Збудники кишкових бактеріальних інфекцій. Епідеміологія

Класифікація ентеробактерій

Родина Enterobacteriaceae
Роди

О-антиген: ліпополісахаридо-протеїновий комплекс. Полісахарид складається: - основне ядро (R-частина, 5 базальних

К-антиген: капсульний антиген, кислий ліпополісахарид
Розташовані над О-антигеном, маскують їх.
Менш стійкі

Н-антиген: білок (типу флагеліну), розташовується в джгутиках
У Н-антигенів сальмонел є фазові

Токсиноутворення

Ендотоксин – складний ліпідополісахаридний комплекс, термостабільний.
Молекулярна маса - 100000-900000.
Складаються з трьох

Біологічні ефекти ендотоксину:

гарячка
лейкопенія, пізніше лейкоцитоз
гіпотонія
порушення кровопостачання органів,

E. coli

E. coli колонізує кишечник людини
(коменсал)

Включає E. coli

Екологія E. coli

Біотоп – товстий і тонкий кишківник
В воді і грунті

Колонії E. coli

Ріст Escherichia coli в МПБ

Ріст кишкових паличок на середовищі Ендо

Ріст кишкових паличок на середовищі Левіна

Ріст кишкових паличок на середовищі Плоскирєва

Ферментативні властивості ешеріхій

Ферментативні властивості

Розщеплення глюкози

“+” -тест “—” -тест

Продукція індолу

B. E. coli

A. Salmonella

A

B

E. coli відновлює нітрати в нітрити

Тест на каталазу (+)

Антигенна структура E. coli

О
К (L, B, A)
H
CFA/1

Фактори вірулентності Escherichia coli

Продукція токсинів
глюцидоліпідопротеїновий комплекс з токсичною, антигенною тa імуногенною активністю
ендотоксин

Ентеропатогенні: (1) коліентерити дітей до року: O-26, -44, -55, -86, -91,

Шига-токсин
Субдиниці:
A: діє на рибосомальному рівні, інгібує синтез білка
B: зв’язується з

ЕПКП

E. coli

Ентероінвазивні E. coli

Спричиняють хворобу подібну до дизентерії

Епідеміологія ешеріхіозних коліентеритів

Джерело інфекції – хвора людина
Шлях передачі – фекально-оральний
Сприйнятливість –

Лабораторна діагностика

Матеріал: випорожнення блювотні маси, промивні води, дуоденальний вміст, кров, сеча,

Лікування діарей, викликаних E. coli

Етіотропне (антибіотикотерапія)
Регідратація
Детоксикація
У відновному періоді – еубіотики
Специфічна профілактика

Лікування діарей, викликаних E. coli
Нітрофурантоїн
Налідіксова кислота
Норфлоксацин
Ампіцилін
Котримоксазол
Додатково:
Ципрофлоксацин/Цефтриаксон/
Ценфуроксим
Гентаміцин

САЛЬМОНЕЛИ

Salmonella

Колонії S. paratyphi на середовищі Плоскирєва

Колонії S. typhi на середовищі Ендо

Колонії S. typhus на вісмут-сульфіт агарі

Ферментативні властивості сальмонел

Біохімічні властивості

Антигенна структура: О-, Н-, К-, Vi-антигени

Серологічна класифікація сальмонел (фрагмент)

Епідеміологія черевного тифу і паратифів

Джерело інфекції при черевному тифі і паратифі

Патогенез захворювань

Фази:
дигестивна
інвазійна
бактеріємії
паренхіматозної дифузії
видільно-алергічна
реконвалесценції

Методи діагностики

Бактеріологічні та серологічні:
виділення гемокультури
виділення розеолокультури
виділення мієлокультури
виділення

Бактеріологічне дослідження

Гемокультура, мієлокультура – перші 7 днів і весь гарячковий період
білікультура

Реакція непрямої Vi-гемаглютинації

Фаготипування сальмонел

Специфічна профілактика:
Хімічна сорбована тифо-паратифозна В вакцина;
ТАВТе - тифо-паратифозна

Умовно-патогенні ентеробактерії

Поряд із гнійно-септичними та опортуністичними інфекціями часто причиною внутрішньолікарняних захворювань

Захворювання спричинені умовно-патогенними ентеробактеріями

Enterobacter

Serratia

Колонії серацій

Поширення умовно-патогенних ентеробактерій серед студентів ТДМУ

Лактозонегативні та гемолітичні
E. coli (49

Шигели (Shigella)

Бактерії отримали назву на честь японського бактеріолога Кийосі Шига, котрий

ВИДИ ШИГЕЛ
S. dysenteriae
S. flexneri
S. boydii
S. sonnei

Класифікація шигел

Біохімічні властивості шигел

Тест для визначення рухомості і продукції сірководню: 1. S. flexneri –

Антигени

Токсиноутворення

При аутолізі всіх шигел виділяється ендотоксин
Екзотоксин (Шига-токсин) – цитотоксин – блокує

Патогенез захворювання

Найважливішою здатністю шигел, що обумовлює їх патогенність – здатність проникати

Патогенез дизентеріїї

SHIGELLA
Характеристика
a. Тонкі, грамнегативні палички; не ферментують лактозу (виняток - S.

е. Всі мають O антиген – 4 групи (A-D)
f. Диференціація штамів
i. S. dysenteriae

2. Епідеміологія a. Штами
i. S. sonnei найчастіше висівається в США. ii. S. dysenteriae

3. Клінічні прояви
a. Частий, рідкий, болючий стілець, тенезми, кров і

Діагностика
Досліджуваний матеріал
Ректальні тампони із виразок – найкращий матеріал для культивування
Фекалії

Мікробіологічна діагностика

Метою дослідження є визначення біохімічних ознак і антигенної структури збудника.

Особливості забору матеріалу при підозрі на дизентерію

Бактеріологічне дослідження по можливості потрібно

Терапія і профілактика
a. Відновлення водно-електролітного балансу b. Ампіцилін – зменшує тривалість симптомів

Vibrio сholerae

Збудники холери
V. cholerae
V. Eltor
Штами OR, O139

Морфологія і фізіологія.

V. cholerae, V. eltor мають форму зігнутих (нагадують кому)

Vibrio cholerae: 1- чиста культура;
2 - джгутики

Культуральні властивості

Холерні вібріони - факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах

Ріст V. cholerae на середовищі TCBS

Антигенна будова

Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени.

Токсиноутворення

Холерні вібріони виділяють два типи токсинів: 1) білковий екзотоксин (холероген),

Епідемія холери на Близькому Сході

Vibrio cholerae (у мазку із випорожнень)