Гломеруфонефрит. Етіологія, патогенез гломерулонефриту

Август 2, 2022

Главная
Медицина
Гломеруфонефрит. Етіологія, патогенез гломерулонефриту

Содержание

2. Етіологія,патогенез гломерулонефриту Класифікація гломурулонеіриту Діагностика гломерулонефриту Клініка гломерулонефриту Профілактика гломерулонефриту Лікування гломерулонефриту Диспансеризація План
3. ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ Гломерулонефрит – це набуте імунокомплексне, асептичне, двобічне ураження клубочків нирок з втягненням в патологічний процес
4. Етіологія У розвитку захворювання грає роль стрептококова інфекція (фарингіт, тонзиліт, скарлатина, шкірні прояви), вірусні інфекції (аденовірусна,
5. Це аутоімунне захворювання, при якому в клубочки нирок приноситься з крові імунні комплекси, які пошкоджують клубочки,
6. Класифікация
8. Загальний аналіз сечі. У сечі - еритроцити, лейкоцити, циліндри, білок Питома вага сечі нормальний або підвищений
9. Клініка Гострий ГН розвивається через 6-12 днів після інфекції, зазвичай стрептококової (ангіна, тонзиліт, піодермія); найбільш нефритогенні
10. Хронічний ГН частіше розвивається повільно, знепомітним початком, рідше відзначається чіткий зв'язок з перенесеним гострим нефритом.
11. Ускладнення гломерулонефриту: Гострий дифузний гломерулонефрит може призводити до розвитку наступних ускладнень: гостра ниркова недостатність (близько 1%
12. Фактором, що збільшують ймовірність переходу гострого гломерулонефриту в хронічний, є гіпопластична дисплазія нирки, при якій ниркова
13. Лікування I. Базисна терапія. II. патогенетична терапія 1. Режим: постільний 10-14 днів. 2. Дієтотерапія (обмеження білка,
14. 5. Гіпотензивні засоби. 6. Антигістамінні препарати. 7. Глюкокортикоїди (нефротична і змішана форми) 8. Цитостатики (хлорбутин, азатіоприн,
17. Скачать презентацию

Слайд 2

Етіологія,патогенез гломерулонефриту
Класифікація гломурулонеіриту
Діагностика гломерулонефриту
Клініка гломерулонефриту
Профілактика гломерулонефриту
Лікування

гломерулонефриту
Диспансеризація

План

Слайд 3

ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ
Гломерулонефрит – це набуте імунокомплексне, асептичне, двобічне ураження клубочків нирок

з втягненням в патологічний процес інтерстицію і канальців. Воно посідає чільне місце серед набутих нефропатій, супроводжується порушенням практично всіх видів обміну речовин, змінами з боку багатьох органів і систем, часто призводить до розвитку гострої і хронічної ниркової недостатності, що є причиною ранньої інвалідизації дітей та підлітків

Слайд 4

Етіологія
У розвитку захворювання грає роль стрептококова інфекція (фарингіт, тонзиліт, скарлатина, шкірні

прояви), вірусні інфекції (аденовірусна, грипозна та інші)

Слайд 5

Це аутоімунне захворювання, при якому в клубочки нирок приноситься з крові

імунні комплекси, які пошкоджують клубочки, викликаючи в них запалення .

Патогенез

Слайд 6

Класифікация

Слайд 7

Слайд 8

Загальний аналіз сечі. У сечі - еритроцити, лейкоцити, циліндри, білок
Питома вага

сечі нормальний або підвищений
Збільшення титру антитіл до стрептокока в крові (антістрептолізін О, антістрептокінази, антигиалуронидаз)
Зниження вмісту компонентів комплементу СЗ, С4 в сироватці крові з поверненням до вихідного рівня через 6-8 тижнів при постстрептококковом гострому гломерулонефриті; при мембранопроліфератівном гломерулонефриті ці зміни зберігаються довічно
Вміст загального білка в сироватці крові знижений, в протеінограмма - підвищення а1 і а2-глобулінів
УЗД нирок
Радіоізотопна ангіоренографія
ЕКГ
Біопсія нирок дозволяє уточнити морфологічну форму хронічного гломерулонефриту, його активність, виключити захворювання нирок з подібною симптоматикою

Діагностика

Слайд 9

Клініка
Гострий ГН розвивається через 6-12 днів після інфекції, зазвичай стрептококової (ангіна,

тонзиліт, піодермія); найбільш нефритогенні b-гемолітичний стрептокок групи А, особливо штами 12 і 49. Характерні гематурія (частомакрогематурія), набряки, олігурія, гіпертонія. У дітей гострий ГН зазвичай має циклічний перебіг, з бурхливим початком, в більшості випадків закінчується одужанням. У дорослих частіше зустрічається стертий варіант із змінами сечі без загальних симптомів, поступовоприймає хронічний перебіг. Якщо доведено зв'язок з стрептококової інфекцією, підвищені титри антистрептококових антитіл і позитивний посів з глотки.

Слайд 10

Хронічний ГН частіше розвивається повільно, знепомітним початком, рідше відзначається чіткий зв'язок

з перенесеним гострим нефритом.

Слайд 11

Ускладнення гломерулонефриту:
Гострий дифузний гломерулонефрит може призводити до розвитку наступних ускладнень:
гостра ниркова

недостатність (близько 1% випадків);
гостра серцева недостатність (менше 3% випадків);
прееклампсія або еклампсія (гостра ниркова гіпертензивна енцефалопатія);
внутрішньомозковий крововилив;
минуще порушення зору;
хронічний дифузний гломерулонефрит.

Слайд 12

Фактором, що збільшують ймовірність переходу гострого гломерулонефриту в хронічний, є гіпопластична

дисплазія нирки, при якій ниркова тканина розвивається із відставання від хронологічних віку дитини.
Для хронічного дифузно гломерулонефриту, що характеризується прогрессирующе перебігом і резистентністю до активної імунодепресивної терапії, результатом стає вторинно-зморщена нирка.
Гломерулонефрит Займає одне з провідних місць середовища захворювань нирок, що призводять до розвитку ниркової недостатності у дітей і ранньої інвалідизації хворих.

Слайд 13

Лікування
I. Базисна терапія.
II. патогенетична терапія
1. Режим: постільний 10-14 днів.
2. Дієтотерапія (обмеження

білка, рідини і солі → поступовий перехід до фізіологічного харчування).
3. Антибактеріальна терапія (група пеніцилінів, макролідів, цефалоспоринів).
4. Діуретичні засоби (салуретики, осмодіуретики).

Слайд 14

5. Гіпотензивні засоби.
6. Антигістамінні препарати.
7. Глюкокортикоїди (нефротична і змішана форми)
8. Цитостатики

(хлорбутин, азатіоприн, циклофосфан). Показання: відсутність ефекту гормональної терапії, загострення і рецидиви нефротической форми гломерулонефриту.
9. Антикоагулянти і антиагреганти
10. Нестероїдні протизапальні препарати

Слайд 15

Гломеруфонефрит. Етіологія, патогенез гломерулонефриту

Содержание

ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ Гломерулонефрит – це набуте імунокомплексне, асептичне, двобічне ураження клубочків нирок

ЕтіологіяУ розвитку захворювання грає роль стрептококова інфекція (фарингіт, тонзиліт, скарлатина, шкірні

Це аутоімунне захворювання, при якому в клубочки нирок приноситься з крові

Класифікация

Загальний аналіз сечі. У сечі - еритроцити, лейкоцити, циліндри, білокПитома вага

КлінікаГострий ГН розвивається через 6-12 днів після інфекції, зазвичай стрептококової (ангіна,

Хронічний ГН частіше розвивається повільно, знепомітним початком, рідше відзначається чіткий зв'язок

Ускладнення гломерулонефриту:Гострий дифузний гломерулонефрит може призводити до розвитку наступних ускладнень:гостра ниркова