СТИЛІСТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СОЦІАЛЬНА ТА ЛІНГВІСТИЧНА СУТНІСТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ МО

Сентябрь 3, 2022

Главная
Алгебра
СТИЛІСТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СОЦІАЛЬНА ТА ЛІНГВІСТИЧНА СУТНІСТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ МО

Содержание

2. ПЛАН ЛЕКЦІЇ 1.Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови. 2. Офіційно-діловий стиль мовлення: основна функція, обставини мовлення,
3. Питання 1. Функціональна диференціація сучасної української літературної мови.
4. Стилістичну систему мови, її функціональні стилі вивчає стилістика. Термін стиль (від лат. stilus – загострена паличка
5. Функціональний стиль – це різновид літературної мови з властивими йому лексичними, фразеологічними, морфологічними, синтаксичними, орфоепічними та
6. Стилістічна норма – це норма використання слова у певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Жанри
7. Питання 2. Офіційно-діловий стиль мовлення: основна функція, обставини мовлення, сфера вживання, загальні ознаки, підстилі.
8. СТИЛІ МОВЛЕННЯ Науковий Офіційно-діловий Художній Публіцистичний Розмовний Конфесійний
9. Ознаки офіційно-ділового стилю Мовні: високий ступінь стандартизації мовних засобів відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики використання складних
10. Підстилі офіційно-ділового стилю законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке,
11. Дипломатичний підстиль використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури, реґламентує офіційно-ділові стосунки
12. Питання 3. Ділове мовлення в Україні: історія розвитку. Традиції “ділової мови” Київської Русі
13. Ділове мовлення в Україні – категорія історична і тісно пов’язана з розвитком української мови як однієї
15. Скачать презентацию

Слайд 2

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1.Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
2. Офіційно-діловий стиль мовлення: основна функція,

обставини мовлення, сфера вживання, загальні ознаки, підстилі.
3. Ділове мовлення в Україні в його історичному розвитку. Традиції “ділової мови” Київської Русі.

Слайд 3

Питання 1. Функціональна диференціація сучасної української літературної мови.

Слайд 4

Стилістичну систему мови, її функціональні стилі вивчає стилістика. Термін стиль (від

лат. stilus – загострена паличка для письма, якою користувалися у Давньому Римі та в часи середньовіччя) – основне поняття стилістики.
Стилістика мовлення є продуктом історичного розвитку національної мови і змінюється відповідно до поступу суспільства.
Стиль мовлення – це різновид літературної мови, що характеризується системним об’єднанням мовних одиниць різних рівнів, функції яких зумовлені суспільною сферою використання мови, настановами та умовами спілкування.

Слайд 5

Функціональний стиль – це різновид літературної мови з властивими йому лексичними,

фразеологічними, морфологічними, синтаксичними, орфоепічними та акцентуаційними засобами, який здійснюється для однієї з функцій мови – спілкування, повідомлення або впливу.
Кожний стиль має:
сферу поширення (коло мовців);
призначення;
систему мовних засобів;
підстилі;
жанри реалізації.

Слайд 6

Стилістічна норма – це норма використання слова у певному стилі чи

з певним стилістичним значенням.
Жанри – це види вживаних у певній галузі людського життя текстів, що характеризуються певними структурними та мовними особливостями. Вони мають специфічні риси, що відрізняють один від одного жанри функціонального стилю. Стилі мови у зв’язку із жанровою диференціацією функціонально-стильових єдностей поділяються на підстилі.

Слайд 7

Питання 2. Офіційно-діловий стиль мовлення: основна функція, обставини мовлення, сфера вживання,

загальні ознаки, підстилі.

Слайд 8

СТИЛІ МОВЛЕННЯ
Науковий
Офіційно-діловий
Художній
Публіцистичний
Розмовний
Конфесійний

Слайд 9

Ознаки офіційно-ділового стилю
Мовні:
високий ступінь стандартизації мовних засобів
відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики
використання

складних синтаксичних конструкцій
дотримання прямого порядку слів у реченні

Загальні:
документальність
точність
стабільність
ясність, логічність, аргументованість викладу
стислість у передачі думок
чіткість, точність формулювань

Слайд 10

Підстилі офіційно-ділового стилю
законодавчий (закони, укази, статути, постанови);
дипломатичний (міжнародні угоди –

конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи);
адміністративно-канцелярський (планово-звітна документація, розпорядча документація, директивна документація, облікова документація, ділове листування)

Слайд 11

Дипломатичний підстиль використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики,

економіки, культури, реґламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Документи поділяються на організаційно-регулюючі, інформативно-описові та організаційно-впливові.
Адміністративно-канцелярський підстиль значно вирізняється від законодавчого чи дипломатичного підстилів, бо саме в канцелярсько-діловій мові виявляється безпосередній зв’язок мови з виробничою діяльністю людей.
Законодавчий – обслуговує сферу законотворчості й реґламентує офіційно-ділові стосунки між громадянами та державою тощо. Має настановчо-інформативний чи власне директивний характер викладу.

Слайд 12

Питання 3. Ділове мовлення в Україні: історія розвитку. Традиції “ділової мови”

Київської Русі

Слайд 13

Ділове мовлення в Україні – категорія історична і тісно пов’язана з

розвитком української мови як однієї з трьох східнослов’янських мов.
Ділова мова Київської Русі представлена кількома збереженими з того часу грамотами, які дійшли до нас у складі “Повісті минулих років” як договори з греками. Лексика і фразеологія ділової мови семантично обмежена й відноситься головним чином до сфери державно-юридичного та суспільно-політичного життя.
На основі традицій східнослов’янського звичаєвого права з пережитками язичництва й писемних договорів Русі з греками у 30-х роках ХІ ст. при Ярославі Мудрому оформляється оригінальний звід світських законів „Руська правда”.