Лувр

джерелі за 1204 рік, де сповіщається про Вежу-донжон. Вежу побудували ще за короля Філіпа-Августа у 1190 році. У 1317 році сюди перевезли королівську скарбницю. Стару вежу Лувра зруйнували за наказом короля Франциска І у 1528 році. Франциск першим почав широко колекціонувати витвори мистецтва і запрошувати на службу у Францію митців з Італії і Нідерландів. Мистецькі збірки тоді розмістили не в Луврі, а в замку Фонтенбло, улюбленій резиденції монарха. Майстерні Фонтенбло були справжньою академією по вихованню майстрів і створенню витворів мистецтва доби Відродження.

двір палацу створив архітектор Жак Лемерсьє, а наприкінці XVII століття добудував Луї Лево. Лувр ставав конгломератом різностильових споруд від доби відродження до класицизму (східна Колонада Лувру, архітектор Клод Перро). Будівельні роботи припинилися за короля Людовика XIV, що переніс королівську резиденцію в улюблений Версаль. Порожніх приміщень було стільки, що в Луврі розмістилася Королівська Академія живопису і скульптури.

Національна асамблея заявила, що Лувр буде "місцем, в якому будуть зібрані пам'ятки науки і мистецтва". 10 серпня 1792 Людовик XVI був ув'язнений і королівська колекція Лувра стала національним надбанням. Через побоювання можливих випадків вандалізму або крадіжок, 19 серпня 1792 року Національна асамблея оголосила невідкладну підготовку до відкриття музею. У жовтні комітет почав збирати колекцію для показу заради "збереження національної пам'яті".

вільний доступ три дні на тиждень. Колекція нараховувала 537 картин і 184 витвора мистецтва. Три чверті з них були отримані з королівської колекції, решту конфіскували у аристократів-емігрантів та у французької церкви. Для збільшення і упорядкування колекції, Французька Республіка виділяла 100 000 ліврів на рік. У 1794 році, французька революційна армія під проводом Наполеона Бонапарта почала забирати твори мистецтва з різних країн Європи як військові трофеї. Музей поповнився такими шедеврами як Лаокон та його сини і Аполлон Бельведерський, низкою картин італійських майстрів з палаців Італії, картинами нідерландських майстів доби відродження, маньєризма і бароко.

що сидить

Хор, Осіріс та Ісіда

Аменофіс III

Жрець спалює пахощі
перед Ра