Содержание
- 2. Зміст: 1. Ліпіди 1.1Класифікація ліпідів 2 Характеристика основних класів ліпідів 2.1 Жирні кислоти 2.2 Ацилгліцериди 2.3
- 3. Ліпіди Ліпі́ди — це група органічних речовин, що входять до складу живих організмів і характеризуються нерозчинністю
- 4. Класифікація ліпідів 1.Традиційно ліпіди поділяються на прості (естери жирних кислот зі спиртами) та складні (такі, що
- 5. Характеристика основних класів ліпідів Жирні кислоти: Жирні кислоти — це карбонові кислоти, молекули яких містять від
- 6. Ацилгліцериди: Ацилгліцериди (ацилгліцероли, гліцериди) — це естери трьохатомного спирту гліцеролу та жирних кислот. В залежності від
- 7. Воски: Воски — це естери жирних кислот та вищих одноатомних або двоатомних спиртів, із кількістю атомів
- 8. Стероїди: Стероїди — це група природних ліпідів, що містять у своєму складі циклопентанпергідрофенантренове ядро. Зокрема до
- 9. Фосфоліпіди: Основною групою структурних ліпідів є фосфоліпіди, які в залежності від спирту, який входить до їх
- 10. Гліцерофосфоліпіди: Гліцерофосфоліпіди (фосфогліцериди) — це похідні фосфатидної кислоти, що складається із гліцеролу, в якому перші дві
- 11. Сфінгофосфоліпіди: Сфінгофосфоліпіди (сфінгомієліни) складаються із цераміду, що містить один залишок довголанцюгового аміноспирту сфінгозину та один залишок
- 12. Гліцерогліколіпіди: Гліцерогліколіпіди (глікозилгліцероли) — це похідні диацилгліцеролів, у яких, до третього атома карбону гліцеролу приєднаний глікозильним
- 13. Сфінгогліколіпіди: Сфінгофосфоліпіди — це похідні цераміду (сфінгозин + жирна кислота), що місять вуглеводну групу приєднану глікозидним
- 14. Основні функції Переважна більшість ліпідів у живих організмах належать до однієї із двох груп: запасні, що
- 15. Запасні ліпіди: Майже всі живі організми запасають енергію у формі жирів. Існують дві головні причини, через
- 16. Структурні ліпіди: Всі живі клітини оточені плазматичними мембранами, основним структурним елементом яких є подвійний шар ліпідів
- 17. Унікальним ліпідним складом характеризуються мембрани архей: вони складаються із так званих гліцерол диалкіл гілцерол тетраетерів (ГДГТ).
- 18. Регуляторні ліпіди: Деякі із ліпідів відіграють активну роль у регулюванні життєдіяльності окремих клітин та організму в
- 19. Інші функції: Частина вітамінів, тобто речовин, що необхідні для життєдіяльності організму у невеликих кількостях, належать до
- 20. Ліпіди в дієті людини Серед ліпідів у дієті людини переважають тригліцериди (нейтральні жири), вони є багатим
- 21. Незамінні жирні кислоти: Печінка відіграє ключову роль у метаболізмі жирних кислот, проте деякі з них вона
- 22. Транс-ненасичені жирні кислоти: Більшість природних жирів містять ненасичені жирні кислоти із подвійними зв'язками у цис-конфігурації. Якщо
- 24. Скачать презентацию
Зміст:
1. Ліпіди
1.1Класифікація ліпідів
2 Характеристика основних класів ліпідів
2.1 Жирні кислоти
2.2 Ацилгліцериди
2.3
Зміст:
1. Ліпіди
1.1Класифікація ліпідів
2 Характеристика основних класів ліпідів
2.1 Жирні кислоти
2.2 Ацилгліцериди
2.3
2.4 Стероїди
2.5 Фосфоліпіди
2.5.1 Гліцерофосфоліпіди
2.5.2 Сфінгофосфоліпіди
2.6 Гліколіпіди
2.6.1 Гліцерогліколіпіди
2.6.2 Сфінгогліколіпіди
3 Основні функції
3.1 Запасні ліпіди
3.2 Структурні ліпіди
3.3 Регуляторні ліпіди
3.4 Інші функції
4 Ліпіди в дієті людини
4.1 Незамінні жирні кислоти
4.2 Транс-ненасичені жирні кислоти
5 Джерела
Ліпіди
Ліпі́ди — це група органічних речовин, що входять до складу живих організмів
Ліпіди
Ліпі́ди — це група органічних речовин, що входять до складу живих організмів
Люди та інші тварини мають спеціальні біохімічні шляхи для біосинтезу та розщеплення ліпідів, проте деякі з цих речовин є незамінними і мусять надходити в організм із їжею, наприклад ω-3 та ω-6 ненасичені жирні кислоти.
Класифікація ліпідів
1.Традиційно ліпіди поділяються на прості (естери жирних кислот зі спиртами)
Класифікація ліпідів
1.Традиційно ліпіди поділяються на прості (естери жирних кислот зі спиртами)
Сучасна номенклатура і класифікація ліпідів, що використовується в дослідженнях у галузі ліпідоміки, ґрунтується на поділі їх на вісім основних груп, кожна із яких скорочено позначається двома англійськими літерами]:
Жирні кислоти (FA);
Гліцероліпіди (GL);
Гліцерофосфоліпіди (GP);
Сфінголіпіди (SP);
Стероїдні ліпіди (ST);
Пренольні ліпіди(PR);
Сахароліпіди (SL);
Полікетиди (PK).
Кожна із груп поділяється на окремі підгрупи, що позначаються комбінацією із двох цифр.
Можлива також класифікація ліпідів на основі їх біологічних функцій, в такому разі можна виділити такі групи як: запасні, структурні, сигнальні ліпіди, кофактори, пігменти тощо.
Характеристика основних класів ліпідів
Жирні кислоти:
Жирні кислоти — це карбонові кислоти, молекули
Характеристика основних класів ліпідів
Жирні кислоти:
Жирні кислоти — це карбонові кислоти, молекули
?Моделі молекул деяких жирних кислот,
що зустрічаються в живих організмах
Ацилгліцериди:
Ацилгліцериди (ацилгліцероли, гліцериди) — це естери трьохатомного спирту гліцеролу та жирних
Ацилгліцериди:
Ацилгліцериди (ацилгліцероли, гліцериди) — це естери трьохатомного спирту гліцеролу та жирних
Жири можуть бути простими, тобто містити три однакові залишки жирних кислот, наприклад тристеарин або триолеїн, але частіше зустрічаються змішані жири, що містять залишки різних жирних кислот, наприклад 1-пальміто-2-олеолінолен. Фізичні властивості тригліцеридів залежать від жирнокислотного складу: чим більше вони містять залишків довгих ненасичених жирних кислот, тим більша в них температура плавлення, і навпаки — чим більше коротких ненасичених, тим вона менша. Загалом рослинні жири (олії) містять близько 95% ненасичених жирних кислот, і тому за кімнатної температури перебувають у рідкому агрегатному стані. Тваринні жири, навпаки містять в основному насичені жирні кислоти (наприклад коров'яче сало складається в основному із тристеарину), тому за кімнатної температури тверді.
Основної функцією ацилгліцеридів є те, що вони слугують для запасання енергії, і є найбільш енергоємким паливом клітини.
? Структурна формула тригліцериду
(1-пальміто-2-олеолінолен)
Воски:
Воски — це естери жирних кислот та вищих одноатомних або двоатомних
Воски:
Воски — це естери жирних кислот та вищих одноатомних або двоатомних
Хоча деякі види, наприклад певні планктонні мікроорганізми, використовують воски як форму запасання енергії, зазвичай вони виконують інші функції, зокрема забезпечення водонепроникності покривів як тварин так і рослин.
?Цетил пальмітат — віск знайдений
у спермацеті кашалота.
Стероїди:
Стероїди — це група природних ліпідів, що містять у своєму складі
Стероїди:
Стероїди — це група природних ліпідів, що містять у своєму складі
Інші стероїди виконують безліч важливих функцій в різних організмів: частина із них є гормонами (наприклад, статеві гормони, та гормони кори наднирників у людини), вітамінами (вітамін D), емульгаторами (жовчні кислоти) тощо.
?Холестерол — один із представників
стеролів
Фосфоліпіди:
Основною групою структурних ліпідів є фосфоліпіди, які в залежності від спирту,
Фосфоліпіди:
Основною групою структурних ліпідів є фосфоліпіди, які в залежності від спирту,
Гліцерофосфоліпіди:
Гліцерофосфоліпіди (фосфогліцериди) — це похідні фосфатидної кислоти, що складається із гліцеролу,
Гліцерофосфоліпіди:
Гліцерофосфоліпіди (фосфогліцериди) — це похідні фосфатидної кислоти, що складається із гліцеролу,
Залишки жирних кислот неполярні, тому вони утворюють гідрофобну частину молекули гліцерофосфоліпідів, так звані гідрофобні хвостики. Фосфатна група у нейтральному середовищі несе негативний заряд, в той час, як азотвмісна сполука — позитивний (деякі фосфогліцериди можуть містити також і негативно заряджений або нейтральний радикал), отже ця частина молекули полярна, вона утворює гідрофільну голову. У водному розчині фосфогліцериди утворюють міцели, в яких голови повернуті назовні (до водної фази), а гірофобні хвостики — всередину.
?Загальна формула гліцерофосфоліпідів:
R1 та R2 —залишки жирних кислот,
Х — залишок азтвмісної речовини
Сфінгофосфоліпіди:
Сфінгофосфоліпіди (сфінгомієліни) складаються із цераміду, що містить один залишок довголанцюгового аміноспирту
Сфінгофосфоліпіди:
Сфінгофосфоліпіди (сфінгомієліни) складаються із цераміду, що містить один залишок довголанцюгового аміноспирту
?Структурна формула
сфінгомієліну.
Гліколіпіди:
Гліколіпіди — це клас ліпідів, що містять залишки моно- або полігосахаридів. Вони можуть бути як похідними гліцерину, так і сфінгозину.
Гліцерогліколіпіди:
Гліцерогліколіпіди (глікозилгліцероли) — це похідні диацилгліцеролів, у яких, до третього атома
Гліцерогліколіпіди:
Гліцерогліколіпіди (глікозилгліцероли) — це похідні диацилгліцеролів, у яких, до третього атома
На ряду із галактоліпідами у рослинних мембранах зустрічаються також сульфоліпіди, що містять залишок сульфатованої глюкози.
?Структурна формула
моногалактозил диацилгліцеролу.
Сфінгогліколіпіди:
Сфінгофосфоліпіди — це похідні цераміду (сфінгозин + жирна кислота), що місять
Сфінгогліколіпіди:
Сфінгофосфоліпіди — це похідні цераміду (сфінгозин + жирна кислота), що місять
Цереброзиди — це сфінгогліколіпіди, гідрофільна частина яких представлена залишком моносахариду, зазвичай глюкози або галактози. Галактоцереброзиди поширені у мембранах нейронів.
Глобозиди — олігосахаридні похідні церамідів. Разом із цереброзидами їх називають нейтральними гліколіпідами, оскільки за pH 7 вони незаряджені.
Гангліозиди— найскладніші із гліколіпідів, їх гідрофільна частина представлена олігосахаридом, на кінці якого завжди розташований один або кілька залишків N-ацетилнейрамінової (сіалової) кислоти, через що вони мають кислотні властивості. Гангліозиди найбільш розповсюджені у мембранах гангліонарних нейронів.
?Структурна формула
галактоцереброзиду
Основні функції
Переважна більшість ліпідів у живих організмах належать до однієї із
Основні функції
Переважна більшість ліпідів у живих організмах належать до однієї із
Запасні ліпіди:
Майже всі живі організми запасають енергію у формі жирів. Існують
Запасні ліпіди:
Майже всі живі організми запасають енергію у формі жирів. Існують
Жири запасаються у формі крапель у цитоплазмі клітини. У хребетних наявні спеціалізовані клітини — адипоцити, майже цілком заповнені великою краплею жиру. Також багатим на тригліцериди є насіння багатьох рослин. Мобілізація жирів в адипоцитах та клітинах насіння, що проростає, відбувається завдяки ферментам ліпазам, які розщепелюють їх до гліцеролу та жирних кислот.
?Адипоцити— клітини,
спеціалізовані на запасанні жиру.
Структурні ліпіди:
Всі живі клітини оточені плазматичними мембранами, основним структурним елементом яких
Структурні ліпіди:
Всі живі клітини оточені плазматичними мембранами, основним структурним елементом яких
Ліпідний бішар біологічних мембран — це двовимірна рідина, тобто окремі молекули можуть вільно пересуватись одна відносно одної. Текучість мембран залежить від їх хімічного складу: наприклад, із збільшенням вмісту ліпідів, до складу яких входять поліненесичені жирні кислоти вона збільшується.
Основними структурними ліпідами, що входять до складу мембран тваринних клітин, є гліцерофосфоліпіди, в основному фосфатидилхолін та фосфатидилетаноламін, а також холестерол, що збільшує їх непроникність. Окремі тканини можуть бути вибірково збагачені іншими класами мембранних ліпідів, наприклад нервова тканина містить велику кількість сфінгофосфоліпідів, зокрема сфінгомієліну, а також сфінгогліколіпідів. У мембранах рослинних клітин холестерол відсутній, проте зустрічається інший стероїд — ергостерол. Мембрани тилакоїдів містять велику кількість галактоліпідів, а також сульфоліпіди.
Унікальним ліпідним складом характеризуються мембрани архей: вони складаються із так званих
Унікальним ліпідним складом характеризуються мембрани архей: вони складаються із так званих
?Приклади структур,
які утворюють фосфоліпіди
у водних розчинах
Регуляторні ліпіди:
Деякі із ліпідів відіграють активну роль у регулюванні життєдіяльності окремих
Регуляторні ліпіди:
Деякі із ліпідів відіграють активну роль у регулюванні життєдіяльності окремих
Серед ліпідів є також і вторинні посередники — речовини, що беруть участь у передачі сигналу від гормонів чи інших біологічно активних речовин всередині клітини. Зокрема фосфатидилінозитол-4,5-біфосфат (ФІ(4,5)Ф2) задіяний у сигналюванні за участі G-білків, фосфатидилінозитол-3,4,5-трифосфат ініціює утворення супрамолекулярних комплексів сигнальних білків у відповідь на дію певних позаклітинних факторів, сфінголіпіди, такі як сфінгомієлін та цермаід, можуть регулювати активність протеїнкіназ.
Похідні арахідонової кислоти — ейкозаноїди — є прикладом паракринних регуляторів ліпідної природи. В залежності від особливостей будови ці речовини поділяються на три основні групи: простагландини, тромбоксани та лейкорієни. Вони беруть участь у регуляції широкого спектру фізіологічних функцій, зокрема ейкозаноїди необхідні для роботи статевої системи, для індукції та проходження запального процесу (в тому числі забезпечення таких його аспектів як біль і підвищена температура), для зсідання крові, регуляції кров'яного тиску, також вони можуть бути задіяні в алергічних реакціях.
Інші функції:
Частина вітамінів, тобто речовин, що необхідні для життєдіяльності організму у
Інші функції:
Частина вітамінів, тобто речовин, що необхідні для життєдіяльності організму у
Більшість ізопреноїдів містять кон'юговані подвійні зв'язки, через що в їх молекулах можлива делокалізація електронів. Такі сполуки легко збуджуються світлом, внаслідок чого вони мають колір видимий для людського ока. Багато організмів використовують ізопреноїди як пігменти для поглинання світла (наприклад каротиноїди входять до світлозбиральних комплексів хлоропластів), а також і для спілкування з особинами свого або інших видів (наприкалд ізопреноїд зеаксантин надає пір'ю деяких птахів жовтого кольору).
?Пір'я канарки має жовтий
колір завдяки пігменту
зеаксантину
Ліпіди в дієті людини
Серед ліпідів у дієті людини переважають тригліцериди (нейтральні
Ліпіди в дієті людини
Серед ліпідів у дієті людини переважають тригліцериди (нейтральні
Організація American Heart Association рекомендує вживати ліпіди у кількості не більше 30% від загального раціону, скоротити вміст насичених жирних кислот у дієті до 10% від всіх жирів і не вживати більше 300 мг (кількість, що міститься в одному жовтку) холестеролу на добу. Метою цих рекомендацій є обмеження рівня холестеролу та тригліцеридів у крові до 20 мг/л.
?Риб'ячий жир — джерело ω-з
ненасичених жирних кислот
Незамінні жирні кислоти:
Печінка відіграє ключову роль у метаболізмі жирних кислот, проте
Незамінні жирні кислоти:
Печінка відіграє ключову роль у метаболізмі жирних кислот, проте
Важливе також співвідношення ω-6:ω-3 жирних кислот у раціоні: рекомендовані пропорції лежать в межах від 1:1 до 4:1. Проте дослідження показують, що більшість жителів Північної Америки вживають в 10-30 разів більше ω-6 жирних кислот, ніж ω-3. Таке харчування пов'язане із ризиком виникнення серцево-судинних захворювань. Натомість «середземноморська дієта» вважається значно здоровішою, вона багата на ліноленову та інші ω-з кислоти, джерелом яких є зелені рослини (напирклад листки салату) риба, часник, цілі злаки, свіжі овочі та фрукти. Як харчову добавку, що містить ω-з жирні кислоти рекомендується вживати риб'ячий жир.
Транс-ненасичені жирні кислоти:
Більшість природних жирів містять ненасичені жирні кислоти із подвійними
Транс-ненасичені жирні кислоти:
Більшість природних жирів містять ненасичені жирні кислоти із подвійними
Для того щоб збільшити термін зберігання та стійкість до високих температур тригліцеридів із ненасиченими жирними кислотами застосовують процедуру часткової гідрогенізації. Наслідком цього процесу є перетворення подвійних зв'язків в одинарні, проте побічним ефектом також може бути перехід подвійних зв'язків із цис- у транс-конфігурацію. Вживання так званих «транс жирів» має наслідком підвищення вмісту ліпопротеїнів низької щільності («поганий» холестерол) і зниження вмісту ліпопротеїнів високої щільності («добрий» холестерол) у крові, що призводить до збільшення ризику виникнення серцево-судинних захворювань, зокрема коронарної недостатності. Більше того «транс жири» сприяють запальним процесам.
Негативний ефект «транс жирів» проявляється при вживанні 2-7 г на добу, така їх кількість може міситись в одній порції картоплі фрі смаженій на частково гідрогенізованій олії.