Інноваційна діяльність підприємства

Сентябрь 3, 2022

Главная
Алгебра
Інноваційна діяльність підприємства

Содержание

2. Термін інновація (англ. іппоvаtіоп) складається із двох слів: латинського «новація» - новинка та англійського префіксу «ін»,
3. Сутність і класифікація інновацій Критерій новизни нововведень дає змогу розподілити їх в головному за двома типами:
4. За умов, коли нововведення перетворюється на новий фактор виробництва, воно стає інновацією. Й. Шумпетер, засновник теорії
5. За предметним змістом виділяють чотири види інновацій: продуктові, спрямовані на виробництво й використання кінцевих видів виробів
6. За місцем у системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити: інновації на вході підприємства (зміни у
7. Рис. Класифікація інновацій
8. Для фармацевтичної галузі важливе значення також має значення класифікація інновацій за глибиною передбачуваних змін: – інновації
9. - інновації четвертого порядку, які передбачають адаптивні зміни елементів системи з метою забезпечення їх оптимальної взаємодії
10. Інновації першого – п’ятого порядку відносяться до модифікаційного типу; шостого – сьомого порядку до радикального типу.
11. Класифікація інновацій у фармацевтичній галузі
12. Алгоритм інноваційної діяльності фармацевтичного підприємства
15. Основні установи, що проводять наукові дослідження для фармацевтичної промисловості: Державний науковий центр лікарських засобів, Державний науково-дослідний
16. Головні напрямки наукових досліджень у фармацевтичній галузі України розробка нових ЛЗ та технологій для їх виробництва;
17. Економічна ефективність моделі інноваційного розвитку досягається за умов: ТП > ТВР > ТНА > ТА >
18. В основу моделі інноваційного розвитку вітчизняного фармацевтичного виробництва повинні бути покладені такі принципи: безперервність, економічність, гнучкість
22. Кожна інновація реалізується за схемою, яка називається інноваційним циклом, який включає різні етапи – від ідеї
23. Первинним етапом нововведення є творчий акт створення ідеї, що має імовірнісний характер. Етап народження нової ідеї
24. Зміст науково - технічного етапу складають наукові дослідження, дослідно-конструкторські розробки, лабораторні та технологічні дослідження нових зразків,
25. На виробничій стадії здійснюється весь комплекс робіт по впровадженню нової продукції, виготовленню перших партій, а потім
26. Відрізняються моделі інноваційного процесу розробки і впровадження оригінального лікарського засобу (ОЛЗ) і генеричного лікарського засобу (ГЛЗ).
28. Рис. Алгоритм розробки і виводу на ринок ОЛЗ
29. Рис. Алгоритм розробки і виводу на ринок ГЛЗ
30. Науковий ефект (Ен) – це ефект, одержаний в наслідок створення наукової продукції в процесі наукової праці
31. Рис. Взаємозв'язок ефектів, пов'язаних з інноваційним процесом Види ефекту Стадії інноваційного процесу Масштаб використання ресурсів Ее
32. Практика свідчить, що 15% результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом і 85% - очікуваним. Технічний
33. Необхідність та економічна доцільність державного регулювання інноваційних процесів в умовах ринку обумовлена: - існуванням таких етапів
34. економічний ефект від ряду інновацій має спряжений характер, оскільки проявляється в багатьох сферах. Особливо це стосується
35. До основних функцій держави в сфері регулювання інноваційних процесів, як правило, відносять: акумулювання коштів на наукові
36. Модель державного регулювання інноваційних процесів
37. Фінансові методи стимулювання інноваційного розвитку – це конкретні способи формування та використання цільових фінансових ресурсів для
38. Схема фінансових методів державного стимулювання інноваційного розвитку
39. Основні схеми участі держави в фінансовому забезпеченні сфери НДДКР в західних країнах: - пряма участь держави
40. Організаційні структури інноваційного типу – це організації, що зай-маються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями та розробками. Наукова
41. Класифікація наукових та інноваційних організацій в залежності від характеру і сфери діяльності: державне управління (міністерства; відомства;
42. Венчур у перекладі з англійської означає ризиковане підприємство. Внутрішні венчури формуються як спеціальні підрозділи для пошуку
43. Фірми - експлеренти – це фірми, які просувають новації на ринок. Їх ще називають фірмами –
44. Технопарк – це територіально відокремлений комплекс, заснований на базі провідного університету, що включає в себе наукові
45. Технополіс – структура, яка за своєю діяльністю подібна до технопарку, але вона знаходиться в межах конкретного
46. Кластери охоплюють велику кількість різного роду підприємницьких структур, важливих для конкурентної боротьби – постачальників спеціального обладнання,
48. Скачать презентацию

Слайд 2

Термін інновація (англ. іппоvаtіоп) складається із двох слів: латинського «новація» -

новинка та англійського префіксу «ін», що означає «В», «введення». У перекладі з англійської мови «інновація» - упровадження нового (оновлення). Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається «як кінцевий результат» інноваційної діяльності, який втілився у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринок, нового або удосконаленого технічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» під інноваціями розуміють новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технологlї, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери.

Слайд 3

Сутність і класифікація інновацій
Критерій новизни нововведень дає змогу розподілити їх

в головному за двома типами: радикальні нововведення (тобто базові) та модифікаційні. Види продукції, що раніше не випускалися, принципово нові види технологій, впровадження яких тягне за собою розроблення і використання нової техніки, а також нові принципи організації та управління виробництвом належать до радикальних нововедень. Цей тип нововведень з’являється рідко, зберігаючи суспільну та економічну значущість протягом тривалого часу. Радикальні нововведення зазвичай створюються за умов проведення цілеспрямованих фундаментальних й прикладних досліджень.
Модифікаційний тип нововведень, пов’язаний із вдосконаленням наявних технічних засобів та їх адаптацією до вимог, що змінилися. Такі нововведення враховують раціональні особливості використання радикальних нововведень і передбачають наявність розвиненої інфраструктури, до якої входять експериментально-технічна база, а також система науково-технічної інформації.

Слайд 4

За умов, коли нововведення перетворюється на новий фактор виробництва, воно стає

інновацією.
Й. Шумпетер, засновник теорії інноваційного розвитку, виділяє п’ять типів інновацій:
випуск нового продукту або відомого продукту нової якості;
упровадження нового, досі невідомого в даній галузі методу виробництва;
проникнення на новий ринок збуту – відомий чи невідомий;
отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів;
організаційна перебудова, зокрема створення монополії чи її ліквідація.

Слайд 5

За предметним змістом виділяють чотири види інновацій:
продуктові, спрямовані на виробництво й

використання кінцевих видів виробів – засобів виробництва і предметів споживання;
технологічні, спрямовані на створення й використання нових технологічних процесів для виробництва кінцевих видів виробів (продукції);
соціальні, метою яких є створення й застосування нових економічних, організаційних та інших механізмів, що забезпечують більш ефективне функціонування основних структурних ланок;
комплексні – органічна єдність кількох або всіх перелічених вище видів.
За типом новизни для ринку інновації поділяють на: нові для галузі в світі; нові для галузі у країні; нові для певного підприємства (групи підприємств).

Слайд 6

За місцем у системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:
інновації

на вході підприємства (зміни у виборі та використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, інформації та ін.);
інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація та ін.);
інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).
У залежності від глибини змін, які вносяться, виділяють інновації:
радикальні (базові);
модифікаційні (часткові).

Слайд 7

Рис. Класифікація інновацій

Слайд 8

Для фармацевтичної галузі важливе значення також має значення класифікація інновацій за

глибиною передбачуваних змін: – інновації першого порядку, які передбачають локальне оновлення окремих елементів системи (наприклад, раціоналізація інформаційних потоків; підвищення кваліфікаційно-професійного рівня персоналу; розробка нової упаковки ЛЗ та інше); – інновації другого порядку, які передбачають зміну кількісних властивостей системи. До цього рівня інновацій відносяться інновації, що спрямовані на збільшення продуктивності або кількісної інтенсивності процесів, а також пов’язані із впровадженням у виробництво добре відомих генеричних ЛЗ, які вже виробляються іншими вітчизняними фармацевтичними підприємствами; - інновації третього порядку, які передбачають перегрупування складових частин системи з метою покращання її функціонування (розробка нових форм ЛЗ, розширення фармакологічної дії, впровадження нових методів аналізу існуючих ЛЗ та ін.);

Слайд 9

- інновації четвертого порядку, які передбачають адаптивні зміни елементів системи

з метою забезпечення їх оптимальної взаємодії (наприклад, удосконалення організаційної структури підприємства, впровадження інформаційних технологій, маркетингових, логістичних підходів в управління та ін.);
-інновації п’ятого порядку, які передбачають якісні зміни, що виходять за межі простих адаптованих змін; при цьому первісні ознаки системи не змінюються, хоча відбувається суттєве покращання і розширення її корисних властивостей (наприклад, впровадження нових принципів технологічних процесів з метою поліпшення фармакологічного ефекту ЛЗ; освоєння генеричних препаратів нового покоління; створення підприємством власної товаропровідної мережі, що забезпечує вихід на нові ринки або ринкові сегменти та ін.);
- інновації шостого порядку, які передбачають якісні зміни первісних властивостей системи без зміни функціонального принципу (наприклад, розробка і впровадження у виробництво оригінальних ЛЗ, при виробництві яких використовуються традиційні технологічні принципи; реорганізація виробництва у відповідності з вимогами GMP, GCP, GLP і стандартами ISO; освоєння нових для фармацевтичних підприємств видів виробництва: харчових домішок, ветеринарних препаратів та ін.);
-інновації сьомого порядку, які передбачають вищі зміни у функціональних властивостях системи і її функціональних принципах (розробка і впровадження у виробництво оригінальних препаратів з використанням принципово нових технологічних підходів).

Слайд 10

Інновації першого – п’ятого порядку відносяться до модифікаційного типу; шостого –

сьомого порядку до радикального типу.
Обов’язковими властивостями інновацій у фармації є:
- науково-технічна новизна;
- виробнича застосованість;
- соціально-економічна затребуваність;
- ефективність (економічна, соціальна, екологічна та ін.).
Узагальнена класифікація інновацій у фармацевтичній галузі наведена на рис.

Слайд 11

Класифікація інновацій у фармацевтичній галузі

Слайд 12

Алгоритм інноваційної діяльності фармацевтичного підприємства

Слайд 13

Слайд 14

Слайд 15

Основні установи, що проводять наукові дослідження для фармацевтичної промисловості: Державний науковий

центр лікарських засобів, Державний науково-дослідний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”, Інститут органічної хімії НАН України, Інститут екстремальної патології, онкології та радіології НАН України та ін.
Значний обсяг наукових досліджень проводять також вищі навчальні заклади фармацевтичного і медичного профілю або як контрактні дослідні організації, або спільно з Національною Академією Наук України, міністерствами чи підприємствами.
Провідні фармацевтичні підприємства проводять наукові розробки у своїх власних лабораторіях.

Слайд 16

Головні напрямки наукових досліджень у фармацевтичній галузі України
розробка нових ЛЗ та

технологій для їх виробництва;
розробка нових хімічних субстанцій;
розробка нових виробничих технологій для виробництва генеричних ЛЗ;
конструкторські розробки нового фармацевтичного обладнання та удосконалення існуючого обладнання;
розробка нових стандартів та нормативних правил;
маркетинг і логістика.

Слайд 17

Економічна ефективність моделі інноваційного розвитку досягається за умов:
ТП > ТВР

> ТНА > ТА > ТІВ > ТОВ,
де ТП – темпи росту прибутку;
ТВР – темпи росту виручки від реалізації;
ТНА – темпи росту нематеріальних активів;
ТА – темпи росту активів;
ТІВ – темпи росту інноваційних витрат;
ТОВ – темпи росту операційних витрат.

Слайд 18

В основу моделі інноваційного розвитку вітчизняного фармацевтичного виробництва повинні бути покладені

такі принципи:
безперервність, економічність, гнучкість інноваційної діяльності та її адаптованість до зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища;
відповідність умовам ресурсного забезпечення підприємств, їх потенціалу;
орієнтація на потреби ринку;
пріоритет процесних інновацій над продуктовими;
надання переваг неціновим методам конкурентної боротьби, зокрема якості ЛЗ;
інтеграція науки і виробництва з активним залученням підприємницького капіталу (банківського, торговельного та ін.);
комерціалізація НДДКР;
державна підтримка інноваційної діяльності.

Слайд 19

Слайд 20

Слайд 21

Слайд 22

Кожна інновація реалізується за схемою, яка називається інноваційним циклом, який включає

різні етапи – від ідеї до комерціалізації нововведення. Узагальнена схема інноваційного циклу може бути представлена таким чином:
ФД – ПД – Р – Пр – Б – ОС –ПВ – М – З,
де ФД – фундаментальні (теоретичні) дослідження;
ПД – прикладні дослідження (які обов’язково включають маркетингові, патентно-інформаційні дослідження і техніко-економічне обґрунтування);
Р – розробки;
Пр – проектування;
Б – будівництво;
ОС – освоєння;
ПВ – промислове виробництво;
М – маркетинг;
З – збут.
Стадії проектування (Пр) і будівництва (Б) не є обов’язковими.

Слайд 23

Первинним етапом нововведення є творчий акт створення ідеї, що має імовірнісний

характер. Етап народження нової ідеї пов’язаний з виникненням концепції нововведення. Цей творчий акт важко планується і прогнозується, він заснований на чергуванні накопичення знань і миттєвих озарінь, тісній взаємодії розумових процесів з інтуїтивними здогадами.
Другий етап винаходу або розробки предметної форми нововведення, тобто надання ідеї матеріальної субстанції та форми. Результатом винаходу є інформаційний продукт: конструкція виробу, технологічна схема процесу і т.п. На цьому етапі доводиться науково – технічна можливість реалізації ідеї нововведення.
Третій етап є створення нововведення, що полягає в матеріалізації ідеї, інформації, закладеної у наукових дослідженнях і конструкторських розробках.

Слайд 24

Зміст науково - технічного етапу складають наукові дослідження, дослідно-конструкторські розробки, лабораторні

та технологічні дослідження нових зразків, пусконаладжувальні роботи, технічна допомога, консультації та авторський нагляд за нововведеннями.
Наступний етап передбачає освоєнню нової продукції або нової технології у виробництві.
Саме на цьому етапі здійснюється первинне впровадження зразка у виробництво. Запропонована біологами назва “інвазія” (від англ. іnvasion), що визначає первинне впровадження у будь - який процес, точно підходить до назви цього інноваційного акту. Тут суб’єкт інновації впроваджується у нове технологічне та економічне середовище.

Слайд 25

На виробничій стадії здійснюється весь комплекс робіт по впровадженню нової продукції,

виготовленню перших партій, а потім відбувається масового випуску нового продукту.
Виробничий етап створення нововведення складають:
інвестиційні заходи, пов’язані з організацією виробництва нової продукції або застосуванням нової технології, придбанням та монтажем нового обладнання;
перекваліфікація, підбір та навчання персоналу;
випуск дослідних партій продукції, серійне, а потім масове виробництво нової продукції;
розширення масштабів виробництва і дифузії нововведення;
вихід нововведення на ринок і його комерціалізація.

Слайд 26

Відрізняються моделі інноваційного процесу розробки і впровадження оригінального лікарського засобу (ОЛЗ)

і генеричного лікарського засобу (ГЛЗ).
Модель розробки і впровадження оригінального препарату може бути представлена таким чином:
НД – Р – ОС – ПВ – М – З – ПМ,
де НД – наукові дослідження;
Р – стадія розробки, яка включає в себе етапи:
попередня розробка;
технологічні і біофармацевтичні дослідження;
докліничні дослідження;
кліничні дослідження (І, ІІ, ІІІ фаза);
ПМ – постмаркетингові дослідження (IV фаза клінічних досліджень).
Модель розробки і впровадження генеричного лікарського засобу має вигляд:
Р – ОС – ПВ – М – З,
де Р – стадія розробки, яка передбачає такі етапи:
технологічні і біофармацевтичні дослідження;
спрощені доклінічні дослідження;
обмежені клінічні дослідження (або доведення біоеквівалентності).

Слайд 27

Слайд 28

Рис. Алгоритм розробки і виводу на ринок ОЛЗ

Слайд 29

Рис. Алгоритм розробки і виводу на ринок ГЛЗ

Слайд 30

Науковий ефект (Ен) – це ефект, одержаний в наслідок створення наукової

продукції в процесі наукової праці і пов’язаний з приростом наукової інформації.
Науково-технічний ефект (Ент) відбивається в нарощенні науково-технічної інформації і його найважливішими рисами є новизна, теоретичний рівень і можливість реалізації.
Технічний ефект (Ет) – це ефект, який пов’язаний із розвитком виробництва на базі впровадження дослідно-конструкторських розробок (ДКВ).

Слайд 31

Рис. Взаємозв'язок ефектів, пов'язаних з інноваційним процесом
Види ефекту
Стадії інноваційного
процесу
Масштаб

використання
ресурсів Ее 100% 15% 85% 100% 30% 70%
Види економічного ефекту

Слайд 32

Практика свідчить, що 15% результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом

і 85% - очікуваним. Технічний ефект, що обумовлений результатом впровадження у виробництво ДКР, може бути оцінений завдяки фактичному економічному ефекту. За статистикою результати освоєння виробництва інноваційних продуктів на 70% визначаються фактичними ефектом і на 30% - очікуваним.

Слайд 33

Необхідність та економічна доцільність державного регулювання інноваційних процесів в умовах ринку

обумовлена: - існуванням таких етапів інноваційних процесів, які взагалі не можуть бути комерціалізовані. Це в першу чергу - фундаментальні дослід ження.;

- характерною рисою сучасного стану інноваційного розвитку є те, що фундаментальні дослідження всі в більшій мірі набувають міждисциплінарного характеру, що, потребує додаткових інвестиційний витрат, пов’язаних зі створенням відповідної системи науково-технічної інформації, підготовки кадрів, проведення відповідних організаційних заходів та ін.;
- сучасні інноваційні розробки (наприклад, пов’язані зі створенням, впровадженням у виробництво і виводом на ринок ОЛЗ) потребують надто великих фінансових ресурсів, які не мають змоги сконцентрувати у себе навіть провідні і найбільш конкурентоспроможні підприємства; стосовно ЛЗ сиріт, для лікування соціально-загрозливих захворювань;
у багатьох випадках висока економічна ефективність інновацій досягається лише за умов високої ємності ринку;
необхідність створення відповідної інноваційної інфраструктури;
формування і захист необхідного конкурентного середовища, яке сприяє і спонукає всіх суб'єктів ринкових відносин до інноваційного розвитку.

Слайд 34

економічний ефект від ряду інновацій має спряжений характер, оскільки проявляється в

багатьох сферах. Особливо це стосується таких соціально важливих іновацій , як ЛЗ. Це обумовлює необхідність державної експертизи масштабних соціально-важливих інноваційних проектів та їх необхідну фінансову підтримку;
-тривалість інвестиційного лагу і відповідно терміну окупності інвестицій в інноваційні проекти у фармації;
-велика кількість ризиків, що супроводжують інноваційну діяльність (технологічний, фінансовий, комерційний та ін.), потребують певних зовнішніх стимулів і гарантій з метою створення системи мотивацій, яка б спонукала підприємства, інвесторів до вибору і надання переваг саме інноваційній діяльності, а не іншим альтернативним формам збільшення капіталу.

Слайд 35

До основних функцій держави в сфері регулювання інноваційних процесів, як правило,

відносять:
акумулювання коштів на наукові дослідження та інновації;
координація інноваційної діяльності;
стимулювання інновацій;
створення правової бази інноваційних процесів;
кадрове забезпечення інноваційної діяльності;
формування науково-інноваційної інфраструктури;
інституційне забезпечення інноваційних процесів;
регулювання соціальної та економічної спрямованості інновацій;
підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності;
регіональне регулювання інноваційних процесів;
регулювання міжнародних аспектів інноваційної діяльності.

Слайд 36

Модель державного регулювання інноваційних процесів

Слайд 37

Фінансові методи стимулювання інноваційного розвитку – це конкретні способи формування та

використання цільових фінансових ресурсів для здійснення найбільш перспективних і гостро затребуваних суспільством наукових розробок, що в першу чергу стосується створення нових вітчизняних ЛЗ, необхідних для лікування найбільш розповсюджених і соціально небезпечних видів захворювань. Вони спрямовані на:

- побудову відповідного економічного і правового механізму, спрямованого на стимулювання інноваційної активності підприємств, по-перше, шляхом використання таких макроекономічних важелів як податки, амортизаційна політика, кредити; по-друге, шляхом створення реальних умов для компенсації підвищених витрат підприємств, пов’язаних із проведенням і впровадженням у виробництво наукових розробок;
- створення економічних і правових умов для подальшого розвитку інвестиційної інфраструктури в напрямку формування принципово нових каналів фінансування інноваційних процесів.

Слайд 38

Схема фінансових методів державного стимулювання інноваційного розвитку

Слайд 39

Основні схеми участі держави в фінансовому забезпеченні сфери НДДКР в західних

країнах:
- пряма участь держави шляхом створення крупних лабораторій, які знаходяться на бюджетному фінансуванні і безкоштовно надають одержані результати широкому колу потенційних користувачів. Різновидом даної форми участі можна також назвати фінансування державою НДДКР в лабораторіях або наукових центрах приватного сектора в разі виконання ними державного замовлення;
- надання безвідплатних субсидій на проведення фундаментальних наукових досліджень вченими, що знаходяться поза державними лабораторіями (в головному в університетах). Умовою надання субсидій є повна звітність про хід досліджень, відкрита публікація одержаних результатів, тобто відмова від особистих прав на одержані результати досліджень;
- надання податкових та інших пільг, субсидій приватному сектору, який вкладає кошти в НДДКР.

Слайд 40

Організаційні структури інноваційного типу – це організації, що зай-маються інноваційною діяльністю,

науковими дослідженнями та розробками.
Наукова організація – організація (установа, підприємство, фірма), для котрої наукові дослідження та розробки складають основний вид діяльності. Вони можуть бути основною діяльністю також для підрозділів, які знаходяться у складі організації (установи, підприємства, фірми). Наявність таких підрозділів не залежить від приналежності організації до тієї чи іншої галузі економіки, від організаційно-правової форми власності.
Суб’єктами інноваційної діяльності є різнорідні, різноелементні та різнорозмірні фірми, компанії, асоціації, вузи, наукові інститути, технополіси, технопарки і т.п. Всі ці організації є головними носіями і господарюючими суб’єктами, які здійснюють реальне оновлення виробництва.

Слайд 41

Класифікація наукових та інноваційних організацій в залежності від характеру і сфери

діяльності:
державне управління (міністерства; відомства; місцеві органи влади і самоуправління; некомерційні, організації які фінансуються і контролюються урядом і займаються дослідницькою діяльністю соціальних і адміністративних функцій держави);
підприємницька сфера діяльності – організації, підприємства, фірми, діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції і наданням послуг з метою продажу (в тому числі підприємства державної форми власності);
вища освіта і наука – всі вузи незалежно від джерел фінансування або правового статусу; науково-дослідні інститути, експериментальні станції і клініки, які асоційовані з вузами або ними управ-ляються; організації, що обслуговують вузи, які входять до системи вищої і середньої освіти;
приватна некомерційна (безприбуткова) сфера діяльності – професійні спілки і товариства, асоціації, громадські і благодійні організації, фонди (крім фондів, які більше ніж на 50 % фінансуються державою); приватні та індивідуальні організації.

Слайд 42

Венчур у перекладі з англійської означає ризиковане підприємство. Внутрішні венчури формуються

як спеціальні підрозділи для пошуку і розробки новацій виробничого характеру в середині корпорації і фінансуються ними.

Передумови створення венчурних фірм:
інноваційні ідеї – нової технології, нового виробу;
суспільні потреби і потреби підприємця, спроможного на основі ідеї організувати фірму;
ризиковий капітал для фінансування діяльності з дослідження даної ідеї.
Венчурний капітал, у своїй структурі має дві складові: інноваційну науково – дослідну і впроваджувальну фірми й фонд венчурного фінансування.
Фонди венчурного фінансування створюються з наступних джерел:
капіталу корпорацій;
банківських кредитів;
пенсійних фондів;
особистих заощаджень громадян.

Слайд 43

Фірми - експлеренти – це фірми, які просувають новації на ринок.

Їх ще називають фірмами – піонерами. Вони працюють на етапі максимуму циклу винахідницької активності, тобто з самого початку випуску продукції крупної компанії.
Фірми – патієнти – орієнтуються на невеликий сегмент ринку. Вони задовольняють потреби, які сформувалися під впливом моди, реклами або інших засобів стимулювання попиту і проявляють свою активність на етапах збільшення випуску продукції.
Фірми – віоленти – це фірми, які діють у сфері крупного традиційного (стандартного) бізнесу, володіють крупним капіталом і високим рівнем технологій. Ці фірми розробляють “наступальну стратегію”, займаються масовим випуском продукції для широкого кола споживачів, яких задовольняє середній рівень цін і які висувають “середні” вимоги до якості продукції. Науково-технічна політика фірми – віолента вимагає прийняття ряду важливих рішень: про запуск продукції у виробництво і її зняття з виробництва, інвестиції і розширення виробництва, заміну парку машин і обладнання, придбання ліцензій. Ці фірми прибуткові і функціонують у складі транснаціональних корпорацій.
Фірми – комутанти – це фірми, які діють у сфері середнього і дрібного бізнесу, їх діяльність спрямовується на задоволення потреб національних і місцевих споживачів на етапі падіння випуску продукції. Їх науково-технічна політика полягає в тому, щоб забезпечити своєчасний запуск продукції у виробництво, прийняття рішення про технологічні особливості виробів, які виготовляються фірмами – віолентами.

Слайд 44

Технопарк – це територіально відокремлений комплекс, заснований на базі провідного університету,

що включає в себе наукові установи, промислові підприємства, інформаційні, сервісні та виставкові комплекси, комфортні житлово-побутові умови.
Мета технопарків – комерціалізація науково-технічної діяльності, забезпечення швидкого просування наукових досягнень у виробничу сферу. Це дозволяє навіть в умовах кризової ситуації у вузівській науці в Україні забезпечити науковців творчою роботою, достатньо високою заробітною платою.
Технопарки вирішують такі питання:
прискорення процесів передачі результатів фундаментальних та прик-ладних наукових досліджень у виробництво;
забезпечення розвитку інноваційного підприємництва;
сприяння залученню промислових та банківських ресурсів в інноваційну сферу.

Слайд 45

Технополіс – структура, яка за своєю діяльністю подібна до технопарку, але

вона знаходиться в межах конкретного невеликого міста (населеного пункту), розвиток якого і забезпечується через технополіс.

Фірма - інкубатор – це організаційна структура, мета якої – створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують нові наукові ідеї. Вона може надавати таким фірмам приміщення та необхідне обладнання на певний період, забезпечуючи їх консультаціями з економічних та юридичних питань на пільгових засадах, організовувати інформаційне та рекламне забезпечення. Інкубатор проводить також експертизу інноваційних проектів (науково-технічну, економічну, комерційну), веде пошук інвесторів та надає їм певні гарантії та можливість скористатися своїм дослідним виробництвом і цим допомагає інноваційним малим підприємствам легше виживати в межах інкубаторів, ніж поза ними.

Слайд 46

Кластери охоплюють велику кількість різного роду підприємницьких структур, важливих для конкурентної

боротьби – постачальників спеціального обладнання, нових технологій, послуг, інфраструктури, сировини, супутніх продуктів тощо. На заході, крім цього, вони також включають у себе урядові установи, університети, центри стандартизації, різноманітні асоціації, що забезпечують спеціалізоване навчання, освіту, інформацію, дослідження і технічну підтримку.
У широкому розумінні, кластер – це сукупність фірм та їх постачальників, що дозволяє створити локально сконцентрований ринок праці.
Головними передумовами утворення кластерів є близькість до ринків, забезпечення спеціалізованою робочою силою, наявність постачальників капіталу й устаткування, доступ до специфічних природних ресурсів, наявність підприємств, орієнтованих на підвищення продуктивності за рахунок збільшення масштабів виробництва.