Бюджетування і контролінг в банку

результатів у вигляді системи бюджетів називається бюджетуванням.
Це технологія фінансового планування, обліку і контролю доходів і витрат, отриманих від бізнесу на всіх рівнях управління, яка дозволяє аналізувати відповідність отриманих і прогнозованих фінансових показників та надання рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

економічному розумінні означає управління, спостереження, регулювання, контроль. Банківський контролінг можна охарактеризувати як систему управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності банку, яка базується на прийнятті ефективних управлінських рішень і елементами якої є інформаційне забезпечення, планування, аналіз і контроль за виконанням планів.

початку XX століття в країнах Західної Європи. На самому початку розвитку контролінгу (1930-ті роки) під цим терміном мали на увазі лише особливу систему обліку. Трохи згодом на зміну такому трактуванню прийшла нова концепція, яка передбачала використання контролінгу вже в якості управлінської інформаційної системи (1970—1980 роки). І лише в середині 80-х років минулого століття вона еволюціонувала у багатомірну систему управління діяльністю підприємством. Саме тоді окремі елементи контролінгу з´явилися і у банківському бізнесі.

На відміну від зарубіжних у вітчизняних банках впровадження елементів контролінгу розпочалося із бюджетування. Цьому процесу сприяла активна технічна допомога, яка була надана іноземними фахівцями в рамках програми реструктуризації банківської системи України На початку нового тисячоліття найбільш прогресивні українські банки запровадили стратегічне планування, що, безумовно, сприятиме розвитку стратегічного контролінгу. Однак служби контролінгу з її власними функціями ще не сформував жоден вітчизняний банк, хоча в деяких з них з'явився підрозділ з відповідною назвою. Тому за розвитком контролінгу вітчизняна банківська система знаходиться на рівні початку 90-х років минулого століття, який вже пройшли зарубіжні банки. Значною мірою це обумовлено необізнаністю фахівців щодо закордонного досвіду, а також відсутністю серйозних напрацювань вітчизняних учених щодо проблем контролінгу

оперативний (тактичний) контролінги, кожен з яких, відповідно, має власні цілі, принципи, засоби та інструменти.
Завдання стратегічного контролінгу полягає у координації функцій стратегічного аналізу, планування та здійсненні контролю за функціонуванням банку в цілому, а також у розвитку стратегічного інформаційного забезпечення.

середовища; • аналіз конкуренції; • аналіз ключових факторів успіху; • формування місії та портфеля стратегій банку; • розробка та аналіз стратегічних планів та цільових параметрів розвитку банку; • аналіз стратегічного позиціонування; • аналіз витратоутворюючих факторів, контроль за реалізацією корпоративної стратегії банку.

та оцінки поточної діяльності банку у площині «витрати — прибуток». Причому така оцінка ґрунтується на результатах порівняння фактичних значень із запланованими як у цілому по банку, так і в розрізі окремих бізнес-процесів.
Основними напрямами розвитку системи тактичного контролінгу є: • сприяння організації єдиної та багатомірної системи планування діяльності банку (за схемою: місія — стратегія — бізнес-план — фінансовий план і бюджет) і постійне узгодження окремих її складових; • розробка оперативних планів і визначення контрольних показників; • безперервний контроль за виконанням планових завдань і розробка заходів щодо максимізації ефективності й оперативності управління при відхиленнях; • створення комплексної аналітичної бази для швидкого і повного інформування керівництва і відповідальних підрозділів банку про хід виконання плану і поточні результати; • підвищення мотивації персоналу з метою досягнення планових завдань.

з такими показниками, як доходи, витрати, прибуток, ефективність, рентабельність, ліквідність, стійкість, надійність та ін.
Набір інструментів тактичного контролінгу містить такі складові: • інструменти фінансового планування і бюджетування; • методи фінансового аналізу (розрахунок основних показників діяльності банку; прибутковість, ліквідність, чутливість тощо); • статистичні та динамічні методи інвестиційних розрахунків та визначення точки беззбитковості; • імітаційне моделювання (особливо ефективне за наявності кількох варіантів розвитку подій на ринку або кількох рівнозначних проектів); • GAP-аналіз — аналіз відхилень (розривів); • CVP-аналіз — аналіз співвідношення «витрати — обсяги — прибуток».

і функцій управління. В кожній сфері є свій стиль, предмет (об’єкт) управління.
В загальній системі контролінгу виокремлюється такий сегмент управління, як фінансовий контролінг, який не підміняє фінансовий менеджмент, а навпаки – забезпечує його якісне функціонування.

прийнятті ефективних управлінських рішень.
Отже, можна говорити про управління на основі контролінгу. Контролінг забезпечує створення гнучкої структури управління банком, яка може оперативно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.
Планування, облік, аналіз і контроль є важливими функціями управління банком, що узагальнюються системою контролінгу.