Моє село: від минулого до сьогодення

Август 12, 2022

Главная
Педагогика
Моє село: від минулого до сьогодення

Содержание

2. НОВОСЕЛІВКА Новоселівка (до 17 березня 2016 р. — Красноармійське) — село в Україні, знаходиться у Слов’янському
3. У 2 км від села у напрямку Краматорська знаходиться гора Карачун (Чорний Карачун). На Карачуні встановлена
4. Історія села Новоселівка. Історія Новоселівки почалася наприкінці 16 ст. із утворення 4 хуторків: Новоселівки,Тавричан, Вингулівки, Індиківки.
5. Почали прибувати переселенці із сонячної Таврії, сучасної Черкащини і Кіровоградщини, інших міст України та Росії (заселення
6. Одними із перших родових прізвищ були Страна, Дашивець, Макеєви, Фомовські, Кошелєви. У різні часи село називалося
7. Наприкінці 19 – початку 20 століття на краю Новоселівки була шахта (рудник із видобування залізної руди).
8. У 30-х роках 20 століття діяв гончарний цех, у якому виготовляли глиняний посуд та різні господарчі
9. У 1927-1935 роках село поповнилося новими переселенцями із Кубані, Казахстану, Білорусі, сусідніх повітів. 1930 року було
10. Особливо тяжкими для села були повоєнні роки. Село було прифронтовим і дуже потерпало від бомбардувань з
11. Пам’ятник загиблим воїнам та жителям села в роки Другої світової війни.
12. У післявоєнні роки село здобуло назву Красноармійське, а колгосп «Червоний Донбас» було перейменовано у колгосп ім.
15. Згодом село прикрасили нові споруди дев’ятирічної школи, дитячого садка, їдальні, будинку культури, магазинів. 2007 року здійснено
16. Зі знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. А корені кожного з нас походять з
18. Скачать презентацию

Слайд 2

НОВОСЕЛІВКА
Новоселівка (до 17 березня 2016 р. — Красноармійське) — село

в Україні, знаходиться у Слов’янському районі Донецької області.

Слайд 3

У 2 км від села у напрямку Краматорська знаходиться гора Карачун (Чорний Карачун). На

Карачуні встановлена телевізійна вежа. Північний схил гори, що обривається у долину ріки Казенний Торець, використовують дельтапланеристи та парапланеристи .

Слайд 4

Історія села Новоселівка.
Історія Новоселівки почалася наприкінці 16 ст. із утворення 4

хуторків: Новоселівки,Тавричан,
Вингулівки, Індиківки. Були вони у власності пана Деби. Пан мав великий будинок. Від нього починалася довга широка вулиця, що по обидва боки містила невеликі людські подвір’я.
Неодноразово нападали на ці землі турки й татари. Місцеві жителі разом із сторожовими козаками бралися за зброю. Згодом хутори об’єдналися.

Слайд 5

Почали прибувати переселенці із сонячної Таврії, сучасної Черкащини і Кіровоградщини, інших

міст України та Росії (заселення продовжувалося до 18 ст.). Селяни ліпили хати із саману, вкривали їх очеретом або соломою. У господарстві мали рогату худобу, овець, птицю, нерідко й пасіку. Тавричани розводили коней, добре розумілись у роботі на землі.

Слайд 6

Одними із перших родових прізвищ були Страна, Дашивець, Макеєви, Фомовські, Кошелєви.

У різні часи село називалося то Протопопівкою, то Новоселівкою.

Слайд 7

Наприкінці 19 – початку 20 століття на краю Новоселівки була шахта

(рудник із видобування залізної руди). Руду перевозили волами попід горою і Сухим Торцем у плавильний цех, що знаходився на станції Слов’янськ.

Слайд 8

У 30-х роках 20 століття діяв гончарний цех, у якому

виготовляли глиняний посуд та різні господарчі предмети. Вироби користувалися попитом на приміських ярмарках Слов’янська, Краматорська, Барвінкового.

Слайд 9

У 1927-1935 роках село поповнилося новими переселенцями із Кубані, Казахстану, Білорусі,

сусідніх повітів. 1930 року було створено колгосп «Червоний Донбас». Господарство було багатогалузевим: рослинництво, тваринництво, садівництво (сад у 400 га). Колгосп був тричі мільйонером.

Слайд 10

Особливо тяжкими для села були повоєнні роки. Село було прифронтовим і

дуже потерпало від бомбардувань з обох боків. Найбільш трагічним у долі селян було 31 січня 1942 року. Фашисти влаштували місцевим каральну операцію після вбивства у селі німецького офіцера. Було поставлено живим щитом на лінії зіткнення, а потім розстріляно 72 людини. Інших жителів села карателі закидали на подвір’ї та у погребах вибухівкою. Все житло було зруйновано. Після визволення села люди жили у землянках.

Слайд 11

Пам’ятник загиблим воїнам та жителям села в роки Другої світової війни.

Слайд 12

У післявоєнні роки село здобуло назву Красноармійське, а колгосп «Червоний Донбас»

було перейменовано у колгосп ім. Мічурина. Колгосп мав філії у селищі Билбасівка. Пізніше змінив назву на КСП «Промінь» із центральною садибою у селі Красноармійське. Село відбудовували з великим ентузіазмом. Це були роки економічного піднесення і соціально-культурного розвитку села. Було збудовано нові тваринницькі ферми,олійницю,пекарню, цехи із переробки м’ ясної та молочної продукції, закладено молодий сад,впроваджено нові технології з обробки землі та вирощування сільгоспкультур.

Слайд 13

Слайд 14

Слайд 15

Згодом село прикрасили нові споруди дев’ятирічної школи, дитячого садка, їдальні, будинку

культури, магазинів. 2007 року здійснено газифікацію села та подачу питної води по водогону, асфальтовано усі вулиці. На зміну колгоспу прийшли фермерські господарства.

Слайд 16

Зі знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. А корені

кожного з нас походять з батьківської домівки, маминої пісні, бабусиного переказу. Маленькі новосельчани старанно вивчають історію рідного краю та у майбутньому мріють підняти рідне село на новий, значно вищий рівень розвитку.