Володимер Винниченко –український державотворець ,письменник

суперечливих , трагічних постатей у нашій літературі і історії національно - державного відродження . Він – письменник-романіст , автор новел і романтичних творів ,філософ ,публіцист , худодник.

Володимир Кирилович Винниченко
(26 липня 1880 — 6 березня 1951)

« … Нема більшої , нема почеснішої ,нема великодушнішої і прекраснішої мети та сенсу існування як окремих людей , так і цілих націй ,як творення щастя . Не сили ,не могутності ,не панування ,не розкошування , а щастя …»
В.Винниченко

в місті Єлисаветграді (нині – Кіровоград) у селянській родині . Батько його Кирило Васильович Винниченко замолоду селянин – наймит , переїхав із села до Єлисаветграду й одружився з удовою Євдокією Онуфріївною Павленко. Від першого шлюбу мати Винниченка мала троє дітей: Андрія,Марію й Василя . Від шлюбу з Кирилом Винниченком народився лише Володимир.

Сусідських дітей “ тримав …
трохи в терорі, бо був дуже
сильний для свого віку
й вольовий ,упертий “

Соціальне походження письменника

учні зустріли простого малого українця насмішками . Його українська вимова , простий одяг та інші ознаки пролетарського походження викликали ворожість : «Мы тебя учим не на свинопаса , а на чиновника»

де кинув виклик “сильним
світу цього”.

Спочатку хлопчик навчався в
початковій школі ,
а згодом у Єлисаветградській
чоловічій класичній гімназії.

У цей час – на зламі століть – національно – культурницький рух різко політизується . Молодь уже не задовольняється етнографізмом і просвітницькою роботою .

Головною постаттю в революційних процесах стає студент ,про це один дотепний історик дотепно зауважив « На політичну сцену виходить тип революційного юнака з “Комуністичним маніфестом “ в одній кишені й з “Кобзарем” – у іншій »

увійшов до новоствореної Революційної української партії ,симпатії якої були на боці європейської соціал- демократії .

У лютому 1902 р. Винниченка заарештували й відправили до Лук’янівської в’язниці . Певна річ , з університету відрахували , а восени забрали на військову службу . Тут він продовжував революційну роботу ,але чергового арешту не став чекати й утік з батальйону ,щоб податися в Галичину . То була перша еміграція письменника . Відтоді він став професійним революціонером.

та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось таке дуже, рішуче,мускулисте і повне темпераменту,щось таке, що не лізе в кишеню за словом, що не сіє крізь сито,а валить валом,як саме життя…І звідкіля ти взявся у нас такий? – хочеться по кожнім оповіданню запитати
д. Винниченка ”, - писав І.Франко

Іван Якович Франко
27 серпня 1856- 28 травня 1916)

займався літературною діяльністю .

Восени 1902 р. він надрукував своє перше оповідання « Сила і краса » в журналі «Киевская старина » – так відбувся дебют Винниченка – прозаїка .

письменника випустили на поруки за 500 золотих карбованців. Винниченко емігрує (до 1914р.) за кордон – Австрія, Швейцарія, Франція, Італія.

березня 1921р.
V Всеукраїнський з’їзд
рад оголошує Винниченка
“поза законом ”, “ворогом
Народу ”.
На деякий час відходить від політики і повністю віддається літературній творчості і малярству:пише п’єси , роман-утопію “ Сонячна машина(1922-1925).

оселі.

Розалія Ліфшиць (дружина Винниченка) : “ Він помер несподівано,у тихий вечір весняний , під квітучим деревом…Ми поховали його на Муженському кладовищі , де він буде лежати до того часу , поки Україна не зможе прийняти його до себе “

як неореалізм . Хоча іноді в його неореалістичному письмі зблискують і неоромантичні , імпресіоністичні чи символістські елементи (новели – етюди) :

людської душі, отже , пізнання сенсу життя . Тому для нього єдиною таємницею й цінністю залишалася психіка людини.