Мило. Синтетичні миючі засоби.

речовин з «очисними властивостями в розведених розчинах». У більшості контекстів побутовий термін «миючий засіб» сам по собі відноситься або конкретно до прального порошку або до засобу для миття посуду чи ін., на відміну від мила для рук. Миючі засоби зазвичай доступні у вигляді порошків або розчинів.

Німеччині. У Росії перший порошок був випущений в 1953 році. Називався він “Новина” і включав до складу продукти, виділені з кашалотового саломаса.

Синтетичні миючі засоби є багатокомпонентними сумішами речовин. Їх водні розчини використовують для очищення від забруднень. Синтетичні миючі засоби в більшості своїй включають (крім безпосередньо миючих компонентів – поверхнево-активних речовин) солі з неорганічних кислот (карбонати, фосфати), що посилюють активність суміші. Крім того, до складу розчинів включені дезінфікуючі і відбілюючі інгредієнти, піногасники або піноутворювачі, барвники, ароматизатори та інші.

який являє собою суміш хімічних сполук у твердій формі у вигляді порошку, водний розчин яких здатний відокремлювати забруднення від поверхні текстилю при гідромеханічній обробці, переводити їх у розчин, і утримувати в ньому.
Пральні порошки, зазвичай, являють собою однорідні суміші, розсипчасті, з сухими на дотик, без зайвої вологи крупинками (гранулами) білого кольору із кольоровими включеннями — ензимами.
Прання проводять в температурних режимах, рекомендованих виробником.

собою відносно складне з'єднання жирних кислот з лугами, а за своєю будовою відноситься до класу солей. Випускається в твердому стані, рідкому, а також у вигляді порошку і гранул.

гори Сапо в древньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам. Тваринний жир, що виділяється при спалюванні жертви, накопичувався і змішувався з деревною золою багаття. Отримана маса змивалася дощем в глинистий ґрунт берега річки Тібр, де жителі прали білизну і, природно, спостережливість людини не упустила того факту, що завдяки цій суміші одяг відпирався набагато легше.
Тверде мило було винайдене у 1170 році і походить від латинського sapo (суміш жиру і попелу).

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні (близько 2800 р. до н. е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні мийні засоби і у Стародавньому Римі.

масла) з лугом - каустичною содою (гидроксидом натрію) або каустичним поташем (гидроксидом калію). Даний хімічний процес називається омиленням.
Мило на сучасному миловарному заводі безперервної дії вихідні матеріали змішуються й під тиском нагріваються до 130 "С. У результаті реакції утворюються мило й гліцерин. Після відділення гліцерину розплавлене мило проходить подальшу обробку.

Тверді сорти одержують, висушуючи стрічку розплавленого мила, додаючи барвники й отдушки й пресуючи готову масу в шматки. Туалетне мило робиться з більш високоякісних жирів; після сушіння його нагрівають для зменшення змісту вологи.

запах, встановлений колір, однорідну консистенцію, не мати згустків і осадів, добре розчинятися у воді і мати визначену миючу здатність.

На торгових підприємствах перевіряють правильність упаковки, повноту і чіткість маркіровки. Засоби для прання та миття на сорти не ділять, крім господарського мила, сорт якого визначають в залежності від процентного вмісту миючих речовин. Склад засобів для прання та миття і їх відповідність нормам гарантується виробником.