Психологічні особливості реалізації функцій управління. (Тема 4)

Содержание

Слайд 2

ПЛАН 1. Сутність і особливості прийняття управлінських рішень. 2. Організація як

ПЛАН

1. Сутність і особливості прийняття управлінських рішень.
2. Організація як психологічна функція.
3.

Особливості застосування мотивації як важливої функції управління.
4. Місце та значення контрольної функції в управлінні.
Слайд 3

ПИТАНЯ № 1. Сутність і особливості прийняття управлінських рішень. Прийняття управлінського

ПИТАНЯ № 1. Сутність і особливості прийняття управлінських рішень.

Прийняття управлінського рішення

— вольовий акт формування послідовності дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації.
Слайд 4

Прийняття управлінського рішення здійснюється в умовах двох видів відносин: керівництво —

Прийняття управлінського рішення здійснюється в умовах двох видів відносин:
керівництво — підлеглість

(керівник приймає рі­шення одноосібне);
партнерство (рішення приймають колегіальне, творчою групою спеціалістів, експертів тощо).
Слайд 5

Це зумовлює дві форми прийняття управлінських рішень: індивідуальну (одноосібну) групову (колегіальну)

Це зумовлює дві форми прийняття управлінських рішень:

індивідуальну (одноосібну)
групову (колегіальну)


Слайд 6

Групове прийняття управлінського рішення має такі переваги над індивідуальним: у групі

Групове прийняття управлінського рішення має такі переваги над індивідуальним:

у групі

легше долати стереотипи мислення;
комплексний пошук рішення дає змогу розглянути більше альтернатив;
під час прийняття групового рішення задіяний більший обсяг знань та інформації, що підвищує вірогідність знаходження оптимального або наближеного до нього способу виконання управлінського завдання;
групове рішення адекватніше відображає суть наявної проблеми;
єдність думок, яка є наслідком прийняття управ­лінського рішення, позитивно мотивує ефективну трудову діяльність кожного працівника та групи загалом.
Слайд 7

До недоліків групового прийняття управлінського рішення належать такі: блокування рішення. Виникає,

До недоліків групового прийняття управлінського рішення належать такі:

блокування рішення. Виникає, коли

погляди не збігаються, а віддаляються. У такому разі проявляється соціально-психологічний феномен – „групова поляризація”;
розроблення й ухвалення групового управлінського рішення на відміну від індивідуального може забирати значно більше часу;
у процесі групового ухвалення рішень можливі примус, тиск однієї сторони на іншу з метою нав'язати власну думку;
можливість прийняття неоптимального з погляду результату рішення, за яке виступали найактивніші, але не найкомпетентніші учасники групи;
можливість передчасного ухвалення управлінського рішення, нечіткого визначення відповідальності;
висока ймовірність незадоволеності і напруження між учасниками дискусії, кожен із яких прагне, щоб була прийнята його позиція.
Слайд 8

У процесі розроблення та прийняття управлінського рішення діяльність керівника охоплює такі

У процесі розроблення та прийняття управлінського рішення діяльність керівника охоплює такі

етапи:

1.З'ясування, усвідомлення, формування проблеми.
З'ясувати проблему — значить наполовину її виріши­ти. Для цього необхідно зібрати, систематизувати, про­аналізувати значну кількість інформації. Існує висока ймовірність застосування необ'єктивної, свідомо пе­рекрученої інформації, що може бути зумовлене пси­хологічними чинниками (особистісними рисами, мотиваційними утвореннями тощо).

Слайд 9

2.Вибір лінії поведінки, формулювання обмежень та критеріїв для прийняття рішення. Вибір

2.Вибір лінії поведінки, формулювання обмежень та критеріїв для прийняття рішення.

Вибір лінії поведінки пов'язаний :
із визначенням особистих можливостей у ході вирішення проблеми;
вольовим актом, спрямованим на вияв активності;
пошуковою діяльністю в задоволенні потреби прийняття рішення.
До обмежень у процесі прийняття рішень належать неадек­ватність засобів, нестача кадрового потенціалу, відсталість технології, відсутність сировини, закони тощо.
Слайд 10

3.Всебічний розгляд альтернатив. Етап виявлення, порівняння та відбору альтернативних рішень є

3.Всебічний розгляд альтернатив. Етап виявлення, порівняння та відбору альтернативних рішень є

особли­во складним. Передусім дуже важко визначити цінність кожної альтернативи. Різноманітність їх викликає в учасників дискусії неясність. Як свідчать дослідження, керівник, який орієнтується на ґрунтовний аналіз проблеми, розглядає далеко не всі з можливих альтернатив. Здебільшого він надає перевагу альтернативі, яка відповідає певному стандарту (системі критеріїв).
Слайд 11

4.Остаточний вибір варіанта, адекватного цілям ді­яльності організації: впевнений вибір, який, як

4.Остаточний вибір варіанта, адекватного цілям ді­яльності організації:

впевнений вибір, який,

як правило, не ускладнюється невизначеністю, дефіцитом інформації, цілком залежить від особистості, яка приймає рішення;
невпевнений вибір. У цьому разі все залежить як від рішен­ня, так і від чинників, про які відомо лише частково;
визначена ситуація вибору, свідченням якої є зазда­легідь підготовлений перелік альтернативних дій і мож­ливих результатів унаслідок кожної дії (наприклад, службові інструкції на випадок стихійних нещасних випадків;
невизначена ситуація вибору. Виникає в разі відсут­ності переліку альтернативних дій і їх можливих наслід­ків, що ставить суб'єкта рішення в складне становище;
статистична ситуація вибору. Під час прийняття рішення беруть до уваги, що в певних часових межах стан системи майже не змінюється;
динамічна ситуація вибору. За таких умов для прийняття рішення необхідна додаткова інформація про стан системи.
Слайд 12

5.Прийняття рішення та організація його виконання. Прийняття управлінського рішення — це

5.Прийняття рішення та організація його виконання.

Прийняття управлінського рішення — це

складний психологічний процес, під час якого не завжди спрацьо­вує логіка або інтуїція. У ньому переплітаються соці­альні установки, особистісні характеристики, інтуїція, емоції тощо. Тому за особливістю інтелектуальних про­цедур, які визначають цей процес, виділяють інтуїтив­ні та раціональні рішення. Інтуїтивні рішення базу­ються на виборі, зробленому тільки на підставі відчуттів. Психологи стверджують, що більшість управлінських рішень керівники приймають саме інтуїтивно. Раціональні рішення ґрунтуються на судженнях, знаннях, по­передньому досвіді, коли керівник обирає рішення, що раніше зарекомендувало себе як вдале.
Слайд 13

6.Формулювання, аналіз, апробація робочого варіанта рішення. Приймаючи рішення, керівники повинні враховува­ти

6.Формулювання, аналіз, апробація робочого варіанта рішення.

Приймаючи рішення, керівники повинні

враховува­ти вимоги до нього та роль у життєдіяльності організації:
Наукова обґрунтованість - врахування об'єктивних економічних та інших законів, орієнтація на нормативні матеріали.
Директивність. Управлінське рішення передбачає обов'язковість виконання та єдиноначальність.
Своєчасність. Актуальність рішення різко знижу­ється, якщо проблема у зв'язку зі зволіканням уже не піддається вирішенню.
Адресність. Кожне рішення повинне мати чітко визначеного одного чи кількох виконавців.
Конкретність. Встановлення чітких, конкретних термінів виконання.
Необхідна повнота. Управлінське рішення повин­не вказувати на певну мету, передбачати основні шляхи й засоби її досягнення, порядок взаємодії, контроль за ви­конанням.
Слайд 14

ПИТАННЯ №2.ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ Психологія відіграє важливу роль в ефективному

ПИТАННЯ №2.ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ

Психологія відіграє важливу роль в ефективному виконанні

функцій управління. Саме тому помітна актуалізація управлінських процесів, які базуються насамперед на знанні психологічних особливостей управління. Передусім ідеться про види діяльності керівників, пов'я­зані з регулюванням, мотивуванням праці, продукуванням знань, розвитком здатності до пізнання своїх підо­пічних, партнерів, конкурентів та ситуації загалом.
Слайд 15

Організація як управлінська функція передбачає: підбір кадрів та їх розподіл; виділення

Організація як управлінська функція передбачає:

підбір кадрів та їх розподіл;
виділення рівнів управ­ління

(наприклад, „заступники директора”, „керівники лабораторій” та ін.);
розподіл доручень між співробіт­никами;
визначення завдань і повноважень виконавців, встановлення взаємозв'язків повноважень, які забезпе­чують обмін інформацією, спілкування та процес прий­няття управлінських рішень;
організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу, впорядкування ро­боти керівника та його підлеглих;
прийняття рішень щодо розвитку організації;
створення спеціальних служб та підрозділів тощо
Слайд 16

ПИТННЯ №3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЯК ВАЖЛИВОЇ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ Мотивація -

ПИТННЯ №3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЯК ВАЖЛИВОЇ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

Мотивація - одна

з провідних функцій управління, оскільки досягнення основної мети залежить від злагодженості роботи людей.
Слайд 17

Існують різні теорії мотивації індивідів в організації з метою спонукання і

Існують різні теорії мотивації індивідів в організації з метою спонукання і

підготовки їх до дії. Такі стимулювання передбачають також підвищення ефективності управління.


Слайд 18

Американський дослідник Генрі Мюрей нарівні з органічними (первинними) виділив вторинні (психогенні)

Американський дослідник Генрі Мюрей нарівні з органічними (первинними) виділив вторинні (психогенні)

потреби, які вважав результатом навчання і виховання: потреба досягнення успіху, афіліації, агресії, незалежності й протидії, по­ваги й захисту, домінування та привернення уваги, уник­нення невдач, допомоги й взаєморозуміння, пізнання та по­яснення тощо
Слайд 19

У соціопсихічній теорії мотивації Е.Мейо відведене значення нематеріальним стимулам і мотивам,

У соціопсихічній теорії мотивації Е.Мейо відведене значення нематеріальним стимулам і мотивам,

особливо тим, що передбачають сприйняття індивіда гру­пою, заохочення його дій іншими людьми.
Слайд 20

Німецько-американський психо­лог Курт Левін вважав мотивами різні сфери „життєвого простору”, в

Німецько-американський психо­лог Курт Левін вважав мотивами різні сфери „життєвого простору”, в

яких індивід має потребу або квазіпотребу — намір. Об'єкти навколишнього середо­вища набувають мотиваційної сили і втрачають її, коли потреба або квазіпотреба задоволена.
Слайд 21

Американський психолог А.Маслоу розглядав проб­леми мотивації крізь призму ієрархії потреб людини,

Американський психолог А.Маслоу розглядав проб­леми мотивації крізь призму ієрархії потреб людини,

зазначаючи серед них:

фізіологічні (потреби, задоволення яких необхідне для фізичного виживання людини);
потреба в безпеці (передбачає пошук стабільності, надійності, захисту, звільнення від страху, хаосу тощо);
потреби в любові й належності (людина відчуває самотність, бажає ніжних стосунків);
потреби в повазі, визнанні та оцінюванні (реалізу­ються через самоповагу та повагу інших);
потреба в самоактуалізації (потреба реалізації свого потенціалу, здібностей).

Слайд 22

К.Алдерфер у своїй класифікації виділяє ін­ші групи потреб: - існування (задоволення

К.Алдерфер у своїй класифікації виділяє ін­ші групи потреб:

- існування (задоволення

матеріальних та фізіологічних потреб);
- взаємозв'язків (взаємини людини з іншими індивідами й групами);
- росту (спонукають до творчості, реалізації, набуття нових здібностей і навичок).
Слайд 23

Двофакторна теорія мотивації була обґрунтована на підставі соціологічних опитувань. На думку

Двофакторна теорія мотивації була обґрунтована на підставі соціологічних опитувань. На думку

її автора Фредеріка Герцберга, існують два чинники мотивації:

гігієнічний (загальна політика компанії, інспекція і контроль, заробітна плата, міжособистісні стосунки, умови праці);
мотиватор (можливість досягнення успіхів на роботі, просування по службі, визнання людини як особистості, зміст трудової діяльності, відповідальність за доручену справу).

Слайд 24

Засади біхевіоризму втілені в ідеях Б.-Ф. Скіннера про регулювання (управління) поведінки

Засади біхевіоризму втілені в ідеях Б.-Ф. Скіннера про регулювання (управління) поведінки

людини засобами підсилення

подією, з приводу якої відбувається реакція;
самою реакцією;
підсилювальними наслідками

Слайд 25

У другій половині XX ст. оформилися когнітивні теорії мотивації, засновані на

У другій половині XX ст. оформилися когнітивні теорії мотивації, засновані на

ствердженні провідної ролі свідомості та знань у детермінації поведінки людини. Сформульована американським психологом Леоном Фестінгером теорія когнітивного дисонан­су є наслідком спостережень про те, що дії людини можуть викликати як емоції, так і знання, а система знань лю­дини про світ і про себе прагне узгодженості. Коли виникає дисбаланс між ними, людина намагається ней­тралізувати чи зменшити його, і це може стати сильним мотивом її поведінки.
Слайд 26

Послабити дисонанс можна за допомогою одного з трьох способів: змінити один

Послабити дисонанс можна за допомогою одного з трьох способів:

змінити один

із елементів системи знань, щоб він не суперечив іншому;
додати нові елементи в суперечливу структуру знань, зробивши її менш суперечливою і більш узго­дженою;
зменшити значущість для індивіда неузгоджених знань
Слайд 27

ПИТАННЯ №4. МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ В УПРАВЛІННІ. Контроль передбачає

ПИТАННЯ №4. МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ В УПРАВЛІННІ.

Контроль передбачає спостереження

за процесом уп­равління, оцінювання результатів, співвіднесення їх із визначеною ціллю. У психологічному аспекті - це особ­ливий вид діяльності, пов'язаний із наданням своє­часної допомоги співробітникам, вжиття в разі необхіднос­ті відповідних заходів з метою досягнення управлін­ської мети керівником і всіма підлеглими (схвалення, заохочення тощо).
Слайд 28

Нерідко керівники дуже спрощено розуміють пси­хологічні особливості контролю, зводячи свою діяль­ність

Нерідко керівники дуже спрощено розуміють пси­хологічні особливості контролю, зводячи свою діяль­ність

до того, щоб переконати підлеглих у неправиль­ності їх дій і відповідно покарати. Але негативна мо­тивація не сприяє продуктивній праці: підлеглі або намагаються уникнути неуспіху, покарання, що породжує в них негативні емоції, або звикають до пока­рання, що суттєво знижує його дію і загальний рівень роботи підлеглих
Слайд 29

Для того щоб контроль керівника за діями співробітників сприяв підвищенню ефективності

Для того щоб контроль керівника за діями співробітників сприяв підвищенню ефективності

діяльності організації, він повинен відповідати таким вимогам:

об'єктивність оцінювання діяльності співробітників (характеризуючи діяльність персоналу, керівник повинен послуговуватись конкретними показниками, а не сво­їми симпатіями та антипатіями);
гнучкість у ставленні до працівників (врахування їх індивідуальних та психологічних особливостей);
дотримання законності (суб'єкт управління пови­нен діяти в межах наданих йому прав і повноважень);
доступність і зрозумілість для об'єктів, яких кон­тролюють (вимоги керівника мають бути зрозумілими та обґрунтованими);

Слайд 30

гласність (забезпечення тих, кого перевіряють, вичерпною інформацією); дієвість (передбачає не лише

гласність (забезпечення тих, кого перевіряють, вичерпною інформацією);
дієвість (передбачає не лише з'ясування

стану об'єкта контролю, а й своєчасну допомогу підлеглим);
орієнтація на остаточні підсумки, на досягнення поставленої мети (контроль не повинен зосереджува­тись на дрібницях, які відволікають увагу співробітників від головного);
забезпечення зворотного зв'язку (передбачає надходження інформації від виконавців);
гуманне ставлення до співробітників (контроль повинен враховувати їх потреби, позитивні стимули);
безперервність і регулярність контролю (працівники, знаючи, що результати їх роботи підлягають неу­хильному контролю, намагаються діяти злагоджено, системно);
зосередження уваги не на минулому, а на майбутньому (доцільність контролювати не те, що сталося, а те, що може статися). Краще знати про ймовірну по­милку і запобігти їй, аніж виявити її тоді, коли вона сталася;
забезпечення самоконтролю (уміння керівника контролювати власні дії, емоції, оцінювати підлеглих за їх поведінкою абстраговано від емоційного ставлення.
Слайд 31

Завдяки контролю керівник має змогу вчасно виявити недоліки й проблеми в

Завдяки контролю керівник має змогу вчасно виявити недоліки й проблеми в

роботі підлеглих, передбачити і здійснити заходи щодо їх усунення. Звичайно, спо­діватися на всеохопність запобігання майбутнім помил­кам, особливо якщо йдеться про людський фактор, не­можливо. Але, знаючи особистісні риси працівників, можна передбачити ступінь і особливості їх помилок. У зв'язку з цим важливими є запобіжні дії, спрямовані на недопущення помилок.