Іван Петрович Котляревський (1769-1838)

Слайд 5

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть.
Т. Шевченко

Слайд 6

Тема. Іван Котляревський. Драматург і театральний діяч. Історія створення “ Енеїди

”

Слайд 7

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом І.П.Котляревського та історією

створення “ Енеїди ”; з'ясувати роль і місце зробленого на літературній ниві письменником; розвивати допитливість, пам’ять, логічне мислення, розширювати кругозір; прищеплювати зацікавленість творчістю Котляревського; виховувати патріотичні почуття до минулого нашого народу.

Слайд 8

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть.
Т. Шевченко

Слайд 9

Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині канцеляриста магістрату

Петра Котляревського та його дружини Параски Жуковської, з родини козака Решетилівської сотні

Музей-садиба І.Котляревського в Полтаві

Слайд 10

Тодішня Полтава, як згадують біографи І.Котляревського, нараховувала приблизно 8000 мешканців і

нагадувала собою село. Це було повітове містечко.

Котляревським було «пожалувано» дворянство, вони мали недалеко від Полтави трохи землі, кількох кріпаків, яких згодом письменник відпустив на волю.

Слайд 11

Початкову освіту Іван Котляревський здобув у дяка, а з 1780 по

1789 рік навчався у Полтавській духовній семінарії.

Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови.
З інтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова.

Слайд 12

Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть

до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його римачем».

Жив він скромно. Багато читав, відзначався працьовитістю і наполегливістю, мав дар до малювання, розповіді, особливо гумористичної,

прекрасно грав на скрипці – цариці музики.

Слайд 13

У 1789 році, після смерті батька, двадцятирічним юнаком він на останньому

році навчання залишає семінарію і починає служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицьких родинах.

Слайд 14

За відвагу й хоробрість І.Котляревського було відзначено кількома нагородами.
З 1796

по 1808 р. І.Котляревський перебуває на військовій службі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацького полку, брав участь у російсько-турецькій війні, особливо відзначившись у баталіях під Бендерами та Ізмаїлом.

Слайд 15

З 1810 року і до кінця свого життя Іван Петрович Котляревський

живе в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних .

Слайд 16

У 1818 році його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення

репертуару він створює драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з успіхом було поставлено у 1819 році.

Слайд 17

З 1827 року — попечитель «богоугодних закладів» Полтави.
Увесь цей час

письменник не пориває з творчою діяльністю, захоплюється театральною справою.

Слайд 18

Так, на полтавській сцені, з початків нової української драматургії зароджувався національний

професійний театр.
Стараннями І.Котляревського було випущено з кріпацтва М.Щепкіна, який згодом успішно виступав у п’єсах свого покровителя.

М. Щепкин

Слайд 19

У 1835 році за станом здоров’я І.Котляревський виходить у відставку, але

не пориває з культурним життям того часу.

Помер Іван Петрович Котляревський 10 листопада 1838 року.

Слайд 20

Саме під час вчителювання, з 1794 р., й розпочинається творча робота

письменника над славнозвісною «Енеїдою».
Протягом 1794—1796 рр. І.Котляревський працює над першими трьома частинами поеми.

Слайд 21

Навіть у нелегких бойових буднях Іван Петрович продовжує працювати над «Енеїдою».

Спочатку І.Котляревський не мав наміру публікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798 році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопський поміщик Максим Парпура.
Згодом, у 1808 році, книговидавець І.Глазунов повторив це видання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значними огріхами, які не могли задовольнити автора.

Слайд 22

У 1809 році з’являється друком його знаменита поема у чотирьох частинах

«Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским». На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий».