Організація Рада Європи

Європи
Діяльність Ради Європи

вересня 1946 року, в котрій він закликав до створення «сполучених держав Європи»
Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року  Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками (Великобританія, Ірландія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Данія, Швеція).

Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону.
Ця мета досягається за допомогою органів Ради шляхом обговорення питань, що становлять спільний інтерес, шляхом укладання угод та здійснення спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях, а також у галузі захисту та збереження і подальшого здійснення прав людини і основних свобод.

Лінгвістичні права меншин
Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;
Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність
Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.

до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.
На даний момент 47 країн є членами Ради Європи: Австрія, Албанія, Андорра, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Ма­кедонія, Мальта, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Сло­венія, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорва­тія, Чехія, Швейцарія, Швеція. Кандидатами на вступ е Азербай­джан, Білорусь, Боснія і Герцеговина та Вірменія.

вважається розробка і прийняття Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини. Вона сприяє уніфікації законодавства різних країн у цій сфері. Рада Європи проводить експертизу рівня захисту прав особистості в конкретній країні, в її законодавстві та на практиці. Рада Європи не є частиною Євросоюзу і її не слід плутати із Радою Європейського Союзу чи Європейською Радою.
Десять років потому Рада Європи підійшла до поворотного моменту у своєму розвитку. Надавши допомогу в становленні демократії новим державам, які виникли на руїнах соціалістичної системи, вона приступає до налагодження нових партнерських зв'язків, до співпраці на нових напрямках на рівноправній основі з цими ж державами, які тепер стали повноцінними членами організації.
Від самого початку свого існування Організація намагається усувати будь- які перешкоди між народами, створюючи в Європі єдиний простір, в основі якого лежать загальнолюдські цінності.
Отже, Рада Європи має велике значення для розвитку демократичних процесів у всьому світі

Створення та діяльність Ради Європи мали значний вплив і на розвиток права міжнародних організацій, зокрема на внутрішньо-організаційний механізм. Вплив Ради Європи на загальноєвропейські процеси доводить і той факт, що вона охоплює своїм впливом майже всі європейські держави, за винятком Білорусі. За цим показником вона є найбільшою в Європі, якщо врахувати, що ОБСЄ, НАТО та деякі інші міждержавні організації з погляду географічних критеріїв не можуть вважатись виключно європейськими.