Содержание
- 2. Поняття антиглобалізму та альтерглобалізму в сучасній глобалізації Антиглобалізм є концептуальною позицію, яка є одночасно двозначним і
- 3. Ідейним родоначальником руху прийнято вважати американського економіста, лауреата Нобелівської премії Джеймса Тобіна, який запропонував стягувати хоча
- 4. Альтерглобалізм термін утворюються в першу чергу з недавнього, в основному французький, критика антиглобалістів. Такі групи, як
- 5. Антиглобальний рух є мережевою соціальною організацією, яка має такі риси: - неієрархічність, децентралізація, переважно горизонтальна і/або
- 6. Відомий український економіст-міжнародник Т.В. Кальченко вважає альтерглобалізм «оберненою стороною» процесу глобалізації, новим типом базової демократії, метою
- 7. Можна констатувати, що досить часто у науковій літературі терміни “антиглобалізм” та “альтерглобалізм” вживаються синонімічно. При цьому
- 8. Історія становлення і розвитку антиглобального руху Коротка історія руху альтерглобалізм можна умовно розділити на чотири періоди.
- 9. Економічна та фінансова криза, яка почалася в 2007 році втратила свою легітимність неоліберальної ідеології. Серія переговорів
- 10. Підйом протестного руху проти неоліберальної глобалізації є одним з яскравих проявів соціальної активності в останні два
- 11. Економічні наслідки неоліберальної глобалізації об’єднали в опозицію до неї найрізноманітніші сили. Неоліберальні реформи стимулювали активність різних
- 13. Скачать презентацию
Поняття антиглобалізму та альтерглобалізму в сучасній глобалізації
Антиглобалізм є концептуальною позицію, яка
Поняття антиглобалізму та альтерглобалізму в сучасній глобалізації
Антиглобалізм є концептуальною позицію, яка
Антиглобалізм - соціально-політичний рух, який виник наприкінці XX ст. і виступає за глобалізацію «знизу» в інтересах громадян. Прибічники антиглобалізму, як правило, не використовують цю назву для самоіндентифікації, тому що рух вважає за необхідне не протистояти процесам інтеграції, а змінити пануючу на теперішньому етапі ліберальну капіталістичну форму глобалізації. Основною метою руху є розвиток процесів інтеграції економік, народів і культур на основах демократії, соціальної справедливості, поваги до самостійності та самобутності національно-культурних утворень.
Антиглобалізм об’єднує представників різних соціальних прошарків і груп - від безробітних до представників вищого класу. Спочатку антиглобалізм проявлявся як соціальний рух під час проведення зустрічей міжнародних організацій. Особливо яскраво почав проявлятися з 1999 року. Стихійно утворений рух без загального керівного органу є новою всесвітньою формою суспільної організації. Представляє собою широкий спектр коаліцій різних громадських рухів, а також політичних організацій лівої орієнтації. Включає профсоюзні, жіночі, молодіжні, екологічні, пацифістські та інші неурядові організації й політичні партії (традиційно - комуністи, троцькісти та ін.). Підтримує неформальні зв’язки через Інтернет. Рух провів цілу низку заходів всесвітнього масштабу. Найвагомішими були демонстрації протесту й альтернативні соціальні зустрічі, організовані під час різного роду нарад та зустрічей міжнародних інститутів (СОТ, МВФ,СБ) у Сіетлі, Вашингтоні, Квебеці, Празі, Брюселі, Генуї тощо. Позитивна програма антиглобалізму обговорювалась на Всесвітніх соціальних форумах в Порту-Алегрі (2001 і 2002).
Учасники руху вважають, що запропонований світові “згори” теперішній шлях розвитку має тупиковий характер, різко збільшує зло та несправедливість у сучасному світі... і через те вони пропонують свій альтернативний, набагато більш гуманний шлях розвитку. Цей більщ соціально справедливий, більш прогресивний у технічному і економічному відношеннях, але перш за все в людському вимірі світ пропонується створити шляхом діалогу, спільного пошуку, шляхом теоретичних досліджень і практичної діяльності всіх країн світу. Теоретичні постулати альтернативного руху перебувають на стадії становлення та зміни. В їхньому розробленні беруть участь лауреати Нобелівської премії, а також відомі вчені такі, як І.Уоллерстайн, С.Амін та інші.
Ідейним родоначальником руху прийнято вважати американського економіста, лауреата Нобелівської премії Джеймса
Ідейним родоначальником руху прийнято вважати американського економіста, лауреата Нобелівської премії Джеймса
Альтерглобалісти віддають перевагу цьому терміну, наголошуючи, що вони взагалі підтримують глобалізацію, але виступають проти тих її форм, які їх не влаштовують. Термін “антиглобалізм” визначає більш широке коло противників сучасної глобалізації і акцентує увагу на її неоліберальному характері.
Альтерглобалізм - всесвітній рух, який ставить за мету змінити основні параметри глобалізації. Являючись спочатку частиною антиглобального руху, альтерглобалізм виокремлюється із загальнопротестного відношення до глобалізації, тобто антиглобалізму. Вперше ідеї альтерглобалізму було розповсюджено у 2001-2002 рр. на соціальних форумах в Порту-Алегрі та у Флоренції. Альтерглобалізм не просто критикує глобалізацію за її негативні наслідки для людства, але й пропонує іншу стратегію глобалізації, котра мала б гуманістичний зміст, провадилася б в інтересах широкого кола учасників й вела б до формування глобального громадянського суспільства. Альтерглобалізм об’єднує сили, які не приймають ідеологію, форми й наслідки глобалізації, але визнають її об’єктивний характер і висловлюють сподівання на можливість глобалізації з «людським обличчям»
Альтерглобалізм термін утворюються в першу чергу з недавнього, в основному французький,
Альтерглобалізм термін утворюються в першу чергу з недавнього, в основному французький,
Антиглобальний рух є мережевою соціальною організацією, яка має такі риси:
- неієрархічність,
Антиглобальний рух є мережевою соціальною організацією, яка має такі риси:
- неієрархічність,
- гнучкість, швидка зміна форм і конфігурацій;
- легкість і швидкість створення і розпаду структур, їх абсолютна відкритість для входу і виходу;
- загальнодоступність мережевих ресурсів (у першу чергу інформаційних);
- рівні права учасників мережі, незалежно від їх ролі, масштабу, ресурсного потенціалу;
- антиринкове спрямування;
- унікальність конструктивних властивостей мереж.
Антиглобальний рух керується сукупністю правил, принциповими з яких є:
- інтернаціоналізм руху;
- інтеркласовість і інтерідеологічність;
- антигегемоністський характер
Рух антиглобалістів, або рух проти глобалізації, є громадський рух критично глобалізації корпоративного капіталізму. Рух також зазвичай називають глобальним рухом правосуддя, аль- руху глобалізації, антиглобалістського руху, руху проти корпоративної глобалізації, або рух проти неоліберальної глобалізації. Антиглобальний рух є загальною назвою суспільних організацій, рухів та ініціативних груп, які перебувають у непримиренному конфлікті з наслідками глобальних трансформацій. Сама назва «антиглобальний рух» не є загальновизнаною. Часто також використовують назви: «альтерглобальний рух» (рух за альтернативну глобалізацію), «рух за глобальну справедливість», «рух рухів» тощо
Відомий український економіст-міжнародник Т.В. Кальченко вважає альтерглобалізм «оберненою стороною» процесу глобалізації,
Відомий український економіст-міжнародник Т.В. Кальченко вважає альтерглобалізм «оберненою стороною» процесу глобалізації,
Можна констатувати, що досить часто у науковій літературі терміни “антиглобалізм” та
Можна констатувати, що досить часто у науковій літературі терміни “антиглобалізм” та
Історія становлення і розвитку антиглобального руху
Коротка історія руху альтерглобалізм можна умовно розділити на чотири періоди.
Історія становлення і розвитку антиглобального руху
Коротка історія руху альтерглобалізм можна умовно розділити на чотири періоди.
2001-2005: соціальні форуми стати серцем Руху. Ці актори все зібралися на першому Всесвітньому соціальному форумі в Порту-Алегрі (Бразилія) в січні 2001 року, відзначаючи початок нового етапу. Протягом наступних п'яти років, сотні соціальних форумів на місцевому, національному, континентальному та глобальному рівнях були організовані. На відміну від зустрічних зустрічей на вищому рівні з їх акцентом на центральній опозиції до однієї конкретної міжнародної організації, ці соціальні форуми спрямовані до заохочення обмінів між активістами з різних частин світу про альтернатив, які вони реалізують. Перший Європейський соціальний форум у Флоренції (2002: об'єднання 50000 чоловік) і Всесвітній соціальний форум в Мумбаї (2004: 120000 чоловік) і Порту-Алегрі (2005: 170,000 людина) є одними з найбільших історій успіху альтернативної глобалізації.
2006-2010: Нова географія. Після 2005 року глядачі і результати більшості нарад альтерглобалізм значно зменшилися. Незважаючи на те, що вони продемонстрували здатність руху до розширення географічно і включити Африку, "поліцентричності" Всесвітній соціальний форум 2006 року (що відбулася в Бамако, Каракасі та Карачі) і форум 2009 (Найробі) і 2011 (Дакар) були невтішними. Був значно знизився рівень кількості учасників (від 15000 до 50000 для кожного), і включення громадських організацій часто зустрічалися більше ускладнень.
Як це не парадоксально, рух альтерглобалізм, здавалося, стикаються з труднощами, в той самий час, коли неоліберальна ідеологія була частіше ставиться під сумнів. Проте, протягом цього часу рух було успішним, принаймні, трьома способами: географічне розширення в регіонах, які вважаються символічним або стратегічним (Африка, Сполучені Штати, і арабський світ), конвергенція з питань охорони навколишнього середовища, і делегітимації Вашингтонського консенсусу.
Економічна та фінансова криза, яка почалася в 2007 році втратила свою
Економічна та фінансова криза, яка почалася в 2007 році втратила свою
Починаючи з 2011 року: Нове покоління. У період з 2005 по 2010 рік регіон з найбільшою кількістю міжнародних соціальних форумах був арабський світ. У 2011 році глобальна хвиля рухів вийшли з цього регіону, засуджуючи політику жорсткої економії і нагадує нам, що це не було ексцесів держави загального добробуту, але ті, фінансів, що викликало кризу. Демонстрації проти жорсткої економії зростає в Європі, але, хоча руху були узгоджені на континентальному або глобальному рівні протягом десятиліття, демонстрації проти жорсткої економії продовжують робити, але вони залишаються в основному організовані на національному рівні.
2013 Всесвітній соціальний Форма зібрав близько 30.000 активістів в Тунісі, 26 березня-30. Хоча число учасників було набагато менше записів, встановлених останніх форумах, що проводяться в Бразилії (170000 чоловік в 2005 році і 130 000 на 2009 році), залучаючи десятки тисяч туніських і міжнародних активістів показує, що WSFS залишаються привабливими події в різних регіонах світу. 2013 Форум спрямований на заохочення обмінів між прогресивними громадян з усіх континентів і прогресивних активістів, які беруть участь в арабської весни.
Підйом протестного руху проти неоліберальної глобалізації є одним з яскравих проявів
Підйом протестного руху проти неоліберальної глобалізації є одним з яскравих проявів
Перехід до неолібералізму як стратегії економічного розвитку, здійснений урядами провідних країн Заходу, і перш за все Великобританії і США, з метою подолання економічного спаду та підвищення конкурентоспроможності національних економік на початку 70-х років, відзначився низкою політичних та економічних реформ, котрі передбачали дерегуляцію соціальної сфери, приватизацію державної власності й скорочення витрат на соціальну сферу. Неоліберальна парадигма стала визначальною також у системі міжнародних економічних відносин. Паралельно здійснювалося посилення регулюючої ролі глобальних інститутів - МВФ, Світового банку і Світової організації торгівлі (СОТ) [5, с. 7]. Значну увагу неоліберали приділяли глобалізації, становленню єдиного економічного, інформаційного, культурного і соціального простору, а також поширенню західних демократичних цінностей у всіх країнах світу та поглибленому впровадженню їх у соціальні структури і суспільне життя. У явищі глобалізації неоліберали бачать наочне підтвердження правоти своєї парадигми, стверджуючої необхідність створення наднаціональних структур - аж до світового уряду (світового управління).
Глобалізація та ерозія національного суверенітету, у тому числі й у вирішенні національних економічних проблем, посилили увагу суспільства до зростання глобальної могутності міжнародних інститутів і впливу ТНК при відсутності прозорості та звітності в їхній діяльності. Зміцнення неоліберального фундаменталізму у світовій економіці та запевнення його прибічників щодо відсутності альтернативи неоліберальній глобалізації стимулювали на початку 90-х років дискусії з питань можливості утворення умов для більш соціально, економічно і екологічно справедливої глобалізації.
У дискусіях, що відбулись у багатьох країнах світу, противники глобалізації поступово формулювали спільні позиції з основних проблем сучасного етапу розвитку світової економіки. Сформувалось загальне уявлення про відповідальність міжнародних фінансових і економічних організацій за політичні конфлікти та економічні провали як в окремих країнах, так і в цілих регіонах світу. У суспільній свідомості затверджувалось уявлення про те, що в основі всіх тих проблем, які мала світова економіка й окремі країни протягом 80-90-х років, - неолібералізм та діяльність міжнародних організацій
Економічні наслідки неоліберальної глобалізації об’єднали в опозицію до неї найрізноманітніші сили.
Неоліберальні
Економічні наслідки неоліберальної глобалізації об’єднали в опозицію до неї найрізноманітніші сили.
Неоліберальні
У Північній Америці в ці роки проводилися масові кампанії проти створення на континенті зони вільної торгівлі. Так, у 1988 р. канадські активісти та націоналісти активно протестували проти лібералізації торгового режиму між США та Канадою, вважаючи, що це спричинить скорочення робочих місць, соціальних програм і призведе до втрати культурної ідентичності. Підписання угоди про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА) викликало протести в усіх країнах континенту. Проти угоди виступали як традиційні противники вільної торгівлі (профспілки, націоналісти, екологи), так і нові об’єднання, такі як “Союз захисту відповідальної торгівлі” (Alliance for Responsible Trade), “Громадянська кампанія проти вільної торгівлі” (Citizens Trade Campaign) в США, мексиканська мережа громадянських заходів проти вільної торгівлі (RAMALK).
У країнах Півдня 80-ті роки також були відзначені ростом протестних настроїв - проти економічних криз, спровокованих політикою структурної адаптації (structural adjustment), нав’язаної МВФ, проти зростаючої нерівності між країнами Півдня та Півночі та величезних боргів, які мають країни, що розвиваються. Провали економічних реформ, здійснених згідно з неоліберальними рецептами Світового банку та МВФ, призвели до радикалізації громадянського суспільства і політичних партій у країнах Латинської Америки. Фінансові кризи в Південно-Східній Азії в 1997 р. стимулювали антиглобалістські настрої. Більшість організацій громадянського суспільства країн, що розвиваються почали активно співпрацювати між собою та розвивати міжнародні контракти з організаціями країн Півночі. Зокрема, в ході переговорів щодо створення зони вільної торгівлі в Латинській Америці паралельно із переговорами міністрів торгівлі і головами урядів в Чилі, Бразилії, Коста-Риці організовували “народні саміти”. Такі саміти були організовані активістами країн - учасниць форумів Азіатсько- Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) під час зустрічі голів держав та урядів країн АТЕС у Ванкувері та Манілі