Шлях до незалежності України

PCP 16 липня 1990 року.
Одним з головних проголошувалося що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
Україна проголошувала
свій намір стати в
майбутньому постійно
нейтральною державою,
яка не буде брати участі у
військових блоках і
зобов'язується дотримуватися
трьох неядерних принципів:
не застосовувати,
не виробляти
і не набувати ядерної зброї.

Хрещатику поряд з прапором УРСР підняли синьо-жовтий стяг. Незвичне сусідство прапорів, під якими воювали один проти одного червоноармійці і петлюрівці, свідчило про перехідний характер історичного моменту.

і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.
1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни.
23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.
Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави.
Існує популярне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий — пшеничне колосся.

було скликано.
Після того почалося бурхливе та емоційне засідання, яке з перервами тривало до пізнього вечора.
У залі були присутні 363 депутати з 450.
Перед будівлею парламенту зібралися від 30 до 50 тисяч українців з синьо-жовтими прапорами, які слідкували за засіданням депутатів через вуличну пряму трансляцію.
Час від часу вони скандували: "Незалежність! Незалежність!" та "Прапор на Раду! Прапор на Раду!".
Люди не розходилися до самого вечора, поки парламентарі не ухвалили доленосного Акту про проголошення незалежності.

та створення самостійної української держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

але не 24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яке дістало назву День проголошення незалежності України. Свято Дня незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 р.

навіть у комуністів, навіть у депутатів з Донбасу.
Крім того, лідер парламентської більшості сказав, що буде настоювати на тому, щоб КПУ відокремилася від КПРС та стала автономною, а якщо ні, то він грозився створити власну комуністичну партію. А ще він закликав своїх колег з опозиції не вчиняти "охоти на відьом".

грудня 1991 р.
республіканський референдум. Він був
потрібен, щоб нейт­ралізувати політичні
спекуляції противників української
незалежності, особливо у східних і
південних областях рес­публіки, які
заявляли, що народ буцімто не підтримує
Акт про незалежність.
Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у го­лосуванні 84,18%.
Із них позитивно відпо­віли 90,32%.
Негативно 7.58%, та недійсні 2.10%.
За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою са­мостійну державу. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII століття Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Української держави, недопущення поми­лок, зроблених на двох попередніх етапах існування дер­жавності, — у середині XVII ст. і в 1917—1920 рр.

що не були колишніми республіками СРСР, почали визнавати незалежність України.
Першою незалежність України визнала Польща 2 грудня 1991р. Того самого дня Прем’єр-міністр Канади Браян Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу;
3 грудня Україну визнала Угорщина;
4 грудня – Литва й Латвія;
5 грудня – Росія, Болгарія та Словенія.
До кінця грудня 1991 р. Заяви про
визнаннянезалежності України зробили
уряди 68 держав світу, серед яких і США,
ФРН, Великобританія, Швеція, Італія
та Японія.