Содержание
- 2. Ідеал української дівчини Упродовж віків українці витворили ідеал дівочої, жіночої вроди у безсмертних піснях, казках, легендах,
- 3. Дівоча коса Особливого значення в народі надавалося косі - дівочій красі. Коса - символ дівочої цнотливості;
- 4. Вінок Найулюбленішою прикрасою кожної дівчини був вінок. З ранньої весни до пізньої осені квітчали дівчата свої
- 5. Ромашки - символ дівочої цноти і чистоти, незайманості; цвіт і ягоди калини - символ вічної любові,
- 6. Парубки Парубки були окремою специфічною групою у сільській громаді, що жила своїми інтересами, мала свої турботи
- 7. Соціально-вікові категорії до 10 років — хлопець (йому доручали пасти гусей і телят); від 10 до
- 8. Молодіжні громади Молодіжні громади мають давню історію, що сягає так званих общинних шлюбних спілок, коли побутував
- 9. Коронування У парубоцькому товаристві поширені особливі обряди і традиції. Найвідоміша з них — обряд «коронування», тобто
- 10. Українські вечорниці
- 11. Головними осередками спілкування та підбору шлюбних пар в Україні були вечорниці, котрі можна сміливо вважати своєрідною
- 12. Вечорниці — багатофункціональне явище, спрямоване на розв'язання цілого комплексу молодіжних проблем: побутового, розважального, соціалізуючого плану. Синкретичність
- 13. Ярмарок Звичайно, неабияку роль грала й зовнішність дівчини. Ось як, приміром, описує подолянок один із хроністів
- 14. Ідеальна пара У народному світогляді ідеальною парою була й залишається та, що сформована не на основі
- 15. Як дівчата залицяються до парубків Не вважалося ганебним для дівчини залицятися до хлопця (рівним ій за
- 16. Як дівчата ворожили Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі
- 17. А ще так ворожили: дівчина кидала чобіт із заплющеними очима, а подруги дивилися, в який бік
- 19. Скачать презентацию
Ідеал української дівчини
Упродовж віків українці витворили ідеал дівочої, жіночої вроди у
Ідеал української дівчини
Упродовж віків українці витворили ідеал дівочої, жіночої вроди у
Наші предки завжди звертали увагу на зовнішню красу дівчини, жінки: на її очі, брови, лице, стан, волосся, косу; поставу, ходу - і надзвичайно точно виражали це у прислів´ях, приказках, іноді - з гумором, іронією: Де врода, там і сила”, «Краса лиця - це половина приданого», „Врода - дівоча шкода”.
Дівоча коса
Особливого значення в народі надавалося косі - дівочій красі. Коса
Дівоча коса
Особливого значення в народі надавалося косі - дівочій красі. Коса
Вінок
Найулюбленішою прикрасою кожної дівчини був вінок. З ранньої весни до пізньої
Вінок
Найулюбленішою прикрасою кожної дівчини був вінок. З ранньої весни до пізньої
Ромашки - символ дівочої цноти і чистоти, незайманості;
цвіт і ягоди
Ромашки - символ дівочої цноти і чистоти, незайманості;
цвіт і ягоди
цвіт вишні та яблуні - символ материнської відданості і любові; барвінок - символ вічного кохання, сімейного благополуччя, життя, безсмертя людської душі. Протягом століть вінки зі стрічками використовувалися під час весілля, вони вважалися оберегом від усякої нечисті, поганого ока. На свято Івана Купала дівчата кидали вінки в річку, щоб дізнатися про свою долю, свого судженого.
Дівчина у вінку асоціювалася з сонцем, яке сходить.
Парубки
Парубки були окремою специфічною групою у сільській громаді, що жила своїми
Парубки
Парубки були окремою специфічною групою у сільській громаді, що жила своїми
Соціально-вікові категорії
до 10 років — хлопець (йому доручали пасти гусей
Соціально-вікові категорії
до 10 років — хлопець (йому доручали пасти гусей
від 10 до 12 — хлопчище (в усьому допомагав батькові);
від 13 до 16 — підпарубок (працював нарівні з батьком, але під його наглядом);
після 16 років — парубок (або легінь, як його називають у Карпатах).
до 10 років — дівча;
від 10 до 13 — дівчина;
у 14—15 — дівчище;
після 15—16 — дівка (дівка у заплітках — на Середній Наддніпрянщині, дівка у бовтицях — у Галичині, дівка на виданні — на Слобожанщині).
Молодіжні громади
Молодіжні громади мають давню історію, що сягає так званих общинних
Молодіжні громади
Молодіжні громади мають давню історію, що сягає так званих общинних
Процес вступу до громади обставлявся складною системою звичаїв та обрядів, своєрідних умов та вимог. Однією з таких умов був віковий ценз. В Україні склалася практика прийому молоді до громади у ранньому віці: для дівчат — 14—15, для хлопців — 16 років. Щоправда, ці норми мали помітні коливання, залежачи від місцевих звичаїв, від складу родини, її економічного становища, нарешті, від зрілості самої людини, ступінь якої визначала громада. Остання, власне, і вирішувала: чи приймати хлопця або дівчину до громади, чи не приймати. Важливими умовами вступу до громади були характеристика, яку давали односельці, а також згода батьків.
Коронування
У парубоцькому товаристві поширені особливі обряди і традиції. Найвідоміша з них
Коронування
У парубоцькому товаристві поширені особливі обряди і традиції. Найвідоміша з них
Цей обряд надавав право одвідувати молодіжні зібрання, але для цього було потрібно скласти спеціальний іспит. Обов’язковою умовою був віковий фактор – 15-16 років. Ще треба було підтвердити своє «парубоцтво». На одному із парубочих зібрань претендент мав одзвітувати про те на що він здатний. Від нього вимагали гарно проспівати кілька народних пісень, бездоганно виконати танець, розвеселити присутніх дотепними жартами, чемно поводитись з дівчатами, бути товариським, та дотримуватись установлених звичаїв парубоцької громади.
Також ознакою «парубоцтва» вважалось вміння носити смушкову шапку «в залом» та хромові чоботи «в гармошку».
Якщо претендент на парубоцтво успішно проходив всі випробування, його урочисто приймали до своєї громади.
У південних районах парубка всаджували на коня, за традицією білого, а члени громади вітали його оплесками та піснями. Однак траплялися випадки, коли претенденти не змогли пройти вступного випробування. Таких хлопців відправляли доучуватись.
У сім'ї міг бути лише один парубок — старший син.
Українські вечорниці
Українські вечорниці
Головними осередками спілкування та підбору шлюбних пар в Україні були вечорниці,
Головними осередками спілкування та підбору шлюбних пар в Україні були вечорниці,
Вечорниці — багатофункціональне явище, спрямоване на розв'язання цілого комплексу молодіжних проблем:
Вечорниці — багатофункціональне явище, спрямоване на розв'язання цілого комплексу молодіжних проблем:
Ярмарок
Звичайно, неабияку роль грала й зовнішність дівчини. Ось як, приміром, описує
Ярмарок
Звичайно, неабияку роль грала й зовнішність дівчини. Ось як, приміром, описує
На ярмарки з'їжджалися усі мешканці навколишніх сіл. Батьки нерідко спеціально брали на ярмарок своїх парубків та дівок і, звичайно ж, те, що вони майстерно виготовили: рушники, сорочки, килими, кошики тощо. Такий «товар» слугував найкращою для них характеристикою, адже головними критеріями оцінки шлюбного партнера традиційно вважалися працелюбність та господарність.
Ідеальна пара
У народному світогляді ідеальною парою була й залишається та, що
Ідеальна пара
У народному світогляді ідеальною парою була й залишається та, що
Як дівчата залицяються до парубків
Не вважалося ганебним для дівчини залицятися до
Як дівчата залицяються до парубків
Не вважалося ганебним для дівчини залицятися до
Як дівчата ворожили
Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти
Як дівчата ворожили
Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти
Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати — свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Свято Андрія — це і радість, і сум, і потаємна надія… Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо — квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.
А ще так ворожили: дівчина кидала чобіт із заплющеними очима, а
А ще так ворожили: дівчина кидала чобіт із заплющеними очима, а