Содержание
- 2. ВСТУП Фізика відноситься до числа природних наук, завданням яких є вивчення природи з метою її підпорядкування
- 3. Для пояснення явищ створювалися гіпотези. Висновки зі спостережень, експериментів та гіпотез перевірялися при різноманітному взаємодії науки
- 4. Физика древности Демокріт (Демокрит) Абдерський (грецькою: Δημόκριτος) (приблизно 460—370 роки до н. е.), давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник
- 5. Принципы Демокрита: 1. Из ничего не происходит ничего. Ничто существующее не может быть разрушено. Все изменения
- 6. Атомі́стика, або Атомі́зм — в історії філософії — принцип пояснення єдності і різноманітності світу вічним рухом
- 7. Аристо́тель (часто також Арістотель; грец. Αριστοτέλης; 384 до н.е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда)
- 8. В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені: практичне вміння («техне»), що базується на знанні про об'єкти, на
- 9. Твори Аристотеля Про природу Фізика / Φυσικὴ ἀκρόασις / Physica Про небо / Περὶ οὐρανοῦ /
- 10. Епікур (грецькою: Επίκουρος) (341 до н. е., Самос — 270 до н.е., Афіни) — давньогрецький філософ-матеріаліст.
- 11. Лукрецій або Тіт Лукрецій Кар (лат. Titus Lucretius Carus; бл. 99-95—55 до н. е.) — давньоримський
- 12. Архімед (дав.-гр. ᾽Αρχιμήδης; близько 287 до н. е., Сіракузи - 212 до н.е., Сіракузи) - давньогрецький
- 13. В основе теории рычага лежат следующие постулаты: 1. Равные тяжести на равных длинах уравновешиваются, на неравных
- 14. Праці Архімеда з гідромеханіки і статики є зразком застосувань математики до задач з природознавства й техніки.
- 15. Донині збереглись такі праці Архімеда: Квадратура параболи (τετραγωνισμὸς παραβολῆς) — визначається площа сегмента параболи. Про кулю
- 16. Физика средневековья История средневековой науки, в том числе и физики, в соответствии с историей общества разбивается
- 17. Абу-р-Райхан Мухаммад ібн Ахмад ал-Біруні, частіше просто Аль Біруні (4 жовтня 973 - 13 грудня 1048)
- 18. В області фізіологічної оптики він дає опис будови ока, слідуючи давньогрецькому вченому Галену, і на дослідній
- 19. Ро́джер Бе́кон (англ. Roger Bacon) (1214 - 11 червня 1294) — англійський філософ, учений, викладач Оксфордського
- 20. Галіле́о Галіле́й (італ. Galileo Galilei; 15 лютого 1564 - 8 січня 1642) — італійський мислитель епохи
- 21. Галілею людство зобов'язане двома принципами механіки, що зіграли велику роль у розвитку не тільки механіки, але
- 22. Фре́нсіс Бе́кон (англ. Francis Bacon) (22 січня 1561, Лондон - 9 квітня 1626) — англійський політик,
- 23. Рене́ Дека́рт (фр. René Descartes, лат. Renatus Cartesius — Картезій; 31 березня 1596, Ла-Е-ан-Турен (фр. La
- 24. Фізичні дослідження відносяться головним чином до механіки, оптики і будови Всесвіту. Декарт ввів поняття «сили» (міри)
- 25. Декарт був основоположником раціоналізму, установки, за якою наші знання складаються в основному або винятково з апріорного
- 26. ПЕРШІ УСПІХИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ФІЗИКИ Еванджеліста Торрічеллі (італ. Evangelista Torricelli, 1608–1647) — італійський фізик і математик. Народився
- 27. Окрім виготовлення зорових труб і телескопів, Торрічеллі займався конструюванням простих мікроскопів, що складаються всього з однієї
- 28. Блез Паска́ль (фр. Blaise Pascal, 19 червня 1623, Клермон-Ферран - 19 серпня 1662, Париж) - французький
- 29. Машина Паскаля являла собою механічний пристрій у вигляді шухлядки з численними, пов'язаними один з одним зубчастою
- 30. Закон Паскаля дозволяє пояснити дію гідравлічної машини (від грец. ΰδωρ — вода і αυλός — трубка).
- 31. Трикутник Паскаля — це геометрично, на зразок трикутника, розміщені біноміальні коефіцієнти. Це математичне поняття названо на
- 32. Ро́берт Бойль (25 січня 1627 - 30 грудня 1691) — англійський хімік, фізик і філософ, один
- 33. Отто фон Ге́ріке (нем. Otto von Guericke, 1602, Магдебург — 1686, Гамбург) — німецький фізик, інженер
- 35. Скачать презентацию
ВСТУП
Фізика відноситься до числа природних наук, завданням яких є вивчення
ВСТУП
Фізика відноситься до числа природних наук, завданням яких є вивчення
У давнину слово «фізика» означало природознавство. Згодом природознавство розчленувати на ряд наук: фізику, хімію, астрономію, геологію, біологію, ботаніку і т. д.
Серед цих наук фізика займає певною мірою особливе положення, оскільки предметом її вивчення служать всі основні, найбільш загальні, прості форми руху матерії.
Накопичення знань про явища природи відбувалося вже в глибокій старовині. Навіть первісні люди, помічаючи риси подібності та відмінності в явищах навколишнього світу, набували зі своєї практики деякі знання про природу. Надалі систематизування накопичених знань призвело до виникнення науки.
Розширення та уточнення знань про явища природи вироблялося людьми внаслідок практичних потреб за допомогою спостережень, а на більш високій стадії розвитку науки - за допомогою експериментів (спостереження - це вивчення явища в природній обстановці, експеримент - відтворення явища в штучній обстановці з метою виявлення особливостей даного явища в залежності від створених умов).
Для пояснення явищ створювалися гіпотези. Висновки зі спостережень, експериментів та гіпотез
Для пояснення явищ створювалися гіпотези. Висновки зі спостережень, експериментів та гіпотез
У міру того як розсувалися застосування наукових знань до практики, виникала потреба у використанні цих знань для передбачення явищ, для розрахунку наслідків тієї чи іншої дії. Це призвело до необхідності замість розрізнених гіпотез створити узагальнюючі та обгрунтовані теорії.
Несмотря на огромные заслуги науки Древнего Востока, подлинной родиной современной науки стала Древняя Греция.
Физика древности
Демокріт (Демокрит) Абдерський (грецькою: Δημόκριτος) (приблизно 460—370 роки до н. е.), давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник
Физика древности
Демокріт (Демокрит) Абдерський (грецькою: Δημόκριτος) (приблизно 460—370 роки до н. е.), давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник
Демокріт народився в місті Абдери у Фракії. Він багато мандрував світом, вивчив філософські та натурфілософські ідеї різних народів (Єгипет,Вавилон, Персія, Індія, Ефіопія).
Демокріт розвинув вчення про атоми свого вчителя філософа Левкіппа, що є головним досягненням демокрітової філософії.
Демокріт приходить до ідеї неподільних атомів, які можуть бути різної конфігурації: гачкоподібні, якореподібні, кутасті, вигнуті тощо.
За Демокрітом фізичні атоми неподільні, але подумки в них можна виділити певні частини – точки, які не мають ваги і які не можна від атомів відторгнути.
Принципы Демокрита:
1. Из ничего не происходит ничего. Ничто существующее не может
Принципы Демокрита:
1. Из ничего не происходит ничего. Ничто существующее не может
2. Ничто не совершается случайно, но все совершается по какому-нибудь основанию и необходимостью.
3. Не существует ничего, кроме атомов и чистого пространства, все другое только воззрение.
4. Атомы бесконечны по числу и бесконечно разнообразны по форме. В вечном падении через бесконечное пространство большие, которые падают скорее, ударяются о меньшие; возникающие из этого боковые движения и вихри служат началом образования мира. Бесчисленные миры образуются и снова исчезают одни рядом с другими и одни после других.
5. Различие между вещами происходит от различия их атомов в числе, величине, форме и порядке; качественного различия между атомами не существует. В атоме нет никаких «внутренних состояний»; они действуют друг на друга только путем давления и удара.
6. Душа состоит из тонких, гладких и круглых атомов, подобных атомам огня. Эти атомы наиболее подвижны, и движения их, проникающие в тело, производят все жизненные явления.
Атомі́стика, або Атомі́зм — в історії філософії — принцип пояснення єдності і різноманітності світу вічним рухом і взаємодією атомів, вчення
Атомі́стика, або Атомі́зм — в історії філософії — принцип пояснення єдності і різноманітності світу вічним рухом і взаємодією атомів, вчення
Атомістика була і залишається ареною боротьби матеріалізму проти ідеалізму, діалектики проти метафізики. Визнання атомістики об'єктивно-реального буття мікрочастинок матерії, можливості пізнання їх властивостей та законів взаємодії веде до матеріалістичного розуміння світу як закономірного руху матерії; заперечення об'єктивної реальності частинок матерії і можливості їх пізнання приводить до ідеалістичного погляду на світ.
Аристо́тель (часто також Арістотель; грец. Αριστοτέλης; 384 до н.е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) —
Аристо́тель (часто також Арістотель; грец. Αριστοτέλης; 384 до н.е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) —
Арістотель народився в місті Стагіра. У 367 до н. е. — 347 до н. е. вчився в академії Платона в Афінах, у 343 до н. е. — 335 до н. е. був вихователем сина царя Македонії Філіппа — Александра. У 335 до н. е. повернувся до Афін, де заснував свою філософську школу — перипатетиків.
Хронологічно творча діяльність Аристотеля поділяється на три періоди:
перший афінський — з 367 до н. е., коли він прибув в Афіни й став слухачем Академії Платона, де пробув 20 років;
«роки мандрів» (347—334 роки до н. е.);
другий афінський період — епоха Лікея.
В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені:
практичне вміння («техне»), що базується на знанні
В пізнанні Аристотель розрізняє різні ступені:
практичне вміння («техне»), що базується на знанні
розмірковування («фронезіс»);
наука;
мудрість («софія»);
розум («нус») — продуктивна сила пізнання.
Розмірковуючи про «становлення», Аристотель викладає вчення про причини, якими визначається перехід можливості в дійсність.
У кожній речі мислитель виділяє 4 причини:
причину матеріальну,
причину формальну,
причину дійову,
причину кінцеву, або цільову («кауза фіналіс»).
Аристотель мав великий вплив на дальший розвиток філософії і науки, зокрема в Україні. В 16 і 17 ст. курси філософії Аристотеля читались в братських школах і в Києво-Могилянській колегії (курси Йосифа Кононовича-Горбацького, Інокентія Гізеля та ін.). У першій половині 18 ст. вчення Аристотеля викладалось у Київській академії (курси Феофана Прокоповича, Михайла Козачинського, Георгія Кониського та ін.) і в кількох десятках семінарій в слов'янському світі — в Україні (Харків, Переяслав).
Твори Аристотеля
Про природу
Фізика / Φυσικὴ ἀκρόασις / Physica
Про небо / Περὶ οὐρανοῦ / De Caelo
Про
Твори Аристотеля
Про природу
Фізика / Φυσικὴ ἀκρόασις / Physica
Про небо / Περὶ οὐρανοῦ / De Caelo
Про
Метеорологіка / Τα μετεωρολογικά / Meteorologica
Про душу / Περὶ ψυχῆς / De Anima
Про сприйняття і сприйняте Περὶ αἰσθήσεως καὶ αἰσθητῶν / De Sensu et Sensibilibus
Про пам'ять і спогади Περὶ μνήμης καὶ ἀναμνήσεως / De Memoria et Reminiscentia
Про сон і неспання / Περὶ ὗπνου καὶ ὶγρηγορήσεως / De Somno et Vigilia
Про сновидіння / Περὶ ἐνυπνίου / De Insomniis
Про тлумачення сновидінь / Περὶ τῆς καθ΄ ὕπνον μαντικῆς / De Divinatione per Somnum
Про довге і коротке життя / Περὶ μακροβιότητος καὶ βραχυβιότητος / De Longitudine et Brevitate Vitae
Про юність і старість, про життя і смерть / Περὶ νεότητος καὶ γήρως καὶ ζωῆς καὶ θανάτου / De Juventute et Senectute, De Vita et Morte
Історія тварин / Περὶ τὰ ζὼα ἱστορίαι / Historia Animalium
Про частини тварин / Περὶ ζῴων μορίων / De Partibus Animalium
Про рухи тварин / Περὶ ζῴων κινήσεως / De Motu Animalium
Про розподіл тварин / Περὶ ζῴων πορείας / De Incessu Animalium
Про виникнення тварин / Περὶ ζῴων γενέσεως / De Generatione Animalium
Про Ксенофана, Зенона, Горгія / Περὶ Ξενοφάνους, περὶ Ζήνωνος, περὶ Γοργίου / De Melisso
Метафізика
Метафізика / Μετὰ τὰ φυσικά / Metaphysica
Епікур (грецькою: Επίκουρος) (341 до н. е., Самос — 270 до н.е., Афіни) — давньогрецький філософ-матеріаліст. До нас дійшли
Епікур (грецькою: Επίκουρος) (341 до н. е., Самос — 270 до н.е., Афіни) — давньогрецький філософ-матеріаліст. До нас дійшли
В 306 році до н. е. заснував філософську («епікурейську») школу в Афінах, використовуючи головні положення філософії Демокрита (вчителем Епікура був послідовник Демокрита Навсіфан). Водночас Епікур створив зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що у Демокрита рух атомів здійснюється у порожнечі винятково за законом падіння тіл під власною вагою, у Епікура — поряд з дією закону падіння з'являється ще один чинник — атом виявляє властивість «самочинного відхилення» від «лінії необхідності».
Лукрецій або Тіт Лукрецій Кар (лат. Titus Lucretius Carus;
бл. 99-95—55 до н. е.) — давньоримський поет і філософ-матеріаліст.
Лукрецій або Тіт Лукрецій Кар (лат. Titus Lucretius Carus; бл. 99-95—55 до н. е.) — давньоримський поет і філософ-матеріаліст.
Таким чином, Лукрецій використовував усі основні положення епікурейської школи, внесені нею в атомістичне вчення Демокрита («відхилення», визнання гіпотез для пояснення причин деяких явищ та ін.). У той же час Лукрецій у своєму обґрунтуванні атомістики відрізнявся від Епікура, який обмежувався переважно логічною аргументацією; Лукрецій зробив доступнішими складні філософські ідеї Епікура, він широко застосовував порівняння, аналогії між різними процесами живої і неживої природи, метафори та ін. Ця особливість викладу атомістики в Лукреція зв'язана, очевидно, з його прагненням широко популяризувати атомістичну теорію, його теоретико-пізнавальною концепцією і великою довірою до даних почуттів і повсякденної практики.
У навчанні про пізнання Лукрецій продовжував лінію філософського матеріалізму, вважаючи світ пізнаваним. Єдино достовірним джерелом знання є, за Лукрецієм, почуття, помилки виникають там, де висновки не основані на почуттях, даних, або при невірному узагальненні розумом цих даних). В основу механізму почуттів, сприйняття Лукрецій кладе теорію «образів» ("ейдола") Демокрита.
Архімед (дав.-гр. ᾽Αρχιμήδης; близько 287 до н. е., Сіракузи - 212 до н.е., Сіракузи) -
Архімед (дав.-гр. ᾽Αρχιμήδης; близько 287 до н. е., Сіракузи - 212 до н.е., Сіракузи) -
Серед досягнень Архімеда у фізиці, — заснування гідростатики, статики та пояснення принципу важеля. Йому приписують винайдення новаторських механізмів, включно з облоговими машинами та гвинтовим насосом, що названий на його честь.
Архімед, як правило, вважається найвидатнішим математиком античності та одним з найвидатніших всіх часів. Він використовував метод вичерпування, щоб розрахувати площу обмежену дугою параболи шляхом розрахунку суми нескінченного ряду і дав надзвичайно точне наближення числа пі. Він також винайшов спіраль, що носить його ім'я, формули для розрахунку об’ємів поверхонь обертання та оригінальну систему для вираження дуже великих чисел.
В основе теории рычага лежат следующие постулаты:
1. Равные тяжести на равных
В основе теории рычага лежат следующие постулаты:
1. Равные тяжести на равных
2. Если при равновесии тяжестей на каких-нибудь длинах к одной из тяжестей будет что-нибудь прибавлно, то они не будут уравновешиваться, но перевесит та тяжесть, к которой было прибавлено.
3. Точно так же если от одной из тяжестей будет отнято что-нибудь, то они не будут уравновешиваться, но перевесит та тяжесть, от которой не было отнято».
Закон Архимеда
«VI. Тела более легкие, чем жидкость, опущенные в эту жидкость насильственно, будут выталкиваться вверх с силой, равной тому весу, на который жидкость, имеющая равный объем с телом, будет тяжелее этого тела».
«VII. Тела более тяжелые, чем жидкость, опущенные в эту жидкость, будут погружаться, пока не дойдут до самого низа, и в жидкости станут легче на величину веса жидкости в объеме, равном объему погруженного тела».
Праці Архімеда з гідромеханіки і статики є зразком застосувань математики до задач з
Праці Архімеда з гідромеханіки і статики є зразком застосувань математики до задач з
Архімед відкрив закони важеля, розробив методи визначення складу сплавів та інше. Свої фізико-математичні знання широко використовував для конструювання різних машин і споруд. Він винайшов гвинтовий насос
(архімедів гвинт, який як і раніше використовується сьогодні для перекачки рідин та гранульованих твердих речовин, таких як вугілля і зерно. ), розробив систему важелів, блоків і гвинтів для піднімання вантажів, сконструював кілька військових метальних машин.
В особі Архімеда світова наука має унікальний приклад вченого, у якому успішно поєднувалися риси геніального математика, механіка та інженера. Наукові погляди Архімеда мали передовий характер.
Донині збереглись такі праці Архімеда:
Квадратура параболи (τετραγωνισμὸς παραβολῆς) — визначається площа сегмента параболи.
Про
Донині збереглись такі праці Архімеда:
Квадратура параболи (τετραγωνισμὸς παραβολῆς) — визначається площа сегмента параболи.
Про
Про спіралі ( περὶ ἑλίκων) — виводяться властивості спіралі Архімеда.
Про коноїди і сфероїди ( περὶ κωνοειδέων καὶ σφαιροειδέων) — визначаються обсяги сегментів параболоїда, гіперболоїда і еліпсоїдів обертання.
Про рівновагу пласких фігур ( περὶ ἰσορροπιῶν) — виводиться закон рівноваги важеля; доводиться, що центр ваги плаского трикутника розташований в точці перетину його медіан; знаходяться центри інерції паралелограма, трапеції і параболічного сегмента.
Послання до Ератосфена про метод ( πρὸς Ἐρατοσθένην ἔφοδος) — виявлено в 1906 у, з тематики частково дублює роботу «Про кулю і циліндр», але тут використовується механічний метод доведення математичних теорем.
Про плаваючі тіла ( περὶ τῶν ὀχουμένων) — виводиться закон плавання тіл; розглядається задача про рівновагу перетину параболоїда, що моделює корабельний корпус.
Вимірювання кола ( κύκλου μέτρησις) — до нас дійшов тільки уривок з цього твору. Саме в ньому Архімед обчислює наближення для числа .
Псамміт ( ψαμμίτης) — вводиться спосіб запису дуже великих чисел.
Стомахіон ( στομάχιον) — подано опис популярної гри.
Задача Архімеда про биків ( πρόβλημα βοικόν) — ставиться задача, яка приводиться до рівняння Пелля.
Збереглися тільки в арабському перекладі такі праці Архімеда:
Трактат про побудову близько кулі тілесної фігури з чотирнадцятьма основами;
Книга лем;
Книга про побудову кола, розділеного на сім рівних частин;
Книга про дотичні кола.
Физика средневековья
История средневековой науки, в том числе и физики, в
Физика средневековья
История средневековой науки, в том числе и физики, в
Период развития науки на Востоке (VII-ХI вв.).
Период развития европейской феодальной науки (XI–XV вв.).
Период возникновения опытного естествознания (конец XV – первая половина XVII в.).
Абу-р-Райхан Мухаммад ібн Ахмад ал-Біруні, частіше просто Аль Біруні (4 жовтня 973 - 13 грудня 1048) —хорезмський вчений-енциклопедист.
Абу-р-Райхан Мухаммад ібн Ахмад ал-Біруні, частіше просто Аль Біруні (4 жовтня 973 - 13 грудня 1048) —хорезмський вчений-енциклопедист.
Твори Біруні є значним внеском у математику, астрономію, фізику, мінералогію, історію та етнографію. Біруні описав календарні системи арабів, персів, греків, євреїв, хорезмійців та інших народів. Автор фундаментальної праці про Індію. Загалом, Аль-Біруні залишив 152 наукових дослідження. З цієї величезної спадщини до нас дійшло лише 30. У низці трактатів Біруні виклав основи математики й астрономії. Вперше на Середньому Сході висловив думку про рух Землі навколо Сонця. Обчислив довжину кола Землі. Визначив питому вагу багатьох мінералів.
В області фізіологічної оптики він дає опис будови ока, слідуючи давньогрецькому вченому Галену,
В області фізіологічної оптики він дає опис будови ока, слідуючи давньогрецькому вченому Галену,
Серед дослідів, проведених вченим, виділяються досліди з камерою-обскурою, досліди з заломлення світла і експерименти з різними видами дзеркал, що розвивають вчення Діокла.
Абу Алі аль-Хасан Ібн Аль-Хайсам ал-Басра (араб. أبو علي الحسن بن الحسن بن الهيثم, латинізоване Alhazen — Альхазен, англ. Abu Ali Hasan Ibn Al-Haytham; 965, Басра - 1039, Каїр) — арабський вчений-універсал.
Ро́джер Бе́кон (англ. Roger Bacon) (1214 - 11 червня 1294) — англійський філософ, учений, викладач Оксфордського
Ро́джер Бе́кон (англ. Roger Bacon) (1214 - 11 червня 1294) — англійський філософ, учений, викладач Оксфордського
Бекон цікавився алхімією, біологією, фізикою і магією. У світогляді Бекона було чимало містики, але головна його заслуга в наголошенні на науковому методі досліджень. Він одним із перших наполягав на необхідності дослідного пізнання природи.
Його заслугами вважають багато відкриттів, включаючи відкриття збільшувальних лінз. У своїх працях він висунув низку цікавих ідей про літальні апарати, підйомні крани, про способи добування багатьох хімічних речовин, у тому числі пороху.
Був прихильником матеріалізму, засуджував схоластичний підхід в науці й сліпе поклоніння авторитетам. Закликав самостійно вивчати природу, захищав метод пізнання, що ґрунтувався на математиці та експерименті. Як мету всіх наук Бекон бачив збільшення влади людини над природою.
Галіле́о Галіле́й (італ. Galileo Galilei; 15 лютого 1564 - 8 січня 1642) — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної
Галіле́о Галіле́й (італ. Galileo Galilei; 15 лютого 1564 - 8 січня 1642) — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної
Галілео Галілей був основоположником експериментально-математичного методу вивчення природи. Він залишив розгорнутий виклад цього методу і сформулював найважливіші принципи механічного світу. Його дослідження кардинально вплинули на розвиток наукової думки. Саме від нього бере початок фізика як наука. Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом. Результатами цих експериментів стали зроблені ученим наукові відкриття.
Галілею людство зобов'язане двома принципами механіки, що зіграли велику роль у
Галілею людство зобов'язане двома принципами механіки, що зіграли велику роль у
Першим серйозним винаходом Галілея були гідростатичні ваги для швидкого визначення складу металевих сплавів (1586); визначив питому вагу повітря. Винайшов термоскоп, що є прообразом термометра. Створив перший телескоп. Висунув ідею застосування маятника в годиннику. Проводив фізичні дослідження присвячені також гідростатиці, міцності матеріалів.
Фре́нсіс Бе́кон (англ. Francis Bacon) (22 січня 1561, Лондон - 9 квітня 1626) — англійський політик, філософ і
Фре́нсіс Бе́кон (англ. Francis Bacon) (22 січня 1561, Лондон - 9 квітня 1626) — англійський політик, філософ і
Бекон розробив новий, антисхоластичний метод наукового пізнання. Догматичній дедукції схоластів він протиставив індуктивний метод, що ґрунтується на раціональному аналізі дослідних даних. Матеріалізм Бекона — непослідовний. Визнаючи об'єктивність і пізнаванність матеріального світу, активність матерії та її рух, вірячи у силу розуму і науки, Бекон робив поступки теології і додержувався вчення про так звану двоїсту істину.
Френсіс Бекон визначив зміст і смисл наукового методу пізнання, виділивши в ньому значення експерименту і вказав на індукцію як головний шлях до гіпотези.
Він визначив мету науки як спосіб принести користь людству. Більшість законів природи, які здаються універсальними, як з'ясувалося, справедливі лише за певних умов, поки немає причин підозрювати обмеженість або недостатність самого наукового підходу до вивчення природи. Френсіс Бекон стверджував, що «істина — донька часу, а не авторитету».
Бекону вдалося точно визначити не стільки мету Знання, скільки його роль в майбутньому світі технологій.
Рене́ Дека́рт (фр. René Descartes, лат. Renatus Cartesius — Картезій;
31 березня 1596, Ла-Е-ан-Турен (фр.
Рене́ Дека́рт (фр. René Descartes, лат. Renatus Cartesius — Картезій; 31 березня 1596, Ла-Е-ан-Турен (фр.
У фізиці Декарт сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, передтеча рефлексології. У він математиці запровадив Декартову систему координат, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних позначень. Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод…» (1637), «Засади філософії» (1644). Крім того він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень, висловив закон збереження руху, дав поняття імпульсу сили. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихори Декарта). Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта).
Фізичні дослідження відносяться головним чином до механіки, оптики і будови Всесвіту.
Декарт ввів поняття «сили» (міри)
Фізичні дослідження відносяться головним чином до механіки, оптики і будови Всесвіту.
Декарт ввів поняття «сили» (міри)
Досліджував закони удару, вперше чітко сформулював закон інерції (1644).
Висловив припущення, що атмосферний тиск із збільшенням висоти зменшується.
У 1637 вийшла у світ «Діоптрики», де містилися закони поширення світла, відбивання та заломлення, ідея ефіру як переносника світла, пояснення райдуги.
Декарт першим математично вивів закон заломлення світла (незалежно від В. Снеліуса) на межі двох різних середовищ. Точне формулювання цього закону дозволило вдосконалити оптичні прилади, які тоді стали відігравати величезну роль в астрономії та навігації (а незабаром і в мікроскопії).
Декарт був основоположником раціоналізму, установки, за якою наші знання складаються в основному або
Декарт був основоположником раціоналізму, установки, за якою наші знання складаються в основному або
Він поставив собі мету наново обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках тієї епохи, які він порівнює із частинами дерева: коріння - метафізика, фізика - стовбур, механіка,медицина та мораль - різні гілки. Останні з перелічених наук потрібні людині для опанування природи. Декарт сподівався припинити суперечки духовної еліти, якій він ставив у провину війни того часу.
Його метод базується на індукції та дедукції:
Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву.
Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші.
Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання до складнішого).
Не робити жодних пропусків у логічних ланках дослідження.
ПЕРШІ УСПІХИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ФІЗИКИ
Еванджеліста Торрічеллі (італ. Evangelista Torricelli, 1608–1647) — італійський фізик
ПЕРШІ УСПІХИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ФІЗИКИ
Еванджеліста Торрічеллі (італ. Evangelista Torricelli, 1608–1647) — італійський фізик
У 1644 розвинув теорію атмосферного тиску, довів можливість отримання так званої «торрічеллієвої порожнечі» і винайшов ртутний барометр. У основній праці з механіки «Про рух вільно падаючих і кинутих важких тіл» (1641) розвивав ідеї Галілея про рух, сформулював принцип руху центрів тяжіння, заклав основи гідравліки, вивів формулу для швидкості витікання ідеальної рідини з посудини.
Торрічеллі належать також роботи з математики (зокрема, розвинув метод неподільних) і балістики, удосконалення оптичних приладів, шліфуванню лінз. У математиці удосконалив і широко застосував метод неподільних при розв'язанні задач на дотичні. Використовував кінематичні уявлення, зокрема принцип додавання рухів. Узагальнив правило квадратури параболи на випадок довільного раціонального показника. Самостійно, хоч і дещо пізніше від Ж. Роберваля, визначив квадратуру циклоїди. Услід за Рене Декартом знайшов довжину дуги логарифмічної спіралі.
Окрім виготовлення зорових труб і телескопів, Торрічеллі займався конструюванням простих мікроскопів, що складаються
Окрім виготовлення зорових труб і телескопів, Торрічеллі займався конструюванням простих мікроскопів, що складаються
Дослід Торрічеллі
Запаяну з одного кінця скляну трубку завдовжки 1 м учений ущерть заповнив ртуттю і незапаяним кінцем занурив у посудину з цією самою речовиною. Ртуть почала виливатися із трубки в посудину, але не вся, зупинилася на позначці 760 мм від поверхні ртуті в посудині. Торрічеллі повторив дослід, розташувавши трубку не вертикально, а похило. І знову відстань від поверхні ртуті у посудині до її краю у трубці становила 760 мм. Одержаний результат він пояснив тим, що стовпчик ртуті у трубці і повітря над відкритою поверхнею ртуті тиснуть на неї однаково. Цей тиск дістав назву нормального атмосферного тиску.
Блез Паска́ль (фр. Blaise Pascal, 19 червня 1623, Клермон-Ферран -
19 серпня 1662, Париж) - французький філософ, письменник,
Блез Паска́ль (фр. Blaise Pascal, 19 червня 1623, Клермон-Ферран -
19 серпня 1662, Париж) - французький філософ, письменник,
Один із засновників математичного аналізу, теорії імовірності та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики. Відомий також відкриттям формули біноміальних коефіцієнтів, винаходом гідравлічного пресу й шприца та іншими відкриттями. Автор знаменитих «Думок» та «Листів до провінціала», які стали класикою французької літератури.
На честь Паскаля названа одиниця вимірювання тиску (Паскаль), а також популярна мова програмування Pascal.
Відкриття та винаходи:
Паскаліна.
Гідравлічний прес.
Трикутник Паскаля.
Машина Паскаля являла собою механічний пристрій у вигляді шухлядки з численними, пов'язаними
Машина Паскаля являла собою механічний пристрій у вигляді шухлядки з численними, пов'язаними
Відповідь з'являлася у верхній частині металевого корпусу. Обертання коліщат було можливе лише в одному напрямку, виключаючи можливість безпосереднього оперування від'ємними числами. Тим не менше, машина Паскаля дозволяла виконувати не лише додавання, а й інші операції, але вимагала при цьому застосування досить незручної процедури повторення складання. Віднімання виконувалось за допомогою доповнень до дев'ятки, які для допомоги користувачу з'являлися у віконці, розміщеному над виставленим оригінальним значенням.
Закон Паскаля дозволяє пояснити дію гідравлічної машини (від грец. ΰδωρ — вода і αυλός —
Закон Паскаля дозволяє пояснити дію гідравлічної машини (від грец. ΰδωρ — вода і αυλός —
Закон Паскаля — тиск на рідину в стані теплової рівноваги передається в усіх напрямах однаково.
Трикутник Паскаля — це геометрично, на зразок трикутника, розміщені біноміальні коефіцієнти. Це математичне поняття
Трикутник Паскаля — це геометрично, на зразок трикутника, розміщені біноміальні коефіцієнти. Це математичне поняття
Ряди трикутника Паскаля умовно пронумеровані згори, починаючи з нульового, й числа в нижньому ряді відносно чисел у попередньому ряді завжди розміщені ступінчасто й навскіс. Побудувати цей трикутник просто. Кожне число в кожному ряді одержуємо, додавши два числа, розміщені вгорі (зліва і справа). Якщо зліва або справа немає числа, підставляємо нуль на його місце. Наприклад, перше число в першому ряді 0 + 1 = 1, тоді як числа 1 і 3 в третьому ряді утворюють число 4 в четвертому ряді: 1 + 3 = 4.
Правило Паскаля стверджує: якщо
k-й біноміальний коефіцієнт в біноміальному ряді для (x + y)n, тоді
для будь-якого додатного цілого n і будь-якого цілого k між 0 і n.
Ро́берт Бойль (25 січня 1627 - 30 грудня 1691) — англійський хімік, фізик і філософ, один із засновників Лондонського
Ро́берт Бойль (25 січня 1627 - 30 грудня 1691) — англійський хімік, фізик і філософ, один із засновників Лондонського
Роберт Бойль поклав початок новому напрямові в хімії, в основі якого була вимога вивчення складу речовин експериментальним методом. Уперше запровадив наукове поняття про хімічний елемент. Бойль — один із засновників якісного хімічного аналізу. У галузі фізики Бойль відкрив закон про залежність об'єму газу від тиску (закон Бойля-Маріотта, 1662 р.), довів неможливість життя й горіння в пустоті, досліджував теплові, електричні й акустичні явища. Будучи в галузі фізики й хімії в основному матеріалістом, у філософії Бойль намагався примирити науку з релігією.
Зако́н Бо́йля — Маріо́тта — закон ідеальних газів, згідно з яким добуток тиску на об'єм незмінної маси такого газу при сталій температурі є величина стала:
Отто фон Ге́ріке (нем. Otto von Guericke, 1602, Магдебург — 1686, Гамбург) — німецький фізик, інженер і філософ.
В 1650
Отто фон Ге́ріке (нем. Otto von Guericke, 1602, Магдебург — 1686, Гамбург) — німецький фізик, інженер і філософ.
В 1650
В 1657 році изобрел водяной барометр, с помощью которого в 1660 году предсказал надвигающуюся бурю за 2 часа до ее появления, таким образом, войдя в историю как один из первых метеорологов.
В 1663 винайшов один з перших електростатичних генераторів, які виробляли електрику тертям — куля із сірки, яка натирається руками. В 1672 році виявив, що заряджена куля потріскує і світиться в темноті (першим спостерігав електролюмінесценцію). Крім того, ним було виявлена властивість електричного відштовхування однополярно заряджених предметів.