Методи вивчення витрат робочого часу

ТА АНАЛІЗУ. ПРИ ЦЬОМУ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ НЕДОЛІКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ, ЯКІ СПРИЧИНЯЮТЬ ВТРАТИ ЧАСУ, І РОЗРОБЛЯЮТЬСЯ ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ УСУНЕННЯ.
МЕТОДАМИ НОРМУВАННЯ Є:
ДОСЛІДНО-СТАТИСТИЧНИЙ;
АНАЛІТИЧНИЙ, ЯКИЙ МОЖЕ БУТИ АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВИМ ТА АНАЛІТИЧНО-ДОСЛІДНИЦЬКИМ.
АНАЛІТИЧНО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ МЕТОД БАЗУЄТЬСЯ НА ВИВЧЕННІ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ ШЛЯХОМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ (ПРОВЕДЕННЯ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО ДНЯ) АБО ХРОНОМЕТРАЖУ.

ЗАКІНЧЕННЯ ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ УПРОДОВЖ РОБОЧОГО ДНЯ (ЗМІНИ). ЗА ДОПОМОГОЮ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО ДНЯ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ВТРАТИ РОБОЧОГО ЧАСУ ТА ЇХНІ ПРИЧИНИ, ВИВЧАЮТЬСЯ ПРИЙОМИ І МЕТОДИ РОБОТИ, ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ НОРМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ І НОРМАТИВИ ЧИСЕЛЬНОСТІ, ОТРИМУЮТЬСЯ ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРОБКИ НОРМАТИВІВ ПІДГОТОВЧО-ЗАКЛЮЧНОГО ЧАСУ, ЧАСУ ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ І ДЛЯ РЕГЛАМЕНТОВАНИХ ПЕРЕРВ.
ПРОЦЕС ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО ДНЯ СКЛАДАЄТЬСЯ З ПІДГОТОВКИ ДО СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ОБРОБЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ВИСНОВКІВ І ПРОПОЗИЦІЙ. ЗА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО ДНЯ ОФОРМЛЮЄТЬСЯ СПОСТЕРЕЖНИЙ ЛИСТ, В ЯКОМУ ЗАПИСАНІ ВСІ ДІЇ ВИКОНАВЦЯ УПРОДОВЖ РОБОЧОГО ДНЯ (ЗМІНИ).

КАТЕГОРІЯМИ, УСТАНОВЛЕННЯ ЇХНЬОЇ ТРИВАЛОСТІ, ОЦІНКИ НЕОБХІДНОСТІ Й ДОЦІЛЬНОСТІ ВИЯВЛЕНИХ ЗАТРАТ; СКЛАДАННЯ ЗВЕДЕНОГО ФАКТИЧНОГО БАЛАНСУ РОБОЧОГО ЧАСУ (БАЛАНСУ, ЯКИЙ ВІДОБРАЖУЄ ФАКТИЧНИЙ РОЗПОДІЛ РОБОЧОГО ЧАСУ ЗА ПЕРІОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ); ВСТАНОВЛЕННЯ ПРИЧИН ВТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ, РОЗРОБЛЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЇХ ЛІКВІДАЦІЇ АБО СКОРОЧЕННЯ. НА БАЗІ ЦЬОГО АНАЛІЗУ І ВІДПОВІДНО ДО РОЗРОБЛЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ СКЛАДАЄТЬСЯ УЩІЛЬНЕНИЙ (НОРМАЛЬНИЙ) БАЛАНС РОБОЧОГО ДНЯ. ВІН ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД БАЛАНСУ ФАКТИЧНИХ ЗАТРАТ ТИМ, ЩО ЗА РАХУНОК НЕПРОДУКТИВНИХ ЗАТРАТ І ЗАЙВИХ ПЕРЕРВ ЗБІЛЬШЕНО ОПЕРАТИВНИЙ ЧАС.
ФОТОГРАФІЯ РОБОЧОГО ДНЯ МОЖЕ БУТИ ІНДИВІДУАЛЬНОЮ АБО ГРУПОВОЮ.

І ВИМІРЮВАНЬ ТРИВАЛОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ РОБОЧОЇ ОПЕРАЦІЇ, ЯКІ ПОСТІЙНО ПОВТОРЮЮТЬСЯ ЗА ВСТАНОВЛЕНОЮ ПОСЛІДОВНІСТЮ.
ХРОНОМЕТРАЖ ВИВЧАЄ РОБОЧИЙ ЧАС НА ВИКОНАННЯ ОСНОВНОЇ І ДОПОМІЖНОЇ РОБОТИ, ТОБТО ОПЕРАТИВНИЙ ЧАС І РЕГЛАМЕНТОВАНІ ПЕРЕРВИ.
ВИМІРЮВАННЯ ЧАСУ В ПРОЦЕСІ ХРОНОМЕТРАЖУ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗА ТРУДОВИМИ ПРИЧИНАМИ. ЗГІДНО З КОЖНИМ ТРУДОВИМ ПРИЙОМОМ ФІКСУЮТЬСЯ ПОЧАТКОВІ Й КІНЦЕВІ МОМЕНТИ ЙОГО ВИКОНАННЯ. ПРОДОВЖУЄТЬСЯ МІНІМАЛЬНО НЕОБХІДНА КІЛЬКІСТЬ ВИМІРЮВАНЬ, ВРАХОВУЮЧИ ТЕ, ЩО У РАЗІ НЕДОСТАТНЬОЇ ЇХНЬОЇ КІЛЬКОСТІ ОТРИМУЮТЬСЯ НЕТОЧНІ ДАНІ.

РЯДУ (ХРОНОРЯД).
ОБРОБЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ХРОНОМЕТРАЖУ ПРОВОДИТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕХНОЛОГІЧНОГО І МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗІВ ХРОНОМЕТРАЖНИХ РЯДІВ.
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ХРОНОРЯД ВИВЧАЄТЬСЯ НА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ В НЬОМУ ОТРИМАНИХ ВИМІРЮВАНЬ ЧАСУ, ТОБТО ПРОВОДИТЬСЯ ПЕРЕВІРКА УТВОРЕНОГО ХРОНОРЯДУ НА СТІЙКІСТЬ. СТІЙКІСТЬ ХРОНОРЯДУ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЕФІЦІЄНТА СТІЙКОСТІ КСТ :
КСТ = TMAX / TMIN ,
 ДЕ TMAX , TMIN - ВІДПОВІДНО МАКСИМАЛЬНИЙ І МІНІМАЛЬНИЙ ЧАС
НА ВИКОНАННЯ ОПЕРАЦІЇ.

КСТН , ТО ХРОНОРЯД Є НЕСТІЙКИМ. У ТАКОМУ ВИПАДКУ СЛІД ВІДКИНУТИ ОДНЕ МАКСИМАЛЬНЕ ЧИ МІНІМАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ОПЕРАЦІЇ ТА ЗНОВУ ПЕРЕВІРЯТИ ХРОНОРЯД НА СТІЙКІСТЬ. ЯКЩО І ТЕПЕР ХРОНОРЯД ВИЯВИТЬСЯ НЕСТІЙКИМ, ТО СЛІД ЗРОБИТИ ПОВТОРНІ ВИМІРЮВАННЯ. ЯКЩО КСТ < КСТН , ТО ХРОНОРЯД ВВАЖАЄТЬСЯ СТІЙКИМ.

КОЕФІЦІЄНТА СТІЙКОСТІ РОБОЧОЇ ОПЕРАЦІЇ І ВИЗНАЧЕННІ НОРМИ ЧАСУ.
ДІЙСНИЙ КОЕФІЦІЄНТ СТІЙКОСТІ РОБОЧОЇ ОПЕРАЦІЇ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЗА ФОРМУЛОЮ:
КД = (А1∙К1 + А2∙К2 + …+ АN∙КN) / Т,
ДЕ Т – СУМА ВСІХ СЕРЕДНЬОАРИФМЕТИЧНИХ ВЕЛИЧИН ЗАТРАТ ЧАСУ НОРМОВАНОЇ ОПЕРАЦІЇ:
Т = А1 + А2 + … + АN ,
ДЕ А1 , А2 … АN - СЕРЕДНЬОАРИФМЕТИЧНА ВЕЛИЧИНА ЗАТРАТ ЧАСУ НА ВИКОНАННЯ ВІДПОВІДНО ПЕРШОГО, ДРУГОГО ТОЩО ТРУДОВОГО ПРИЙОМУ НОРМОВАНОЇ РОБОЧОЇ ОПЕРАЦІЇ;
К1 , К2 … КN - КОЕФІЦІЄНТИ СТІЙКОСТІ ХРОНОРЯДІВ НОРМОВАНОЇ РОБОЧОЇ ОПЕРАЦІЇ.