Етнополітичний конфлікт у Північній Ірландії

на етнічно-політичному ґрунті, який відбувався основним чином у Північній Ірландії, але також поширився й на решту частину Великої Британії, Республіку Ірландію та континентальну Європу, триваючи з кінця 1960-х аж до підписання Белфастської угоди 1998 року («Страсноп'ятничної угоди»). Попри підписання угоди навіть тепер іноді доходить до спорадичних актів насильства.

Північній Ірландії, що належить до Великої Британії, об'єднатися з незалежною Ірландією, при одночасному переслідуванні з їхнього боку юніоністів, які прагнули зберегти край у межах Сполученого Королівства. Окрім того, між цими групами здавна існувала неприязнь. Конфлікт точився як у мілітарному (чи парамілітарному), так і в політичному вимірі. До конфлікту було втягнуто політиків та політичних активістів з обох сторін, парамілітарні організації республіканців та юніоністів, а також сили безпеки Великої Британії та Республіки Ірландії.

цивільних, 1123 членів сил безпеки (зокрема 705 солдатів Британської армії та 301 представник королівської ольстерської поліції), 394 члени парамілітарних республіканських угруповань (зокрема 276 членів Ірландської республіканської армії) та 151 член парамілітарних юніоністських організацій (зокрема 76 членів Асоціації оборони Ольстера та 58 членів Ольстерських добровольчих сил).
У пам'ять про конфлікт у багатьох північноірландських містах з'явилися настінні розписи, присвячені різним подіям цього періоду.

віддзеркалення їх проблем. Насамперед - розколу Ірландії, масового безробіття і злиднів Ольстера, найгостріших економічних і соціальних проблем. І поки в Лондоні проявляють турботу про зміцнення безпеки, на англійська терор ІРА відповідатиме терором.