Сталі для ударно-штампового та вимірювального інструменту. Жаростійкі та жароміцні сталі. Нержавіючі сталі

штампів холодної та гарячого деформування. У процесі експлуатації всі види інструмента, особливо металорізальний і штампи, піддаютьсяистиранию, відчувають високі тиску, і навіть підвищені напруги, найчастіше, вигину чи крутіння. Задля більшої зносостійкості інструментальнимсталям мусить бути властива висока твердість, а збереження форми інструмента, попередження його поломок івикрошивания робочих крайок – висока міцність при задовільною в'язкості. До важливого властивості інструментальних сталей, які піддаються при різанні чидеформировании суттєвого нагріванню, ставлятьсятеплостойкость (>красностойкость), тобто. стійкість проти відпустки.

за нормальної температури120–140°С.Твердость після зазначеної обробки становитьHRC 62–64. Іноді після гарту виробляють обробку холодом за нормальної температури ->50-80°С ще повного перетворення залишкового аустеніту.

зносостійкості і міцністю, поєднується з достатньої в'язкістю, пластичністю. У процесі деформування ще швидше штампи розігріваються до температури200–450°С. Тому стали мали бути зацікавленимитеплостойкими плюс мінімальні об'ємні зміни при загартуванню.
При великих штампів необхідно забезпечити високупрокаливаемость й невеличкі об'ємні зміни при загартуванню. Якщо у процесі термічної обробки станеться спотворення складної постаті штампа, необхідно випускатиме доведення штампа до необхідних розмірів. Найчастіше застосовують стали, склад яких і було термічна обробка наведені у табл. 1

малим вмістом вуглецю (0,03…0,20%). Стійкість досягаєтьсялегуванням. Основний легуючий елемент нержавної сталі — хром (11,5…20%). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12% хрому не іржавіють у звичайних умовах та в слабкоагресивних середовищах, понад 17% — корозієстійкі у агресивних окиснювальних середовищах, зокрема в азотній кислоті концентрації до 50%.

металургом П'єром Бертьє (Pierre Berthier), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу ламкість. У 1890-их німецький хімік Ганс Гольдшміт (Hans Goldschmidt) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву.
Американський дослідник Елвуд Гейнс (Elwood Haynes) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав стеліт, і публікує у 1910 році статтю наМіжнародному конгресі прикладної хімії[7].
Німецька компанія Friedrich Krupp AG у 1908 році будує 366-тонний вітрильник Германія (Germania) з корпусом із нікеле-хромового сплаву сталі[8], у1912 році патентує аустенітну нержавіючу сталь і розгортає її виробництво[9].