Слова покличні – прості й величні
В джерелах слова – душі криниця,
а
рідна мова – як чарівниця.
Звичайний приклад візьму навмисне,
краса ж така в нім, що серце стисне.
Дивися – в кличнім простім відмінку:
«Ой не стелися, зелен барвінку…»
Одвертий кличний – немов дитинний,
музичний, зичний та ще й гостинний.
Вживеш ти усно чи на папері –
мов у світлицю відчиниш двері.
Дмитро Білоус
Звертання щире, душевне, щедре –
Василю, Павле, Іване, Петре!
І так сердечно, і так ласкаво –
Наталю, Лесю а чи Любаво!
До зборів, сходки відкрито й радо –
чи товариство а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле –
моя Вкраїно, кохана земле,
ти, сивий Дніпре, і ти, Дунаю,–
миліших серцю звертань не знаю.