4 - погладжування косих м'язів живота ; 5 - розминання подушечками великих пальців м'язів ніг; 6 - вібрація уздовж хребта ( рефлекторне розгинання хребта ) ; 7 - погладжування (розтирання ) долонної поверхні ноги ; 8 - погладжування живота долонною поверхнею кисті; 9 - розтирання стопи двома руками ; 10 - погладжування (розтирання ) руки долонною поверхнею кисті; 11 - поплескування стопи ; 12 - розтирання м'язів спини.

процеси, запобігає прогресуванню хвороби, деформацію опорно-рухового апарату, підсилює кровопостачання в пацієнт області, стимулює окислювально-відновні процеси в м'язах, нормалізує сон. Масаж проводиться обережно, застосовують погладжування, розтирання. Виконують кілька разів на день по 5-7 хв

значення мають щоденні прогулянки, сон на повітрі, а також ретельний гігієнічний догляд за дітьми: ванни, обтирання, влітку світло-повітрянні ванни на повітрі.