Диспозитивний метод – це один із методів правового регулювання, який передбачає впорядкування
суспільних відносин за допомогою дозволів, які передбачають вільну саморегуляцію суб'єктами власної поведінки, на основі принципів права.
В даному методі більша перевага надається дозволу, а не зобов'язанню та заборонам, в такому випадку учасники суспільних відносин можуть відступати від визначених у правових актах варіантів поведінки, і самі можуть вирішувати свою роль участі в таких відносинах, а право визначає лише найважливіші моменти їх взаємодії. Диспозитивний метод ґрунтується на рівноправності і незалежності сторін один від одного, він передбачає вільну саморегуляцію суб'єктами своєї поведінки, але встановлює межі і процедури такої саморегуляції.
Він є характерним для приватного права, тому що наділяє самостійністю певну особу у виборі варіанта поведінки, право визначає найбільш важливі аспекти його взаємодії. Диспозитивний метод здійснюється шляхом:
Установлення правил, що встановлюють межі дозволеної поведінки
Субсидіарних правил, які застосовуються тільки в тому разі, якщо особи не домовилась про встановлення певних правил між собою (не забажали або забули їх встановити)
Правил, що закріплюють принципи правового регулювання певної сфери суспільних відносин.