Вугілля басейнів України. Класифікація продуктів переробки твердого палива. Правила зберігання й обліку

Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпров­ському . В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т).

Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей — 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі — 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогноз­них ресурсів.

Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення влас­них потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних ро­довищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості.

дані характеризують стан вугільних басей­нів України. Вони свідчать про те, що геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2 м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна — становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60% шахт, на част­ку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40% шахт.

глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля — від 1 до 1,5 м. Небезпека рапто­вих викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує аналогічний пока­зник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмеже­ні (2,0% усіх запасів вугілля України).

кам'яного має більш низьку теплотворну здатність і які споживаються населенням на комуналь­но-побутові потреби. Розробка буровугільних родовищ прово­диться підземним та відкритим способом. Частка відкритих роз­робок становить 88,2%. Глибина залягання пластів невелика — максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах — 64 м. Зольність видобутого вугілля ниж­ча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України).

Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан вироб­ничих фондів шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 ро­ків, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експлуатуються менше 20 років.Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги ре­конструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко змен­шуватися. За останні 15—20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у Львівсько-Волинському басейні — одна, в Дніпровському басейні — один розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х — на по­чатку 70-х років. Тоді вона була здійснена на 25% підприємств.

оновлення виробничих потужностей вугіль­ної промисловості України. Це пов'язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.
Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення ви­робничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.

на донецьке вугілля, з якого майже 30% стано­вить коксівне. Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпров­ського басейну використовується головним чином як енергетичне паливо на електростанціях та в комунальному секторі економіки.

Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніп­ропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використо­вується головним чином для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.
Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області (Івано-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енерге­тичні потреби. Буре вугілля використовується головним чином для виробництва буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черка­ська області)

Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донець­кої областей постачається на експорт, головним чином у Молдо­ву та країни далекого зарубіжжя.
Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі.

(кам'яне і буре), горючі сланці, торф, деревину та штучні види: кокс, напівкокс, термоантрацит і деревне вугілля. Цінність палива і економічна ефективність використання визначається його складом і властивостями

Кам’яне вугілля - геологічно найстаріше паливо з високими якісними характеристиками. Найбільш якісне — антрацит.

Буре вугілля – поділяється на лігніти, землисте та смолисте. Воно термічно нестійке, мас низьку твердість і міцність. Наймолодше з них — лігніти. В залежності від вмісту вологи поділяються на групи: Б1 - більше 40% вологи, Б2 - 3О. .40% вологи, БЗ - до 30% вологи. За виходом смоли поділяються на підгрупи: І - вихід смоли до 10%, ІІ - 10... 20%, ІІІ - більше 20%

Торф— геологічне наймолодше паливо енергетичного призначення. Використовують для виробництва добрив, будівельних матеріалів та як хімічну сировину

Горючі сланці - продукт перетворення органічного мулу (сапропелю) на дні водойм. Характеризується як паливо з великим вмістом сірки, вологи та золи. Використовують в якості енергетичного палива та хімічної сировини для виробництва бензину, сланцевого газу, бітуму, сланцевого масла тощо.

- вугілля найбільш стійке до окислення і не самозаймається під час зберігання;
II група - вугілля стійке до окислення і може самозайматися в окремих випадках;
III група - вугілля середньої стійкості до окислення і самозаймання;
IV група - вугілля нестійке, з підвищеною активністю до окислення і самозаймання.
4.2. За умовами зберігання вугілля поділяється на дві категорії:
категорія "А" - не потребує пошарового ущільнення під час формування штабеля (антрацити всіх сортів та окремі види кам'яного вугілля, що належать до I і II груп);
категорія "Б" - потребує обов'язкового ретельного ущільнення кожного шару вугілля (окремі види кам'яного вугілля III і IV груп та буре вугілля).
Суміші вугілля різних категорій належать до категорії "Б".

4.27. Допускається зберігання вугілля державного резерву разом (в одному штабелі) з вугіллям, що зберігається на складах підприємств - відповідальних зберігачів згідно з галузевим нормативним документом СОУ-Н МПЕ 40.1.44.101:2005 "Вугілля на відкритих складах електростанцій. Інструкція із зберігання", затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 червня 2005 року N 274 (далі - СОУ-Н МПЕ 40.1.44.101:2005).

4.31. Температура в штабелях не повинна перевищувати 45° C. У разі виявлення температури вище 45° C нагляд за температурним режимом повинен здійснюватися щодня до стабілізації температури на рівні нижче 45° C.

4.37. Граничні строки зберігання вугілля в ущільнених штабелях місткістю 100000 тонн і більше становлять: 6 років - для вугілля I групи, 4 роки - для вугілля II групи, 3 роки - для вугілля III групи і 1 - 2 роки - для вугілля IV групи, а у штабелях місткістю менше ніж 100000 тонн: 2 - 3 роки - для вугілля I групи, 1,5 року - для вугілля II групи, 1 рік - для вугілля III групи, півроку - для вугілля IV групи згідно із СОУ-Н МПЕ 40.1.44.101:2005.