Презентація на тему : «Вплив темпераменту на поведінку людини в стресових ситуациях»

і швидкості реагування, ступеня емоційної збудженості й урівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища.
Перш ніж перейти до розгляду різних видів темпераменту, відразу підкреслимо, що нема хороших чи поганих темпераментів — кожен з них має свої позитивні сторони, тому головні зусилля мають бути спрямовані не на зміну темпераменту (що неможливо внаслідок уродженості темпераменту), а на розумне використання його чеснот і нівелювання його негативних сторін.
Людство здавна намагалося виділити типові особливості психічного складу різних людей, звести їх до мінімального числа узагальнених портретів — типів темпераменту. Такого роду типології були практично корисними, оскільки за їх допомогою можна було передбачити поведінку людини із визначеним темпераментом у конкретних життєвих ситуаціях.
Темперамент у перекладі з латинської — суміш, домірність. Найдавніший опис темпераментів належить «батькові» медицини Гіппократу. Він вважав, що темперамент людини визначається тим, яка з чотирьох рідин організму переважає; якщо переважає кров (сінгвіс за латиною), то темперамент буде сангвінічний, тобто енергійний, швидкий, життєрадісний, товариський, легко переносить життєві труднощі і невдачі. Якщо переважає жовч («холе»), то людина буде холериком — жовчна, дратівлива, збудлива, нестримана, дуже рухлива людина, зі швидкою зміною настрою. Якщо переважає слиз («флегма»), то темперамент флегматичний — спокійна, повільна, урівноважена людина, повільно, важко переключається з одного виду діяльності на інший, погано пристосовується до нових умов. Якщо переважає чорна жовч («мелана-холе»), то це буде меланхолік — дещо хворобливо соромлива і вразлива людина, схильна до суму, боязкості, замкнутості, вона швидко стомлюється, надмірно чутлива до негараздів.

унаслідок чого вона реагує дуже швидко, часто необдумано, не встигає себе загальмувати, стримати, виявляє нетерпіння, поривчастість, різкість рухів, запальність, неприборканість, нестриманість.
Неврівноваженість її нервової системи визначає циклічність у зміні її активності і бадьорості: захопившись якою-небудь справою, вона жагуче, з повною віддачею працює, але сили їй вистачає не надовго, і вона допрацьовується до повного виснаження. З'являється роздратований стан, поганий настрій, занепад сил і млявість («все падає з рук»). Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії зумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, її підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми.

швидкістю реакції, її вчинки обмірковані, людина життєрадісна, завдяки чому їй характерна висока опірність труднощам життя. Рухливість її н/с зумовлює мінливість почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовність до нових умов. Це товариська людина, легко сходиться з новими людьми і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильності. Вона продуктивний діяч, але лише тоді, коли багато цікавих справ, тобто при постійному збудженні, в противному випадку вона стає нудною, млявою, відволікається. У стресовій ситуації виявляє «реакцію лева», тобто активно, обмірковано захищає себе, бореться за нормалізацію обстановки.

повільно, неговірка, емоції проявляються уповільнено (важко розсердити, розвеселити); володіє високою працездатністю, добре опирається сильним і тривалим подразникам, труднощам, але не здатна швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Добре запам'ятовує все засвоєне, не здатна відмовитися від вироблених навичок і стереотипів, не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу, друзів, важко й уповільнено пристосовується до нових умов. Настрій стабільний, рівний, навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним.

слабких подразників, а сильний подразник уже може викликати «зрив», «ступор», розгубленість, «стрес кролика», тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека та ін.) можуть погіршитися результати діяльності меланхоліка в порівнянні зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності (потрібен більш тривалий відпочинок). Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається сховати, не виявляти зовні свої почуття, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний віддаватися переживанням, часто сумний, пригнічений, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Проте, володіючи високою чутливістю н/с, меланхоліки часто мають виражені художні й інтелектуальні здібності.

людини. Тип нервової системи хоча і визначається спадковістю, але не є абсолютно незмінним. З віком, а також під дією систематичних тренувань, виховання, життєвих обставин нервові процеси можуть слабішати або підсилюватися, може прискоритися або сповільнитися їх перемикання. Наприклад, серед дітей переважають холерики і сангвініки (вони енергійні, веселі, легко і сильно збуджуються; заплакавши, через хвилину можуть відвернутися і радісно сміятися, тобто присутня висока рухливість нервових процесів). Серед літніх людей, навпаки, багато флегматиків і меланхоліків.
Темперамент — це зовнішній прояв типу вищої нервової діяльності людини, і тому в результаті виховання, самовиховання цей прояв може спотворюватися, змінюватися, відбувається «маскування» справжнього темпераменту. Тому майже не буває «чистих» типів темпераменту, але все ж таки перевага того чи іншого типу завжди виявляється в поведінці людини.
Темперамент людини виявляється в поведінці і спілкуванні. Наприклад, сангвінік майже завжди ініціатор у спілкуванні, він почуває себе в компанії незнайомих людей невимушено, нова незвичайна ситуація його тільки збуджує, а меланхоліка, навпаки, лякає, бентежить, він губиться в новій ситуації, серед нових людей. Флегматик також важко сходиться з новими людьми, свої почуття виявляє мало і довго не помічає, що хтось шукає приводу познайомитися з ним. Він схильний любовні взаємини починати з дружби і, врешті-решт, закохується, але без миттєвих метаморфоз, оскільки у нього уповільнений ритм почуттів, а стабільність почуттів робить його однолюбом. У холериків, сангвініків, навпаки, кохання виникає частіше з вибуху, першого погляду, але не настільки стійке.

й інтровертів («звернених усередину себе»). Екстраверти товариські, активні, оптимістичні, рухливі, у них сильний тип вищої нервової діяльності, за темпераментом вони сангвініки або холерики. Інтроверти нетовариські, стримані, відокремлені від усіх, у своїх вчинках орієнтуються в основному на власні уявлення, серйозно ставляться до прийняття рішення, контролюють свої емоції. До інтровертів належать флегматики і меланхоліки. Проте в житті нечасто трапляються абсолютно чисті екстраверти або інтроверти. В кожному із нас є риси як тих, так і інших, це залежить від урод жених якостей н/с, віку, виховання, життєвих обставин. Цікаво, що в екстравертів розвинутішою півкулею головного мозку є права, що частково може виявлятися навіть у зовнішності — у них більш розвинене ліве око, тобто ліве око більш відкрите і більш осмислене (нерви у людини йдуть хрест навхрест, тобто від правої півкулі до лівої половини тіла, і від лівої півкулі — до правої половини тіла). В інтровертів головною є ліва півкуля. X. Айзенк вважає, що особистість людини включає чотири рівня: 1 — рівень окремих реакцій; II — рівень звичних реакцій; III — рівень окремих рис особистості; IV — рівень типових рис.
Йдеться про інтро-екстраверсію, емоційну нестабільність (нейротизм), психопатичні риси, інтелект. Нейротизм — це емоційно психологічна нестійкість, схильність до психотравм. У осіб з підвищеним нейротизмом через надмірну вразливість і образливість навіть пов'язаною з чимось незначним може виникати емоційний стрес, вони довго переживають конфлікти, «не можуть узяти себе в руки», часто пригнічені, засмучені, дратівливі, тривожні, коло їх друзів звичайно звужується. Ці риси доволі стійкі і можуть бути згладжені в процесі наполегливого самовиховання.
Екстраверсія в поєднанні з підвищеним нейротизмом зумовлює прояв темпераменту холерика; «інтроверсія + невротизм» визначає темперамент меланхоліка; протилежність нейротизму — емоційна стійкість, урівноваженість у поєднанні з екстраверсією виявляється як сангвіністичний темперамент, у сполученні з інтроверсією — як флегматик.

Селье. В 1936 р. він опублікував в журналі Nature знамениту статтю «Синдром, що викликається різними ушкоджувальними агентами». В ній наводилися дані про стандартні реакції організму на дію різних хвороботворних агентів. Це повідомлення поклало початок вченню про стрес, тобто про стан неспецифічної напруги в живому організмі, викликаному будь-яким зовнішнім ушкоджувальним чинником, або стрессором, як назвав його Г. Селье.
Стрес в первинному значенні розумівся Г. Селье як загальний адаптаційний синдром, тобто сукупність безлічі фізіологічних реакцій, що виконують адаптаційну функцію і характеризуючих цілісний фізіологічний стан організму, обумовлений впливом будь-якого шкідливого агента (фізичного, хімічного, біологічного, психічного і ін.). На дії різного роду - холод, страх, швидкий біг, утомленість, введення фармакологічних речовин, приниження, загроза і багато що інше - організм відповідає не тільки місцевою захисною реакцією, але і цілісною однотипною реакцією незалежно від того, який подразник діє в даний момент на організм. Включається механізм мобілізації організму на протидію стрессору, на адаптацію до нової ситуації, на боротьбу з небезпекою.

діяльність людини.

Багато років в психології домінувало розуміння стресу як стану, що викликає пониження функціонального рівня. Значне число досліджень присвячено вивченню стресу як чинника, негативно діючого на психічні функції і діяльність індивідуума, а також дезорганизуючего його поведінка. Наприклад, встановлено, що стрес викликає порушення сенсорної активності, особливо зорової і слухової, придушення розумової діяльності, погіршення мнемичних процесів.
Лише порівняно недавно стали говорити про дві форми впливу стресу - що підвищує функціональний рівень діяльності людини («стрес лева») і знижуючого його («стрес кролика»). Річ у тому, що у лева в надниркових виявляється переважно норадреналін, а у кролика - адреналін. Виникла гіпотеза, що при емоціях, пов'язаних з необхідністю затримати їх зовнішні прояви (оборонна реакція, що викликає страх, депресію), посилюється виділення адреналіну («гормону кролика»), а при емоціях, пов'язаних з вираженим зовнішнім проявом (агресивна реакція, супроводжувана люттю, гнівом, злістю), виділяється норадреналін («гормон лева»).
М. Франкенхойзер (1967) різний вплив однієї і тієї ж стресової ситуації на різних людей намагалася пояснити відносним посиленням виділення адреналіну в період стресу. Тривога і уникнення (гальмівна форма стресу) спостерігалися у «кроликів», агресивна форма (збудлива) - у «левів». Було виказане припущення, що це обумовлено відмінностями в такій межі особи, як тривожність. Проте ця гіпотеза не отримала експериментального підтвердження (М. Франкенхойзер, 1970).

фрустрація, дискомфорт, агресія, конфлікт, психічний зрив), або позначають поняттям стресу крайній ступінь стану психічної напруженості.
Майже всі учені вважають, що психологічний стрес негативно впливає на поведінку і діяльність людини. Лише останнім часом з'явилися припущення про позитивний вплив стресу і тепер залежно від характеру впливу на організм стрес розділяють на дистрес (діючий негативно) і евстрес (діючий позитивно).
Встановлено, що одна і та ж напружена ситуація викликає у різних людей залежно від їх індивідуальних особливостей різний ступінь стресу. В цій області досліджень помітні відмінності в позиціях вітчизняних і зарубіжних психологів.

доводиться стикатися. Це можуть бути сторонні люди, наприклад агресивний кондуктор в автобусі або грубий продавець в магазині, але частіше найбільше нас ранять члени нашої родини, друзі або колеги по роботі - ті люди, з якими ми щодня спілкуємося. Деякі родичі здатні викликати у нас депресію, гнів, почуття провини одним тоном, яким вони з нами розмовляють, або кількома ретельно обраними словами.  Більшість людей болісно аналізують, що вони сказали, як вони сказали, чи те, що вони не змогли відповісти.

себе по-різному. Хтось мобілізує всі свої сили для досягнення найвищого результату, а хтось входить в ступор, замикається, стає нездатним на які-небудь дії.  У житті досить багато ситуацій, в яких доводиться діяти активно, щоб, наприклад, виконати роботу в короткі терміни, щоб пережити зраду, образу, зрада або щоб вижити в катастрофі. В ситуації стресу ми теж спілкуємося, саме спілкування, підтримка оточуючих, взаємовиручка допомагають пережити стрес і впоратися з поставленим завданням.  У людей стрес-стійких, з врівноваженою психікою і стійким типом темпераменту як ніби відкривається друге дихання під час стресу. У них проявляються лідерські якості, навіть якщо в звичайній ситуації вони ними не володіли, з'являється вміння керувати та управляти. У спілкуванні з такими людьми в ситуації стресу важливо знати одне: чи не варто їх збивати, намагатися змінити хід дій, пропонувати змінити тактику.  Наприклад, ви всім відділом за кілька годин до великого наради готуєте доповідь: не заважайте лідеру своїми порадами, не намагайтеся змінити розподіл обов'язків, не намагайтеся організувати опозицію, пропонуючи інший хід дій. Ви можете нарватися на грубість, і досить заслужену. У таких ситуаціях слід прислухатися до думки лідера, можливо, звернутися до нього за порадою. Будь-які зміни та нововведення можуть лише зашкодити процесові.

щоб контролювати себе. Правильне спілкування Тут ми пропонуємо вам правила спілкування, які допоможуть вам успішно контактувати з людьми. Якщо ви скористаєтеся ними, це означає, що ви зробили все можливе, і кожен ваш співрозмовник після спілкування з вами буде відчувати почуття задоволення і власної значущості. Ці правила дуже просто зрозуміти, набагато важче зробити їх невід'ємною частиною своєї поведінки. Розмовляючи з людьми, дотримуйтеся наступних правил: • Завжди тримайте вище горизонтальної лінії. • У розмові намагайтеся збалансувати вміння до довести справедливість своїх тверджень і вміння зрозуміти чужі доводи. • Ніколи не розмовляйте агресивно і не будьте пасивними - немає таких ситуацій і таких людей, коли це було б виправдано. При такому підході в поведінці людей можна виділити дві тенденції - бажання утвердитися і бажання покладатися на інших. Людина - людині: Правильне спілкування Пам'ятайте - тримайтеся вище лінії! Поведінка, що демонструє бажання утвердитися, визначається всією енергією і спонукальними мотивами, складовими творчу частину людської натури, необхідними, щоб змінювати світ, впливати на події, створювати нове і захищати свої права і принципи. Бажання затвердити себе - позитивне якість, його антипод - агресивне поведінка. Сприйнятливість у спілкуванні - це така поведінка, при якому ми прагнемо зрозуміти інших, пристосуватися до них, бути чуйними, проявити турботу і надати підтримку. Сприйнятливість в спілкуванні - позитивний якість, а пасивність - негативне.

стилю чином, ви стоїте на своєму, викладаючи свої погляди і думки таким чином, що вони не зачіпають прав або поглядів іншої особи. Обидва співрозмовника ставляться один до одного з повагою і увагою. Ви хочете вплинути на іншу людину, використовувати ваші думки і таланти, щоб здобути самоповагу, не применшуючи достоїнств співрозмовника. Ваша мета - визначити, що правильно, а не хто правий. Ви дотримуєтеся правила: «Я виграю - ти виграєш» і «Мені добре - тобі добре». Коли ви ведете себе подібним чином, ваш співрозмовник почуває, що ви ділитеся з ним цікавою інформацією і що він є гідною людиною. Агресивне спілкування. Особа, агресивний у спілкуванні, зацікавлений тільки у відстоюванні своїх поглядів та ідей і не звертає уваги на права та погляди іншої людини. Він хоче «бути нагорі» і зіштовхнути вниз інших. Такий тип може говорити покровительський або з сарказмом, він може висловити презирство чи образити. Агресивній поведінці властиво, що людина чинить, не рахуючись з наслідками, при цьому завдаючи болю іншим людям, які захищаються, або страждають від приниження, страху, образи і залежності. Девіз такого спілкування: «Я виграю, ти програєш» або «Мені добре - тобі погано». Така поведінка визначається прагненням домінувати, панувати і затверджуватися за рахунок інших. Його можна розпізнати по атакуючому, обвинувального характеру тверджень. Агресивна поведінка - поганий спосіб спілкування і, якщо оцінювати кінцевий результат, не призводить до успіху. Воно часто веде до ще більш агресивній поведінці або іншому невдалому стилю спілкування - пасивному поведінці. Пасивне спілкування. При такому стилі спілкування ви не можете постояти за себе, відстояти свої погляди та ідеї. Як і у випадку агресивної поведінки, пасивне поведінка обертається проти вас. Вашим девізом виявляється: «Я програю - ти виграєш» і «Мені погано - добре тобі». Ви хочете безпеки, спокою, ви хочете, щоб відповідальність несли інші. Ви покладаєтеся на інших, хочете допомоги та симпатії. Ви виявляєте, що ігноруєте свої власні здібності, потреби, інтереси і можливості. Така поведінка при спілкуванні виливається в пхикання, вибачення, пасивність і завдає багато болю. Часто ви зізнаєтеся в невдачі, перекладаючи вину на інших. Якщо вас запитують, чи добре ви провели уїк-енд, то при такому стилі спілкування ваша відповідь буде виглядати приблизно так: «Я? Ні, звичайно. Мені нічого робити, бо, бачте, я завжди один. Ніхто не запрошує мене разом провести час».

інших, не відмовляючись і не обмежуючи власні. Ви хочете зрозуміти іншої людини, показати ваше шанобливе ставлення до нього, не принижуючи себе. Ви хочете знайти істину, а не з'ясувати, хто з вас правий. Ваш девіз той же, що і при поводженні з бажанням утвердити себе: «Я виграю - ти виграєш» і «Мені добре - тобі добре». Ви уважні, готові зрозуміти, розділити інші погляди, проявляєте здатність змінити судження - з ентузіазмом приймаєте нові ідеї і готові вчитися новому. Інші, спілкуючись з вами, усвідомлюють власну цінність і відчувають до вас теплі почуття. Мета використання такого підходу - переконати вас обрати стилі спілкування, що знаходяться над горизонтальною лінією, тобто утверджує себе і сприйнятливий. Вам знадобиться час, щоб оволодіти ними. Два негативних стилю - агресивний і пасивний - завжди залишають важке почуття, викликають стрес.

дуже потребують підтримки. Якщо ви відчуваєте в собі сили і готовність допомогти - тоді вперед. Не варто підганяти людини, в екстреній ситуації такі люди можуть взагалі кинути своє заняття, закотити істерику і пр. Вам потрібно спробувати заспокоїти людини, пояснити йому, що в даній ситуації кожні зайві руки дуже важливі, що завдяки його зусиллям ви зможете впоратися з поставленим завданням. Намагайтесь викликати у нього відчуття, що ситуація не така вже екстраординарна, що вона цілком нормальна. Не чекайте від стрес-стійкого людини активних рішень і дій, нехай він працює в своєму звичайному темпі, це допоможе йому прийти до тями, повернути самовладання і, можливо, подолати страх перед стресовою ситуацією.

однієї людини весь колектив може піддатися страху перед майбутньою проблемою. Ви зможете переконати його в цьому, якщо повернете йому відчуття упевненості в собі завдяки задушевному і спокійної розмови.