Частини мови. Іменник

ЩО?, називає предмет і виражає його в граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

семантичну групу назв істот.

Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот.

хто? кого? для неістот - що? чого?

належить до певного класу подібних його предметів (людей, тварин, речей, явищ, подій тощо). Вживаються і в однині і в множині. Наприклад: вчитель, вовк, ручка, сніг, революція. Загальні іменники, що не змінюються за числами, виділяються в окремі групи збірних, речовинних і абстрактних. У мові загальних іменників найбільше.

Власна назва – це індивідуальна назва окремої особи чи одиничного предмета. Вживаються тільки в однині. Наприклад: Карпати, Дніпро, Україна. Власними назвами виступають: - призвіща, імена, по-батькові, прізвиська, псевдоніми людей: Леся Українка - клички тварин: Зірка, Сніжок - імена персонажів казок, байок, легенд, міфів: Зевс, Івасик-Телесик, Вовк та Ягня - географічні та астрономічні назви: Україна, Сена, Чумацький Шлях - назви релігійних понять, церковних книг: Богородиця, Син Божий, Біблія - назви установ, організацій: Верховний Суд України - назви історичних подій, свят: Коліївщина, Великдень - назви пам’яток історії, храмів, замків: Софіївський собор - назви окремих високих посад: Президент України - назви вулиць, площ, бульварів, парків: парк Перемоги, вулиця М.Коцюбинського - назви автомобілів, літаків, кораблів, магазинів і виробів тощо: літак “Атлант” - назви газет, журналів, художніх і музичних творів тощо: роман “Чорна рада”

які сприймаються безпосередньо органами чуття. Вільно сполучаються з числівниками, утворюють форми однини і множини. Наприклад: дерево, ліс, стіл, хмара, хлопець Іменники з абстрактним значенням виражають поняття, які людина не може безпомередньо сприймати органами чуття. Не мають співвідносних форм однини і множини, не сполучаються з кількісними числівниками. Наприклад: щирість, дружба, спритність, любов, мислення, воля, читання.

однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле. Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, рослин, та ін.: молодь, дітвора, деканат, березняк, листя, коріння. Вони не мають форми множини, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають лічбі. Проте в них є рід ісловозміна. Їх легко розрізняти за суфіксами :

До збірних не належать:
іменники, що підлягають лічбі
іменники, що мають форми однини і множини
Приклади: група, загін, рій, ліс, народ, полк, екіпаж та ін.

її можна лише виміряти і вже потім порахувати одиниці виміру. Тому, речовинні іменники вживаються лише в однині.

мають нульову флексію або закінчення -о; в родовому — закінчення -а(у), -я(ю); в орудному — закінчення -ом, -ем, -єм. Наприклад: університет, університету, університетом; край, краю, краєм; океан, океану, океаном; вексель, векселя, векселем;
до жіночого роду — іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а , -я; в родовому — закінчення -и, -і, -ї; в орудному — закінчення -ою, -ею, -єю. Наприклад: житниця, житниці, житницею; лінія, лінії, лінією; фірма, фірми, фірмою; а також іменники, що в називному відмінку мають нульову флексію, в родовому — закінчення
-і, в орудному- ю. Наприклад: повість, повісті, повістю;ніч, ночі, ніччю;
до середнього роду — іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е. В непрямих відмінках — закінчення, спільні із закінченнями іменників чоловічого роду. Наприклад: молоко, молока, молоком; море, моря, морем; до іменників цієї категорії належать й іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, а в непрямих відмінках —суфікси -ат-, -ят-, -ен-. Наприклад: дівча — дівчати; хлоп 'я — хлоп 'яти; ім'я — імені.
Іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -я після подовженого приголосного основи чи після збігу двох або кількох приголосних у кінці основи, в орудному відмінку мають закінчення -ям. Наприклад: життя, життям, уміння, умінням; читання, читанням.

Іванова говорила коротко. Суддя зачитав вирок .
Іменники «спільного» роду поділяються на дві групи:
іменники на -а, -я, що означають назви, які даються особам чоловічої та жіночої статі у зв'язку з їх діяльністю, поведінкою, характером тощо. Такі іменники мають емоційно-експресивний відтінок, зокрема, зневаги, осуду, співчуття та ін.
Наприклад: нероба, ледацюга, бідолаха, сердега, нікчема, сіромаха, роботяга.

Рід іменників

Окремо виділяють групу іменників «спільного» роду, що означають осіб жіночої й чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя, воєвода, голова, сирота тощо.

так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, явищ, що піддаються лічбі: мати - матері; дерево - дерева; тінь - тіні. Такі іменники означають предмети, що сприймаються роздільно. Вони поєднуються з кількісними числівниками: три олівці, сім лелек.
Іноді форма однини може набувати узагальнено-збірного значення і позначати сукупність предметів: З наближеням весни день поступово стає більшим; У поліських лісах росте ялина, сосна, осика, береза, вільха.
Інколи іменники, хоч і мають множину, проте не означають двох чи більше предметів, що мисляться рздільно, наприклад: небо і небеса, час і часи та деякі інші. У цих випадках, власне, немає відмінності в значенні між одниною і множиною.

якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття (сміливість, гордість, боротьба, щастя, далечінь, розвиток, любов, гнів, мудрість)
збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле (козацтво, рідня, піхота, прокуратура, деканат, комашня, колосся, листя, молодь, студентство)
 іменники, що становлять категорію речовинності (молоко, масло, азот, папір, руда, солома, борошно, нафта, вода, золото, сніг, пісок, асфальт)
власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття (Марія, Пірат, Сірко, Київ, Полтава, Земля, кінотеатр "Дружба")

відбувається зміщення у лексичному значенні. Зокрема через форму мнножини конкретне зачення може протиставлятися більш загальному, тоді форми множини набувають спеціалізованих значень, а саме:

сортів або різновидів речовин і матеріалів: мед - меди, вода - води, сталь - сталі, масло - масла;
різних проявів абстрактних ознак: швидкість - швидкості;
співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: пісок - піски, сніг - сніги, жито - жита, біль - болі;
однойменних осіб або предметів: Привіт вам, Петрики, Марусі, Олі, Гриці (М. Рильський);
номінанацій, узагальнених на основі характеристичних ознак, пов'язаних з відповідними власними назвами: Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете(М. Коцюбинський);
сукупності осіб, пов'язаних родинними стосунками: родина Королів. 

ВІДМІНЮЮТЬСЯ . Є СІМ ВІДМІНКІВ

певному відмінку іменники кожної з відмін мають однакове закінчення * Щоб визначити до якої відміни належить іменник його потрібно поставити у початковій формі,тобто називний відмінок однини й визначити в ньому закінчення й основу.

, кур*єр)
іменники ,що вживаються тільк у формі множини
(двері , ворота , ножиці,штани)
іменники ,які перейшли із прикметників
(поранений, учительська)

Жіночий машина , китиця,
Спільний листоноша,книжка ,
вулиця, староста
Розподіл іменників І відміни на групи

Петро , відро,
Середній -а море , узбережжя,
степ , батько ,
подвір*я
РОЗПОДІЛ ІМЕННИКІВ ІІ відміни на групи
Тверда М*яка Мішана
Ім. чол роду з основою Ім. чол .р. на м*який приголосний Ім. чол.р. з основою на
На твердий приголосний і нульовим закінченням, частина ім. шиплячий приголосний
І нульовим закінченням на –ар , -ир ( вінець , олень , гай ) і нульовим закінченням,
(ряд, син вітер,відро) Ім. сер. р. із закінченням –е, -я, деякі ім. на –яр (пляж,
Ім. сер роду із закінченням (без суфіксів –ат-, -ят-, -ен- при від-. школяр,комиш)
-о ( м*ясо , чоло , болото ) мінюванні (море , обличчя) Ім. сер.р. із закінченням
-е з основою на шиплячий
приголосний (звалище, урвище)