Содержание
- 2. Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна з
- 3. У першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в умовах національно-культурного відродження українського народу,
- 4. Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема з російською культурою. Прогресивні російські
- 5. Котляревський Гулак-Артемовський Шевченко Максимович Квітко-Основ’яненко
- 6. У процесі поступового становлення української нації формувалася українська національна мова, в снові якої лежала народна розмовна
- 7. Куліш Маркевич Білецький-Носенко
- 8. Величезне значення для остаточного сформування української національної мови і становлення української літератури мав дальший розвиток усної
- 9. 1.Легенди 2.Народні прикмети 3.Прислів’я та приказки 4.Байки Народна творчість поділяється на:
- 10. Легендою називають усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до
- 11. Ця категорія вміщує народні прикмети, що на основі спостережень наших пращурів передбачають погоду, врожай, дають підстави
- 12. До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки
- 14. Скачать презентацию
Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається
Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається
Що таке народна творчість?
У першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в
У першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в
Характерною рисою цього періоду була дедалі глибша демократизація культури. Серед діячів культури ставало все більше різночинців, які розгортали рішучу боротьбу проти самодержавно-релігійної ідеології, зокрема теорії «офіційної народності», і в своїй творчості відображали життя, настрої й думи народних мас. Крім того, поступово до культури прилучалися дедалі ширші верстви населення.
Загальна характеристика
Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема
Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема
Зокрема значну роль у розвитку української культури відігравали столичні міста — Москва і Петербург. У Московському і Петербурзькому університетах навчалися багато вихідців з України, які потім внесли значний вклад у розвиток української культури. Велике значення мало те, що в Москві й Петербурзі було опубліковано багато пам'яток українського фольклору, художніх творів українських письменників, наукових праць з історії України. Так, перші видання «Енеїди» І. Котляревського, твори П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, «Кобзар» Т. Шевченка вийшли в Петербурзі. У Москві були надруковані «Малороссийские песни» М. Максимовича, повісті й оповідання Г. Квітки-Основ'яненка і багато інших творів. Навіть перша граматика української мови, підготовлена О. Павловським, побачила світ у Петербурзі (1818 p.).
Царський уряд, намагаючись зберегти непорушною віджилу феодально-кріпосницьку систему, всіляко гальмував розвиток передової культури. Особливо реакційною була його політика в національних районах, в тому числі й в Україні. Царизм забороняв розвиток української культури, не дозволяв дітям навчатися в школах рідною мовою, робив усе, щоб тримати трудящих у темряві. Реакційною була політика в галузі культури й освіти Австрійської монархії в західноукраїнських землях.
Котляревський
Гулак-Артемовський
Шевченко
Максимович
Квітко-Основ’яненко
Котляревський
Гулак-Артемовський
Шевченко
Максимович
Квітко-Основ’яненко
У процесі поступового становлення української нації формувалася українська національна мова, в
Передові діячі культури України, за підтримки й участі російських прогресивних громадських і культурних діячів, відстоювали право українського народу на свою національну мову, на користування нею, піклувалися про її розвиток. У 18-18 р. в Петербурзі була опублікована перша граматика української мови, складена російським філологом О. Павловським. Відомі вчені І. Срезневський, М. Максимович у своїх працях по-науковому спростували безпідставні твердження російських і польських великодержавників про те, що начебто українська мова не окрема мова, а говірка російської або польської мови. Підкреслюючи її близькість до російської та інших слов'янських мов, вони доводили, що українська мова — це мова повноцінна, багата за словесним складом, живописна, поетична, музична.
Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко та інші українські письменники у відповідь на напади російських і польських реакціонерів на українську мову різко виступали на її захист і робили все для її дальшого розвитку.
Окремі вчені й письменники (П. Білецький-Носенко, М. Маркевич, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Куліш та ін.) розробляли проблеми української лексикографії, збирали матеріали, підготовляли й частково публікували словники української мови. П. Куліш у виданні «Кобзаря» Т. Шевченка 1860 року та в інших виданнях застосував розроблений ним український правопис, що ґрунтувався на фонетичному принципі («кулішівка»), який і був покладений в основу пізнішого українського правопису.
Вирішальну роль у повному становленні української національної мови відіграли твори основоположників нової української літератури — І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського Є. Гребінки і особливо великого українського національного поета Т. Шевченка.
Розвиток
Куліш
Маркевич
Білецький-Носенко
Куліш
Маркевич
Білецький-Носенко
Величезне значення для остаточного сформування української національної мови і становлення української
Величезне значення для остаточного сформування української національної мови і становлення української
Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко та інші українські письменники у відповідь на напади російських і польських реакціонерів на українську мову різко виступали на її захист і робили все для її дальшого розвитку.
Окремі вчені й письменники (П. Білецький-Носенко, М. Маркевич, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Куліш та ін.) розробляли проблеми української лексикографії, збирали матеріали, підготовляли й частково публікували словники української мови. П. Куліш у виданні «Кобзаря» Т. Шевченка 1860 року та в інших виданнях застосував розроблений ним український правопис, що ґрунтувався на фонетичному принципі («кулішівка»), який і був покладений в основу пізнішого українського правопису.
Вирішальну роль у повному становленні української національної мови відіграли твори основоположників нової української літератури — І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-АртемовськогоЄ. Гребінки і особливо великого українського національного поета Т. Шевченка.
Усна народна творчість
1.Легенди
2.Народні прикмети
3.Прислів’я та приказки
4.Байки
Народна творчість поділяється на:
1.Легенди
2.Народні прикмети
3.Прислів’я та приказки
4.Байки
Народна творчість поділяється на:
Легендою називають усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як
Легендою називають усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як
Легенди
Ця категорія вміщує народні прикмети, що на основі спостережень наших пращурів
Ця категорія вміщує народні прикмети, що на основі спостережень наших пращурів
Народні прикмети
До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі
До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі
Прислів’я та приказки