Правовий режим земель населених пунктів

міського типу, сільських населених пунктів) -
одна із скла­дових частин єдиного земельного фонду.
Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комуналь­но-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спорудами в цілях задоволення житлово-кому­нальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території.
Види земель населених пунктів та загальна характеристика їх правового режиму. Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів) — одна із скла­дових частин єдиного земельного фонду.
Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комуналь­но-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спорудами в цілях задоволення житлово-кому­нальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території.
До складу земель населенного пункту входять:
землі міської, селищної та сільської забудови;
землі загального користування;
землі сільськогосподарського призначення та інші угід­дя;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
землі, зайняті міськими лісами; землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.

населе­них пунктів лежить принцип планування.
Відповідно до Закону України від 20 квітня 2000 р. №1699 "Про планування і забудову територій", планування територій - це процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень.
Згідно з Земель­ним кодексом всі землі міст, селищ, сільських населених пунктів використовуються за їх проектами планіровки та забудови і планів земельно-господарського уст­рою.
Проекти планіровки та забудови міст, селищ, сільських населених пунктів визначають основні напрямки викорис­тання земель для промислового, житлового та іншого бу­дівництва, благоустрою та розміщення місць відпочинку на­селення.
План земельно-господарського устрою населеного пункту складається на основі генерального плану цього населеного пункту і затверджується відповідною місцевою Радою народ­них депутатів.
План земельно-господарського устрою може виконуватись як розділ генерального плану населеного пун­кту і затверджуватись в його складі.

виконується відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

межах міста.
Міська смуга є зовнішньою межею міста, шо відокрем­лює прилеглі землі.
Межа міста визначається проектом планіровкн або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста, шо виз­начається Верховною Радою України.
Включення земельних ділянок до меж міста не тягне за со­бою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до законодавства.
Порядок землеустрою території міст, надання та вилучен­ня земельних ділянок і умови використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки й забудови міста.
Всі землі міста перебувають у віданні міської Ради та її виконкому, органи комунального господарства якого здійснюють безпосереднє управління земля­ми міста.
Основними функціями державного управління землями міст є:
відведення та вилучення земель;
державна реєстрація землекористувань і облік земель;
контроль та використання землі;
вирішення земельних спорів.
Всі міські землі використовуються органами комунального господарства, підприємствами, організаціями, громадянами або в безплатне громадське користування.
Юри­дичною підставою для цього є акт про відведення земельної ділянки або договір.
Окремі землі загального користування (наприклад, вулиці, сквери тощо) використовуються без оформлення їх актом.

всі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в по­рядку землеустрою. Це землі сільської забудови з присадиб­ним користуванням громадян, землі загального користуван­ня, призначені під вулиці, майдани, проїзди, парки, стаді­они, колгоспні ринки, кладовища тощо, землі сільськогос­подарського призначення та непродуктивні землі сільсько­господарських підприємств, землі державних організацій, підприємств та установ.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах сільських населених пунктів, закріплені за сільськогос­подарськими підприємствами, використовуються для потреб сільського господарства, а ділянки загального користування — для культурно-побутових та інших потреб сільського насе­лення.
Земельні ділянки, що перебувають у користуванні дер­жавних, кооперативних і громадських підприємств і установ, використовуються ними за цільовим призначенням.
Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради.
Межі сільських населених пунктів встановлюються і зміню­ються районною, міською, в адміністративному підпоряд­куванні якої є район, Радою народних депутатів.
Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.