Содержание
- 2. План 1 Анатомо – фізіологічні особливості сечових органів у дітей. 1.1 Гломерулонефрит. 1.2 Пієлонефрит. 1.3 Цистит.
- 3. 1 Анатомо – фізіологічні особливості сечових органів у дітей. До сечових органів належать нирки, сечоводи, сечовий
- 4. 1.1 Гломерулонефрит. Гломерулонефрит – запалення обох нирок інфекційно-алергічного характеру з переважним ураженням клубочків нефрона.
- 5. Епідеміологія та етіологія. Гломерулонефрит виникає після стрептококових інфекцій – скарлатини, ангіни, хронічного тонзиліту, гнійних запалень шкіри.
- 6. Перебіг. Виділяють: гострий; хронічний; підгострий (злоякісний перебіг гломерулонефриту).
- 7. Гострий гломерулонефрит: Починається приблизно через 2-3 тижні після перенесеного інфекційного захворювання – ангіни, скарлатини тощо. У
- 9. Хронічний гломерулонефрит:
- 10. Профілактика. Профілактика гломерулонефриту полягає в запобіганні стрептококовим захворюванням, своєчасному і правильному їх лікуванні. Обов’язково є санація
- 11. 1.2 Пієлонефрит. Пієлонефрит – це запальне ураження ниркових мисок, канальців нефрона.
- 12. Епідеміологія та етіологія. Спричиняється захворювання бактеріальною флорою (кишкова паличка, стафілококи тощо), яка потрапляє до нирок найчастіше
- 13. Перебіг буває у гострому пієлонефриті і у хронічному пієлонефриті
- 14. Лікування. У гострому періоді дитині призначають постільний режим. Під час ремісії при хронічному перебігу режим загальним
- 15. Профілактика. Найчастіше захворювання розвивається в ослаблених дітей. Важливе значення має антенатальна профілактика, природне вигодовування на першому
- 16. 1.3 Цистит. Цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура.
- 17. Епідеміологія та етіологія. Захворювання викликається кишковою паличкою, стафілококом, а також виникає як ускладнення інфекційних захворювань. Відомі
- 18. Перебіг. Основними симптомами захворювання є збільшення частоти сечовипускань (кожні 20-40 хвилин), болісні позиви до сечовипускання з
- 19. Лікування. Лікування починається з призначення постільного режиму, спокою. Харчування повинно бути повноцінним з вилученням продуктів, що
- 20. Профілактика. Профілактика циститу передбачає попередження і своєчасне лікування гострих інфекційних захворювань, дотримання санітарно-гігієнічних правил догляду за
- 21. 1.4 Вульвовагініт. Вульвовагініт – запалення слизової оболонки статевих органів у дівчаток.
- 22. Епідеміологія та етіологія. Збудником захворювання є кишкова паличка, стафілокок та інші мікроорганізми. Розвитку вульвовагініту сприяють гострі
- 23. Перебіг. При розвитку захворювання з’являються почервоніння, подразнення слизової оболонки зовнішніх статевих органів, скарги на свербіж і
- 24. Лікування. Лікування неспецифічного вульвовагініту проводиться в домашніх умовах. Обов’язковою умовою є ліквідація причини запалення. Хороший ефект
- 25. Профілактика. Важливе місце в профілактиці вульвовагініту займає ретельний повсякденний гігієнічний догляд: регулярна зміна білизни, користування чистими
- 26. 2 Особливості ендокринної системи у дітей. Ендокринні залози або залози внутрішньої секреції утворюють гормони – речовини,
- 27. До ендокринної системи належать: гіпофіз, шишковидне тіло, щитовидна залоза, пара щитовидні залози, загрудинна залоза (тимус), підшлункова
- 28. 2.1 Цукровий діабет. Цукровий діабет – це ендокринно-обмінне захворювання, в основі якого лежить абсолютний або відносний
- 29. Епідеміологія та етіологія. На стан інсулярного апарату підшлункової залози негативно впливає надмірне харчування. Надмірне вживання жирів
- 30. Перебіг. У дітей цукровий діабет розвивається здебільшого раптово. За короткий час з’являються усі ознаки: спрага, часте
- 31. Ускладнення цукрового діабету:
- 32. Невідкладна допомога. Дитині, у якої не втрачена свідомість, слід дати цукор, цукерку, ложку меду; якщо спостерігається
- 33. Симптоми гіперглікемічної і гіпоглікемічної коми
- 34. Лікування. У лікуванні хворих на цукровий діабет найважливішим є правильне харчування, інсулінотерапія, дотримання гігієнічного режиму. У
- 35. Профілактика. Профілактика розвитку коми полягає в дотриманні режиму дня – правильного раціонального харчування, інсулінотерапії. Максимальна увага
- 36. 2.2 Ожиріння. Ожиріння – захворювання, при якому маса тіла дитини на 15% і більше перевищує вікову
- 37. Епідеміологія та етіологія. Ожиріння виникає внаслідок спадкової схильності, неправильного харчування – вживання великої кількості жирної, вуглеводистої
- 38. Перебіг. У дітей найчастіше зустрічаються дві форми ожиріння: аліментарно-конституціональна і нейро-ендокринна. Ознаками ожиріння є надмірне відкладання
- 39. Розрізняють чотири ступені ожиріння:
- 40. Лікування. Лікування ожиріння, яке викликане нейро-ендокринними порушення, довготривале і малоефективне.
- 42. Скачать презентацию