Хронический гепатит

Сентябрь 2, 2022

Главная
Алгебра
Хронический гепатит

Содержание

2. Визначення Хронічний гепатит - хронічне поліетіологічне дифузне запальне захворювання, зумовлене первинним ураженням клітин печінки, що триває
3. Актуальність проблеми Актуальність проблеми хронічного гепатиту обумовлена поширеністю цього захворювання: на нього страждає 4-6% всього населення
4. Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактора. У патогенезі вірусного хронічного гепатиту мають значення вірусна реплікація
5. Класифікація На основі міжнародної класифікації (Лос-Анджелес,1994) та наказу МОЗ України №271 від 13.06.2005р. виділяють: Етіологічні форми:
6. Класифікація (продовження) Ступені активності: мінімальна, слабко виражене, помірна, виражена.
7. Класифікація (продовження) Стадії ХГ: фіброз відсутній, слабко виражений, помірний, виражений, розвиток цирозу печінки, з проявами портальної
8. Діагностика Синдром гепатиту: астеновегетативний, диспепсичний (нудота, іноді блювання, здуття живота та ін.) гепатомегалічний (печінка щільна, поверхня
9. Діагностика (продовження) 2.Лабораторні синдроми цитолітичний, мезенхимально-запальний, холестатичний, печінково-клітинної недостатності, гіперспленізм (анемія, тромбоцитопенія, лейкемія).
10. Інструментальні методи дослідження КТ, МРТ УЗД-ДІАГНОСТИКА СКАНУВАННЯ
11. Діагностика (продовження) 3. Біохімічне підтвердження ураження печінки (підвищення рівню печінкових ферментів, білірубіну, тимолової проби, диспротеїнемія, гіпергаммаглобулінемія).
12. Діагностична програма Обов'язкові дослідження Загальноклінічне дослідження. Загальний аналіз крові, сечі, кала. Загальний білок та білкові фракції.
13. Діагностична програма (продовження) Додаткові дослідження Наявність антинуклеарних, антимітохондриальних та інш. аутоантитіл. С-реактивний протеїн. LЕ-клітини. Креатинін та
14. Диференціальна діагностика: Гострий вірусний гепатит Цироз печінки Рак печінки Ехінококоз Кіста печінки Хвороба Верльгофа Системні захворювання
15. Лікування Лікування ХВГ Етіологічне противірусне лікування проводять у фазу реплікації вірусу. Противірусні засоби 3 групи: Інтерферони.
16. Відомо близько 20 інтерферонів 3 типів (А, В, γ). А-інтерферон пригнічує репродукцію вірусів гепатиту В і
17. Лікування (продовження) Лікування аутоімунного гепатиту Провідна роль належить імунносупресивній терапії глюкокортикостероїдами і цитостатиками. Препарати вибору -
18. Лікування (продовження) Хронічний медикаментозний гепатит Відміна ліків. Застосування антидотів. Гепатопротектори (гепатекс, карсил, гепатофальк та ін.) Антиоксиданти.
19. Лікування (продовження) Лікування алкогольного гепатиту: Гепатопротектори (глутаргін, легалон, карсил, гепатофальк, гептрал). Кортикостероїди. Дезінтоксикаційна терапія: розчин глюкози,
20. Критерії ефективності та очікувані результати лікування Критерії ефективності характеризуються: Поліпшення самопочуття та загального стану хворого. Нормалізація
21. Реабілітація Для досягнення стійкої ремісії необхідно: Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням
23. Скачать презентацию

Слайд 2

Визначення
Хронічний гепатит - хронічне поліетіологічне дифузне запальне захворювання, зумовлене первинним

ураженням клітин печінки, що триває без поліпшення понад 6 місяців, з наявністю фіброзу різного ступеня вираженості і переважно збереженою часточковою структурою печінки.

Слайд 3

Актуальність проблеми
Актуальність проблеми хронічного гепатиту обумовлена поширеністю цього захворювання:

на нього страждає 4-6% всього населення планети.
За даними ВООЗ у світі нараховано понад 2 млрд. людей, які мають ознаки поточного або завершеного інфікування вірусом гепатиту В, в тому числі близько 400 млн. хронічних носіїв вірусу та понад 170млн. хворих на хронічний гепатит
.
Вірусний гепатит С становить до 90% усіх посттранфузійних гепатитів і найчастіше (у 50 -70% випадків) переходить у хронічну форму.
Суперінфекція дельта-вірусом зумовлює перехід в хронічну активну форму принаймні у 80% випадків.

Слайд 4

Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактора. У патогенезі вірусного

хронічного гепатиту мають значення вірусна реплікація (відтворення вірусу) та імунна відповідь хворого. Вірус гепатиту не має безпосередньої цитопатичної дії. На початковій стадії хронічного гепатиту вірус проникає в гепатоцит, після чого в ньому синтезуються вірусні субкомпоненти з подальшим збиранням повного віріона і появою достатньої кількості вірусних антигенів, на які спрямовується агресія дія Т- лімфоцитів.
Це призводить до деструкції гепатоцита.
Патогенез алкогольного гепатиту пов’язаний з прямою токсичною дією алкоголю на мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум печінкових клітин і виникненням гепатоцелюлярного некрозу.
При автоімунному гепатиті в наслідок дефекту імунорегуляції в організмі продукуються антитіла до антигенів мембрани печінки, антиядерні антитіла, антитіла до печінково-специфічного ліпопротеїну,
що призводить до цитолізу гепатоцитів власними лімфоцитами.

Слайд 5

Класифікація
На основі міжнародної класифікації (Лос-Анджелес,1994)
та наказу МОЗ України

№271 від 13.06.2005р.
виділяють:
Етіологічні форми:
хронічний вірусний гепатит В,
хронічний вірусний гепатит С,
хронічний вірусний гепатит Д,
неуточнений вірусний гепатит,
аутоімунний гепатит,
токсичний гепатит,
алкогольний гепатит,
медикаментозний гепатит,
токсичне ураження печінки за типом хронічного активного гепатиту, хронічного персистуючого гепатиту,
криптогенний гепатит (невідомої етіології).

Слайд 6

Класифікація (продовження)
Ступені активності:
мінімальна,
слабко виражене,
помірна,
виражена.

Слайд 7

Класифікація (продовження)
Стадії ХГ:
фіброз відсутній,
слабко виражений,
помірний,
виражений,
розвиток цирозу печінки,
з проявами портальної гіпертензії,
з проявами

ознак печінкової недостатності.

Слайд 8

Діагностика
Синдром гепатиту:
астеновегетативний,
диспепсичний (нудота, іноді блювання, здуття живота та ін.)
гепатомегалічний (печінка щільна,

поверхня її гладенька, чутлива при пальпації),
больовий,
холестатичний (шкірне свербіння, ксантоми, ксантелазми),
жовтяничний,
спленомегалічний,
геморагічний (шкірні петехії),
артральгічний (множинні артральгії, переважне ураження крупних суглобів).

Слайд 9

Діагностика (продовження)
2.Лабораторні синдроми
цитолітичний,
мезенхимально-запальний,
холестатичний,
печінково-клітинної недостатності,
гіперспленізм (анемія, тромбоцитопенія, лейкемія).

Слайд 10

Інструментальні методи дослідження
КТ, МРТ
УЗД-ДІАГНОСТИКА
СКАНУВАННЯ

Слайд 11

Діагностика (продовження)
3. Біохімічне підтвердження ураження печінки (підвищення рівню печінкових ферментів, білірубіну, тимолової

проби, диспротеїнемія, гіпергаммаглобулінемія).
4. Гістологічне підтвердження запалення у біоптатах печінки: ступінчаті й містоподібні некрози, лімфоїдногістіоцітарна інфільтрація долек та портальних трактів.
5. Серологічні маркери вірусів гепатитів В, С, Д (НВs Аq, анти-HBs, НВе Аq, анти-НВе Ag, НВс Ag, анти-НВc, анти-HBc LgG; анти-HBc LgM; вірусна РНК та анти-HCV LgM; вірусна РНК HD та анти-HDV).
Наявність антинуклеарних. антигладеньком'язевих, антимітохондріальних та мікросомальних антитіл
(при аутоімунному гепатиті).

Слайд 12

Діагностична програма
Обов'язкові дослідження
Загальноклінічне дослідження.
Загальний аналіз крові, сечі, кала.
Загальний білок та

білкові фракції.
Білірубін та його фракції, глюкоза крові.
Тимолова проба.
АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ.
Сироваткові маркери вірусних гепатитів (імуноферментним методом).
УЗД печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та селезінки.

Слайд 13

Діагностична програма (продовження)
Додаткові дослідження
Наявність антинуклеарних, антимітохондриальних та інш. аутоантитіл.
С-реактивний протеїн.
LЕ-клітини.
Креатинін та

сечовина крові.
ЕГДС.
ЕРХПГ.
Пункційна біопсія печінки, та морфологічне дослідження.
Сироватковий холестерин та ліпідний профіль, коагулограма.
Вміст калію, натрію.

Слайд 14

Диференціальна діагностика:
Гострий вірусний гепатит
Цироз печінки
Рак печінки
Ехінококоз
Кіста печінки
Хвороба Верльгофа
Системні захворювання сполучної тканини

Слайд 15

Лікування
Лікування ХВГ
Етіологічне противірусне лікування проводять у фазу реплікації вірусу.

Противірусні засоби
3 групи:
Інтерферони.
Індуктори інтерферону.
Хіміопрепарати.

Слайд 16

Відомо близько 20 інтерферонів 3 типів (А, В, γ). А-інтерферон

пригнічує репродукцію вірусів гепатиту В і С. В-інтерферон ефективніший за наявності дельта-вірусу.
Індуктори інтерферонів (сприяють утворенню власного інтерферону) – інтерлейкін, інтерлейкін-2 (ронколейкін), циклоферон - дає імуно-корегувальний ефект.
Для підсилення дії противірусних препаратів застосовуються імуномодулятори - препарати тимусу, левамізол, продигіозан, нуклеїнат натрію.
Хіміопрепарати - аденін арабінозит (відабарин) - противірусний препарат, рибавірин (має широкий спектр активності проти РНК і ДНК-вірусів).
Лікувальні вакцини - рекомбінантні, Т-клітинні, ДНК-вакцини.
Імуномодулятори

Слайд 17

Лікування (продовження)
Лікування аутоімунного гепатиту
Провідна роль належить імунносупресивній терапії глюкокортикостероїдами і цитостатиками.
Препарати

вибору - преднізолон і азатіоприн. (монотерапія преднізолоном або в поєднанні з азатіоприном.) Курс лікування від 6 міс. до 2-4 років.
Коли консервативна терапія не дає результату або розвиваються ускладнення цирозу рекомендується трансплантація печінки.

Слайд 18

Лікування (продовження)
Хронічний медикаментозний гепатит
Відміна ліків.
Застосування антидотів.
Гепатопротектори (гепатекс, карсил, гепатофальк та

ін.)
Антиоксиданти.
Анаболічні речовини.
При синдромі холестазу - препарати урсодезоксихолевої кислоти (урсофальк, урсосан), комплекс жиророзчинних вітамінів.
Кортикостероїди.
Дезінтоксикаційна терапія.
Препарати есенціальних фосфоліпідів.

Слайд 19

Лікування (продовження)
Лікування алкогольного гепатиту:
Гепатопротектори (глутаргін, легалон, карсил, гепатофальк, гептрал).
Кортикостероїди.
Дезінтоксикаційна терапія:

розчин глюкози, ліпотропні препарати (ліпоєвая кислота та інш.).
Нормалізація процесів травлення (креон, панкреатин, мезим-форте).

Слайд 20

Критерії ефективності та очікувані результати лікування
Критерії ефективності характеризуються:
Поліпшення самопочуття та

загального стану хворого.
Нормалізація показників печінкових проб та зникнення маркерів реплікації вірусу
(негативна полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) -НВV РНК, негативна ПЛР - НСV РНК).
Нормалізація біохімічних показників функціонального стану печінки.
Ураховують відповідь на лікування та віддалені результати або стійку відповідь (через 6 місяців).

Слайд 21

Реабілітація
Для досягнення стійкої ремісії необхідно:
Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування

з виключенням або обмеженням індивідуально неприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі);
тривала дієта №5;
режим праці та відпочинку;
заняття фізкультурою;
виключення алкоголю та прийому гепатоксичних ліків;
обмеження фізичних навантажень.

Хронический гепатит

Содержание

Визначення Хронічний гепатит - хронічне поліетіологічне дифузне запальне захворювання, зумовлене первинним

Актуальність проблеми Актуальність проблеми хронічного гепатиту обумовлена поширеністю цього захворювання:

Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактора. У патогенезі вірусного

Класифікація На основі міжнародної класифікації (Лос-Анджелес,1994) та наказу МОЗ України

Класифікація (продовження) Ступені активності:мінімальна,слабко виражене,помірна,виражена.

Класифікація (продовження) Стадії ХГ:фіброз відсутній,слабко виражений,помірний,виражений,розвиток цирозу печінки,з проявами портальної гіпертензії,з проявами

ДіагностикаСиндром гепатиту:астеновегетативний,диспепсичний (нудота, іноді блювання, здуття живота та ін.)гепатомегалічний (печінка щільна,

Інструментальні методи дослідженняКТ, МРТУЗД-ДІАГНОСТИКАСКАНУВАННЯ

Діагностика (продовження)3. Біохімічне підтвердження ураження печінки (підвищення рівню печінкових ферментів, білірубіну, тимолової

Діагностична програма Обов'язкові дослідженняЗагальноклінічне дослідження.Загальний аналіз крові, сечі, кала.Загальний білок та

Диференціальна діагностика:Гострий вірусний гепатитЦироз печінкиРак печінкиЕхінококозКіста печінкиХвороба ВерльгофаСистемні захворювання сполучної тканини

Лікування Лікування ХВГ Етіологічне противірусне лікування проводять у фазу реплікації вірусу.