СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА – ОСНОВА МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

спрямування”, його роль у майбутній професійній діяльності.
2. Українська мова – національна мова українського народу. Складові частини загальнонаціональної мови. Роль мови в суспільному житті. Функції мови.
3. Мовна норма та її соціальне значення. Види мовних норм.
4. Правовий статус української мови в Україні. Концепція державної мовної політики.

професійним спрямуванням», його роль у майбутній професійній діяльності

умінням застосувати здобуті знання на практиці, реалізувати їх через слово у необхідних процесуальних актах.
Практична діяльність юриста пов’язана з інтенсивним спілкуванням, з підготовкою та складанням великої кількості документів, з передачею та отриманням інформації в усній та писемній формах, що можливе лише при наявності у нього належного знання й дотримання норм сучасної української мови.
Опанування технології професійно-ділової комунікації - безумовне свідчення комунікативної компетентності спеціаліста, його професійної зрілості. Від ступеня сформованості ділової і термінологічної культури істотно залежить результативність науково-професійного та службового спілкування.

в межах офіційно-ділового стилю та його підстилів – адміністративного, законодавчого, юридичного.
Завдання – систематизація знань з української мови; збагачення лексичного запасу; поліпшення рівня володіння нормами сучасної української орфоепії, орфографії, граматики, лексики, стилістики й правилами мовного етикету в межах професійного спілкування на рівні знань і вмінь; формування вмінь щодо написання, складання та перекладу професійних текстів; вироблення концептуального розуміння основних теоретичних засад культури ділового та професійного писемного мовлення, розвиток на їх основі стійких практичних навичок грамотного спілкування в сфері професійної комунікації; навчення доцільно застосовувати отримані теоретичні знання до практики укладання службової документації.

загальнонаціональної мови. Поняття літературної мови

індоєвропейської мовної сім’ї, і є однією з найпоширеніших мов світу (близько 50 млн. носіїв: 38 млн. проживає в Україні, 7 млн. – у східній діаспорі, 5 млн. – у західній.

Мова є тим феноменом, який визначає самототожність нації, вона забезпечує нормальне функціонування нації у всіх її виявах – політичному, економічному, культурному тощо, адже мова – головна ознака нації
Іванишин В.

літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу народну розмовну мову.

Основоположником сучасної української літературної мови вважають Т.Г. Шевченка. Він відібрав із народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні і граматичні норми, відкрив перспективи багатофункціонального використання літературної мови, вивів її на рівень високорозвинених європейських мов.

діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику.
Розмовна мова (сукупність діалектів (говори, говірки), просторіччя, жаргони: соціальні і професійні)

Складові частинами національної мови:

Літературна мова (це відшліфована мова, яка характеризується поліфункціональністю, унормованістю, стандартністю, розвиненою системою стилів.)

правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації і якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.

відповідність системі мови
стабільність
обов’язковість

Основні ознаки літературної норми:

політики

завдяки тому, що мали просвіту на своїй рідній мові М. Грушевський

Державна мова - це мова, за якою закріплено правовий статус, яка виконує функції (політичну, ідеологічну, правову тощо) не лише у внутрішній організації держави, а й в міжнародних стосунках. Це один із символів держави, за допомогою яких Людина ідентифікує себе як особистість; це мова корінної більшості населення, яке стало державотворчою нацією й функціонує в усіх сферах державної діяльності.

мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, а також сукупність правових, адміністративних та господарських механізмів, через які здійснюється згадане регулювання.