М.Горький

Сентябрь 3, 2022

Содержание

2. 110 років від дня народження О. Т. Гончара (1918-1995), українського письменника, громадського діяча, лауреата Національної премії
3. «Мати Божа, заступися за Україну! Виблагай для неї Милосердя! Якби я Був живописцем, малював би й
4. Україні Плюндруються твої сади, Твоє чужинець поле крає. Вже лицарів твоїх сліди У полі вітер замітає.
5. Нині ти не впізнала б мене Чорний стовп до небес вироста, Тільки кров на снігах, тільки
6. Думи про Батьківщину Здрастуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут, Серцем щодня я літаю
7. Брати Свою землю, далеку, святу, Не забудем до згуби. Як матроси в чужому порту, Ми тримаємося
8. Умру на світанні. В години робочі. Залишу вам ранок І сиву на травах росу. Я й
10. Скачать презентацию

Слайд 2

110 років від дня народження О. Т. Гончара (1918-1995), українського письменника,

громадського діяча, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, Героя Соціалістичної Праці, Героя України.

Слайд 3

«Мати Божа, заступися за Україну!
Виблагай для неї Милосердя! Якби я
Був живописцем,

малював би й малював
Красу України»
Олесь Гончар. 5 вересня 1990 року.

Слайд 4

Україні
Плюндруються твої сади,
Твоє чужинець поле крає.
Вже лицарів

твоїх сліди
У полі вітер замітає.
Та все ж люблю тебе, ясна,
Як гнаний син нещасну матір.
Тобі по краплі, всю до дна
Готовий кров свою віддати
1941, Харків

Слайд 5

Нині ти не впізнала б мене
Чорний стовп до небес вироста,
Тільки кров

на снігах, тільки дим:
На війні я вже сивим став,
А із дому пішов молодим.
Не пиши, не чикай, забудь.
В тилу іншого друга знайди.
Хай для вас повесні зацвітуть
Недоламані танком сади.
Нині ти не впізнала б мене.
Я не той, що студентом був.
Серце стало в мені кам’яне,
Слова ніжності я забув.
1944, Кіровоград

Слайд 6

Думи про Батьківщину
Здрастуй, мій сонячний краю,
Ти снишся мені і тут,
Серцем щодня

я літаю
До тебе, за бистрий Прут.
Як пишуть листи солдати,
Тужливо стає мені.
Кому ж мені написати,
Якій догукнути рідні?
1944

Слайд 7

Брати
Свою землю, далеку, святу,
Не забудем до згуби.
Як матроси в чужому

порту,
Ми тримаємося купи.
Став і я чомусь ніжний такий
В цім краю невеселім.
І для мене тут всі земляки,
Хто у сірій шинелі.
1945, Камендін

Слайд 8

Умру на світанні.
В години робочі.
Залишу вам ранок
І сиву на травах росу.
Я

й там вас любитиму!
З тої праночі
Якісь для вас тайни
Сюди принесу.
Ще квіттям зійду я
В полях України,
Ще вам провіщатиму
Радості день.
Краю коханий,
Люди кохані!
Добра вам молитиму,
Сонця й пісень…
14 березня 1974 р.,
Ялта