Суспільство: сутність та структура

Август 2, 2022

Главная
Обществознание
Суспільство: сутність та структура

Содержание

2. План 1. Поняття “суспільство”, суспільне виробництво і його структура. 2.Сфери суспільного життя(економічна, політична, соціальна, духовна) та
3. 1. Суспільство — це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного
4. Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення
5. Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз: власне виробництво (основне виробництво виробнича інфраструктура соціальна
6. 2. Сфери суспільного життя Економічна сфера є визначальною у структурі суспільства. Серцевиною цієї сфери є матеріальне
7. Політичне життя — частина суспільного життя, пов'язана з конкретно-історичною, свідомою, предметною та цілеспрямованою політичною діяльністю людей
8. Соціальна сфера є історично сформована, відносно стала система зв’язків між різними елементами суспільства як ці-лого: окремими
9. Духовна сфера суспільства досить багатогранна. До неї відносять весь світ ідеального: сукупність різних знань, ідей, ідеали,
10. 3. Поняття "рушійні сили суспільства" охоплює як об´єктивні, такі суб´єктивні фактори, котрі спонукають особу, соціальну групу,
11. 4. Теорію формаційного підходу до розгляду історії розробили К. Маркс та Ф. Енгельс. Згідно з їхньою
12. Сутністю формацій є характер економічних відносин залежно від форм власності: – первісне суспільство – общинна власність;
13. Цивілізацію характеризують насамперед як культурно-історичну систему. Її ознаками є технічна оснащеність суспільного виробництва, тип культури, роль
14. Відповідно до цих ознак визначають якісно різні типи цивілізацій, через які проходило людство у своєму розвиткові:
15. Для цивілізаційного підходу характерним є більш широке бачення: акцентується увага на тих факторах (культура, свобода особистості,
16. Слід підкреслити, що цивілізаційний підхід до розгляду історії не підміняє і не відміняє формаційний підхід. Цивілізаційний
18. Скачать презентацию

Слайд 2

План
1. Поняття “суспільство”, суспільне виробництво і його структура.
2.Сфери суспільного життя(економічна, політична,

соціальна, духовна) та їх специфіка.
3.Рушійні сили розвитку суспільства.
4.Історичний процес: формаційний, цивілізаційний. Підходи до розуміння сутності.

Слайд 3

1. Суспільство — це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами

на певному етапі історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними

Слайд 4

Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і

сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Традиційно складається з двох сфер:
матеріальне;
нематеріальне.
Матеріальне виробництво включає в себе галузі, які займаються виробництвом матеріальних благ і наданням матеріальних послуг (промисловість, сільське господарство, зв'язок, транспорт, побутове обслуговування тощо).
До нематеріального виробництва відносяться галузі, які займаються виробництвом духовних цінностей і наданням нематеріальних послуг (роздрібна торгівля, освіта, охорона здоров'я, мистецтво, культура і т. д.)

Слайд 5

Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз:
власне виробництво (основне

виробництво
виробнича інфраструктура
соціальна інфраструктура)
розподіл
обмін
споживання

Слайд 6

2. Сфери суспільного життя
Економічна сфера є визначальною у структурі суспільства. Серцевиною

цієї сфери є матеріальне виробництво, без чого людське суспільство не могло б існувати взагалі, тим більше — розвиватися. В процесі матеріального виробництва люди відтворюють умови свого буття, виробляють засоби, необхідні для задоволення своїх потреб. Потреби завжди лежать в основі діяльності й поведінки людей, є рушійною силою і джерелом реальних суспільних відносин. Вони спонукають людину до практичних дій, до певних вчинків, кінцевою метою яких є задоволення цих потреб.

Слайд 7

Політичне життя — частина суспільного життя, пов'язана з конкретно-історичною, свідомою, предметною

та цілеспрямованою політичною діяльністю людей щодо виявлення, узгодження та реалізації їхніх соціально-політичних інтересів у процесі формування та реалізації політичної влади в суспільстві.

Слайд 8

Соціальна сфера є історично сформована, відносно стала система зв’язків між різними

елементами суспільства як ці-лого: окремими індивідами й соціальними спільностями, класа-ми, соціальними групами тощо. Соціальна сфера суспільного життя завжди має конкретно-історичний характер і охоплює всю сукупність різноманітних соціальних зв’язків і відносин, що іс-нують і розвиваються в межах певного суспільства.

Слайд 9

Духовна сфера суспільства досить багатогранна. До неї відносять весь світ ідеального:

сукупність різних знань, ідей, ідеали, принципи, типи світогляду, твори мистецтва, освіту, виховання, їх відображення в свідомості й поведінці людей, різні відносини, заклади (музеї, театри, галереї та інші організації, інститути і інституції) тощо.Ця сфера підноситься над економічним та соціально-політичним життям, є досить віддаленою від матеріального життя і зазнає його впливу в опосередкованому вигляді. Дещо ближчий її зв'язок з політичними явищами та процесами. Вона має відносну самостійність, в ній постійно проявляється творчий потенціал духу, суспільної свідомості, зокрема.

Слайд 10

3.
Поняття "рушійні сили суспільства" охоплює як об´єктивні, такі суб´єктивні фактори, котрі

спонукають особу, соціальну групу, клас, народ до свідомих дій, спрямованих на перетворення чи збереження соціальної дійсності. Серед цих факторів головна роль належить потребам та інтересам і, в першу чергу, суперечностям, які протікають на фазі їх вирішення. Носіями цих потреб та інтересів були і залишаються люди, народні маси. їхня діяльність спрямована не лише на формування цих потреб та інтересів, а й на їх вирішення, що веде, в кінцевому результаті, до вирішення соціальних суперечностей.

Слайд 11

4.
Теорію формаційного підходу до розгляду історії розробили К. Маркс та Ф.

Енгельс. Згідно з їхньою концепцією суспільство у своєму розвиткові проходить ряд суспільно-економічних формацій, кожна з яких має специфічні соціально-економічні, класово-політичні, національні та інші ознаки

Слайд 12

Сутністю формацій є характер економічних відносин залежно від форм власності:
– первісне

суспільство – общинна власність;
– рабовласницьке – повна власність рабовласника на засоби виробництва і раба;
– феодалізм – повна власність феодала на засоби виробництва і неповна – на робітника;
– капіталізм – власність капіталістів на засоби виробництва і відсутність її на найманого робітника;
– соціалізм – суспільна власність на засоби виробництва в особі держави.

Слайд 13

Цивілізацію характеризують насамперед як культурно-історичну систему. Її ознаками є технічна оснащеність

суспільного виробництва, тип культури, роль людського фактора та культури і суспільно-політичних інститутів у розвиткові соціальних процесів та інше. Визначальний вплив на них залишається за економікою, але тільки в кінцевому результаті.

Слайд 14

Відповідно до цих ознак визначають якісно різні типи цивілізацій, через які

проходило людство у своєму розвиткові:
– космогенна, що охоплює стародавнє суспільстві й епоху Середньовіччя;
– індустріальна, або техногенна, що відповідні капіталістичній і соціалістичній суспільно-економічним формаціям;
– інформаційна, або антропогенна, що формується в наш час.

Слайд 15

Для цивілізаційного підходу характерним є більш широке бачення: акцентується увага на

тих факторах (культура, свобода особистості, техніка тощо), що пов'язані з діяльністю суб'єкта історичного процесу, його свободи, інтелектуальної діяльності, ролі в суспільстві тощо.

Слайд 16

Слід підкреслити, що цивілізаційний підхід до розгляду історії не підміняє і

не відміняє формаційний підхід. Цивілізаційний підхід включає в себе формаційний як складову соціальної причинності певних етапів історичного процесу. Зазначимо, що обидва підходи мають елемент ефективності в дослідженні та поясненні розвитку суспільства. Це два ракурси, що мають право на існування і які не заперечують один одного.