- Главная
- Литература
- Роль “епічного театру” Б.Брехта в літературному процесі доби
Содержание
- 2. Бе́ртольт Брехт (10 лютого 1898, Аугсбург, Баварія — 14 серпня 1956, Берлін) — німецький драматург і
- 3. П'єси Брехта 20-х років позначені впливом експресіонізму. Брехт розробляв теорію «епічного театру», який мав на меті
- 4. Талант опального на батьківщині Брехта знайшов визнання за кордоном. Зросла кількість його шанувальників; його п'єси успішно
- 5. Двічі упродовж 1930-х років відвідав Москву, де, як член редколегії, долучився разом із Ліоном Фейхтванґером до
- 6. По завершенні Другої світової війни Брехт переїхав до Берліна, сподіваючись, що у соціалістичній Німеччині він матиме
- 7. В останній період творчості визнання Брехта стрімко зростало: він став лауреатом національних і міжнародних премій, його
- 8. Плужник — митець- експресіоніст. Брехт бажав створити театр, який спонукав би глядача до роздумів і міркувань,
- 9. «Ефект очуження» «Якщо між сценою і публікою встановлювався контакт на основі вживання, — говорив Брехт в
- 10. Таким чином зміст «ефекту очуження» —подати добре знайоме явище з несподіваного боку — подолати таким чином
- 11. Афіша до экранізації пєси Бехта «Тригрошова опреа», 1931 рік
- 12. Актор в «епічному театрі» «Техніка очуження» виявилася особливо складною для акторів. У теорії Брехт не уникнув
- 13. Своєрідність лірики Євгена Плужника полягає в тому, що його ліричний суб’єкт, наділений автобіографічними рисами, зближується з
- 14. Євген Плужник застосовував складні суб’єктні форми у своїй ліриці: він вдавався до автора-розповідача, ліричного персонажа і
- 15. Ліричний герой Плужника відтворює смерть людей, які гинуть через ідеологічні протиріччя, коли брат встає на брата,
- 16. Висновок: Драматургічна реформа Брехта виросла з потреб нової культури, з прагнення підсилити ідеологічну дію мистецтва, утвердити
- 18. Скачать презентацию
Бе́ртольт Брехт (10 лютого 1898, Аугсбург, Баварія — 14 серпня
Бе́ртольт Брехт (10 лютого 1898, Аугсбург, Баварія — 14 серпня
Літературну діяльність почав 1918 року.
1920-ті рр. — працював театральним режисером. Розробив концепцію новаторської драми й успішно опробував її в низці п'єс. Б.Брехт і Гелена Вайґель, що блискуче грала провідні ролі в його драмах, стали знаменитостями.
Починаючи з другої половини 1920-х рр., у творчому розвитку Брехта намітився злам, і злам той охопив усі рівні його духовного життя.
Портрет Бертольта Брехта.
Автор: Р. Шліхтер
П'єси Брехта 20-х років позначені впливом експресіонізму. Брехт розробляв теорію «епічного
П'єси Брехта 20-х років позначені впливом експресіонізму. Брехт розробляв теорію «епічного
1933—1948 — перебував в еміграції за межами Німеччини. У ті роки написав твори, спрямовані проти мілітаризму та фашизму («Трикопійчаний роман», 1934; «Гвинтівки Тереси Каррар», 1937; п'єси: «Матінка Кураж і її діти», 1938; «Життя Галілея», 1939; «Страх і відчай у Третій імперії», 1939; «Швейк у Другій світовій війні», 1944 тощо).
Талант опального на батьківщині Брехта знайшов визнання за кордоном. Зросла кількість
Талант опального на батьківщині Брехта знайшов визнання за кордоном. Зросла кількість
Бронзова скульптура Б. Брехта перед театром «Берлінер ансамбль»
Двічі упродовж 1930-х років відвідав Москву, де, як член редколегії, долучився
Двічі упродовж 1930-х років відвідав Москву, де, як член редколегії, долучився
Утім, попри свою прокомуністичну орієнтацію, місцем свого подальшого перебування він обрав не СРСР, а США. Тут продовжив інтенсивно працювати — і як драматург, і як кіносценарист, і як режисер-постановник. Проте умов для повноцінної творчої реалізації він не мав і в Америці, бо був тут маловідомим драматургом, до того ж — підозрілим через свої симпатії до комуністичного руху.
По завершенні Другої світової війни Брехт переїхав до Берліна, сподіваючись, що
По завершенні Другої світової війни Брехт переїхав до Берліна, сподіваючись, що
Das Berliner Ensemble
В останній період творчості визнання Брехта стрімко зростало: він став лауреатом
В останній період творчості визнання Брехта стрімко зростало: він став лауреатом
На тлі інтенсивної режисерської праці різко погіршилося здоров'я письменника. Лікарі засвідчили, що його хворе серце може зупинитися будь-якої хвилини. Попри патологічну слабкість і думки про близьку смерть, Брехт до останніх днів працював. 10 серпня 1956 року він ще відвідав репетицію в «Берлінському Ансамблі». Утім, погане самопочуття змусило його залишити залу. Ще кілька днів він провів удома, переглядаючи свої рукописи, а 14 серпня пішов із життя.
Б. Брехт на репетиції вистави «Мамаша Кураж и її діти»
Плужник — митець- експресіоніст.
Брехт бажав створити театр, який спонукав би
Плужник — митець- експресіоніст.
Брехт бажав створити театр, який спонукав би
Спочатку Брехт дав своїй концепції назву «епічний театр», але згодом запропонував використовувати назву «діалектичний театр». Діалектичність театру Брехта полягає в тому, що він спонукає до конфлікту між розважанням і навчанням, що має знищувати «емоціональну причетність» у глядачів, досягаючи в такий спосіб «ефекту відчуження».
Внесок у розвиток світового театру
«Ефект очуження»
«Якщо між сценою і публікою встановлювався контакт на основі вживання, —
«Ефект очуження»
«Якщо між сценою і публікою встановлювався контакт на основі вживання, —
Таким чином зміст «ефекту очуження» —подати добре знайоме явище з несподіваного
Таким чином зміст «ефекту очуження» —подати добре знайоме явище з несподіваного
Афіша до экранізації пєси Бехта «Тригрошова опреа», 1931 рік
Афіша до экранізації пєси Бехта «Тригрошова опреа», 1931 рік
Актор в «епічному театрі»
«Техніка очуження» виявилася особливо складною для акторів. У
Актор в «епічному театрі»
«Техніка очуження» виявилася особливо складною для акторів. У
«Техніка очуження» виявилася особливо складною для акторів. У теорії Брехт не уникнув полемічних перебільшень, що згодом і сам визнав у своїй основній теоретичній праці — «„Малий органон“ для театру»[30]; в багатьох статтях він заперечував необхідність вживання актора в роль, а в інших випадках вважав його навіть шкідливим: ідентифікація з образом неминуче перетворює актора або в простий рупор персонажа, або в його адвоката[31]. Але в п'єсах самого Брехта конфлікти виникали не стільки між персонажами, скільки між автором і його героями; актор його театру мав представити авторське — або своє власне, якщо воно принципово не суперечило авторському, — ставлення до персонажу
Своєрідність лірики Євгена Плужника полягає в тому, що його ліричний суб’єкт,
Своєрідність лірики Євгена Плужника полягає в тому, що його ліричний суб’єкт,
планом, а також віддаляється від нього. Ліричний суб’єкт митця у процесі розвитку ліричного сюжету декілька разів змінюється, інколи одягає маску:
«Я натомився вічно знати
В собі самому – двійника…
Душе! Обридлива яка ти!
І непримирлива яка!
Я марно злагоди чи згоди
З тобою сподівавсь дійти, –
Як тінь, недомисел природи,
Мене перекривляєш ти!
І що ясніший я, то мушу
Усе темнішу тінь тягти…
Душе (якщо я маю душу)!
Яка непереможна ти!»
Євген Плужник застосовував складні суб’єктні форми у своїй ліриці: він вдавався
Євген Плужник застосовував складні суб’єктні форми у своїй ліриці: він вдавався
автора-розповідача, ліричного персонажа і героя
рольової лірики. У поезії «Уночі його вели на розстріл» мовлення передається
ліричному герою, першоособовому наратору:
«Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! –
Зійде кров, немов всесвітня Мекка,
Для твоїх майбутніх синіх блуз».
Ліричний герой Плужника відтворює смерть людей, які гинуть через ідеологічні
Ліричний герой Плужника відтворює смерть людей, які гинуть через ідеологічні
«Мабуть, дуже йому боліло:
Все облизував губи. Потім затих.
Невеличке на розі тіло
Не спитають більш, – за яких!
Дуже просто. Гостренька куля
Заступила йому далечінь.
– Серце днями собі намуляв,
– Спочинь!
Подивіться, кому кортіло»
Висновок:
Драматургічна реформа Брехта виросла з потреб нової культури, з прагнення підсилити
Висновок:
Драматургічна реформа Брехта виросла з потреб нової культури, з прагнення підсилити
Для драматурга характерне дбайливе і тонке відношення до світового досвіду театру і мистецтва, але він вірив, що справжній розквіт театру ще попереду.
Можемо виокремити кілька ознак “епічного театру”, сформульованих Брехтом у 20-х роках ХХ століття:
1. В основі - розповідь про дію.
2. Зображується саме буття, загальні закономірності.
3. Глядачі в позиції спостерігача, що змушує замислитись над подіями.
4. Характерний інтелектуально-аналітичний початок.
5. Використання нетрадиційної поетики (притчевість, “ефект відчуження”)