Содержание
- 2. Зміст Сірко Журавель і лисиця Лисиця та рак
- 3. Сірко Був собі в одного чоловіка собака Сірко — тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав
- 4. — Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає: — Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от
- 5. — Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати і вона дитину положить під копою,
- 6. — Гиджга, Сірко! Сірко якось догнав того вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й
- 7. Тільки вони зварилися, він садовить Сірка за стіл, сів сам коло нього та й каже: —
- 8. А той чоловік, діждавшись М’ясниць, віддає свою старшу дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там
- 9. — Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки
- 10. Та як завиє під столом! Люди посхоплювалися,— туди-сюди, деякі хотіли бити вовка. А Сірко й ліг
- 11. На болоті в очереті на купині жив журавель, там же, трохи оддалі, жила лисиця. Вони щодня
- 12. Лисиця побігла додому, наварила молочної каші з манної крупи, розмазала її по тарілці і дожидала гостя.
- 13. Журавель дуже розгнівався на лисицю за її безсовісну хитрощ, а нічого на це не сказав, а
- 14. Журавель добув кубушку з вузеньким горлом і глечик з широким горлом. В кубушку наложив рисової каші
- 15. Почали вони обідать. Журавель раз-по-раз устромляв голову в кубушку і на весь рот ковтав кашу. А
- 16. Лисиця кинулась до глечика і насилу всунула в нього свою голову, саме в горлі дуже туго
- 17. Лисиці стидно стало, що вона через свою жадобу влізла в глечик з головою і ніяк не
- 18. Пастухи добре-таки їй ребра напарили, хотіли до смерті вколотить, та один хлопець невзначай ударив кийком по
- 19. Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — рак виліз з води на камінь та
- 20. — Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім літ по воду
- 21. Повернулась до лісу, стала на один скок уперед проти рака та й дожидає, коли той звелить
- 22. — Та й забарилась ти, лисичко! Я вже і на осику лазив, усе визирав, чи скоро
- 24. Скачать презентацию