Лек. заняття Т-1.1.ppt

Повітряних Сил ЗС України;
- показати роль і значення Повітряних Сил у сучасній війні;
- прививати студентам любов до авіації, формувати у них почуття відповідальності у зміцненні обороноздатності країни.

2

рік.
Організаційно-методичні вказівки Командувача ПС на навчальний рік.
Бойовий статут авіації ПС ЗСУ, В,МО України, 2005.
Боевые свойства авиационных комплексов ВС Украины. НАОУ.
Тактика авіації Повітряних Сил. Житомир: 2009. НАУ.
Державна програма розвитку ЗС України на 2006-2011 роки К., МОУ, 2005.

3

Збройних Сил України. Організація та склад Повітряних Сил.
2. Тактика авіації Повітряних Сил і її основні завдання
3. Призначення і завдання склад і організація авіації Повітряних Сил
4.Поняття про бойову могутність апч (СМР)

4

Сил України. Організація та склад Повітряних Сил.

5

Повітряні Сили – один із головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Вони виконують поставлені перед ними завдання у збройному конфлікті веденням бойових дій спільно і в тісній взаємодії з об’єднаннями та з’єднаннями інших видів Збройних Сил.
Основними чинниками, які визначають місце і роль Повітряних Сил є:
сучасний стан і розвиток геополітичної обстановки у світі та навколо України;
положення Воєнної доктрини України, офіційні погляди на роль і місце Збройних Сил України в системі забезпечення національної безпеки України;
характер сучасних збройних конфліктів і тенденції їх розвитку; форми застосування угруповань військ у цих конфліктах;
економічні можливості держави щодо розбудови Збройних Сил України.
Досвід застосування Повітряних Сил іноземних держав показав, що:
роль Повітряних Сил в операціях під час ведення бойових дій і загалом у сучасних війнах безперервно підвищується;
у звичайних війнах Повітряним Силам по праву належить провідна роль у завоюванні і утриманні переваги(панування) в повітрі, як однієї з головних умов успіху в досягненні цілей операцій (бойових дій).

„Захід”, „Центр”, „Південь”;
Харківський університет Повітряних Сил;
Державний авіаційний науково-випробувальний центр (ДАНВЦ);
Центр бойової підготовки;
військові частини, підрозділи, установи та організації безпосереднього підпорядкування.
Повітряні Сили мають у своєму складі: авіацію, війська протиповітряної оборони (зенітно-ракетні та радіотехнічні війська); спеціальні війська (окремі військові частини і підрозділи: розвідувальні, інженерні, РХБ захисту, зв’язку, АСУ та РТЗ, РЕБ, метеорологічного забезпечення та інші); частини матеріально-технічного і медичного забезпечення; навчальні заклади.
Авіація, зенітні ракетні та радіотехнічні війська є родами Повітряних Сил.
Основою Повітряних Сил є Повітряні командування, які призначені для виконання оперативних (оперативно-тактичних) завдань.
Повітряне командування – основне оперативно-тактичне об’єднання ПС.

що без науки армію, яка може успішно вирішувати поставлені перед нею завдання побудувати неможливо. Тому військове керівництво приділяє велику увагу питанням розвитку і вдосконалення воєнної науки.
Воєнне мистецтво – це теорія і практика підготовки і ведення воєнних, антитерористичних і миротворчих дій.
Воєнні дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому формувань зовнішнього противника.
Антитерористичні дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно і незаконно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому незаконно створених військових формувань.
Миротворчі дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі військовими формуваннями нейтральної сторони між супротивними сторонами з метою їх примирення або припинення воєнних дій.

2. Тактика авіації Повітряних Сил та її завдання

(стратегія) є вищою галуззю мистецтва і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:
для воєнних дій – операцій стратегічних об’єднань і збройної боротьби в цілому;
для антитерористичних дій – загальних антитерористичних операцій стратегічних об’єднань (об’єднаних сил);
для миротворчих дій – загальних миротворчих операцій стратегічних об’єднань (об’єднаних сил).

стратегічне і тактичне мистецтво і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:
для воєнних дій – операцій оперативних об’єднань;
для антитерористичних дій - операцій оперативних об’єднань;
для миротворчих дій – миротворчих операцій оперативних об’єднань.
Тактичне мистецтво (тактика) є нижчою галуззю воєнного мистецтва, яка складає його фундамент і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:
для воєнних дій – боїв з’єднань, частин і підрозділів;
для антитерористичних дій – антитерористичних дій з’єднань, частин і підрозділів;
для миротворчих дій - миротворчих дій з’єднань, частин і підрозділів.

9

прийоми і способи ведення бойових дій авіаційними з’єднаннями, частинами і підрозділами. Вона включає тактику родів авіації: бомбардувальної, штурмової, винищувальної, розвідувальної, транспортної.

Основними завданнями тактики авіації Повітряних Сил є:
визначення бойових властивостей і бойових можливостей авіаційних з’єднань, частин і підрозділів (апчз) різних родів авіації;
установлення способів бойових дій і бойових порядків АПЧЗ, а також ефективності застосування засобів ураження;
організація та здійснення взаємодії зі з’єднаннями і частинами інших видів ЗС і родів авіації;
організація гнучкого і безперебійного управління і забезпечення бойових дій;
вивчення тактики противника;
розробка тактичних вимог до нових зразків авіаційної техніки і озброєння.

Повітряних Сил визначають здатність успішно виконувати у сучасній війні покладені на них завдання, як разом з іншими видами Збройних Сил, так і самостійно.
Важливими бойовими властивостями авіації Повітряних Сил є:
велика сила удару і здатність застосовувати різні засоби ураження (ракети керовані та некеровані, бомби, артилерійське озброєння);
висока мобільність і здатність здійснювати маневр за напрямком, швидко зосереджувати зусилля для вирішення завдань які раптово виникають, наносити удари по об’єктах противника в процесі маневру;
великий радіус дії, здатність вражати об’єкти, розташовані у тактичній (50-80 км.), оперативній (230-300 км.) глибині.
здатність здійснювати авіаційну підтримку військ і самостійно знаходити при цьому задані об’єкти дії і терміново наносити по них удари;
безперервність дій в простих і складних метеоумовах вдень і вночі на малих (більше 200 м до1000 м), середніх (більше 1000 м до 4000 м) і великих (вище 4000 м до 12000 м) висотах, в умовах радіоелектронних завад;
здатність наносити удари з перенацілюванням у повітрі з пунктів управління авіаційних частин, з’єднань і об’єднань по нових знайдених цілях;
можливість ведення повітряної розвідки і термінової передачі здобутих даних про ворога з борту літака на командний пункт.

специфічних негативних властивостей, які ускладнюють її застосування:
вразливість щодо засобів ППО;
часткова залежність від метеоумов;
залежність дій авіації від складних для маскування громіздких аеродромів базування;
обмеженість у бойовій напруженості (кількість вильотів на добу).
Так, наприклад, бойова напруженість для частин тактичної авіації складає 2-3 вильоти на добу, а для транспортної авіації – 1-2 вильоти.
Зменшити вплив цих факторів на ефективність бойових дій авіації можна умілою організацією управління і забезпечення бойових дій.
Авіація Повітряних Сил призначена для сумісної з військами ППО охорони повітряного простору держави, ураження з повітря угруповань військ та об’єктів противника, прикриття угруповань своїх військ і об’єктів від ударів повітряного противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), десантування повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям і ведення повітряної розвідки.
Авіації належить вирішальна роль у завоюванні переваги (панування) в повітрі.

13

в повітрі, його засобів ударного нападу та повітряної розвідки, наземних та повітряних елементів розвідувально-ударних комплексів;
прикриття військ та об’єктів від удару авіації та крилатих ракет, а також від повітряної розвідки противника;
завдання поразки резервам противника;
знищення повітряних та морських десантів противника;
зрив перевезення його військ і матеріальних засобів;
порушення управління військами;
забезпечення прольоту авіації скрізь зону ППО;
десантування повітряних десантів і забезпечення їх бойових дій;
перевезення військ і матеріальних засобів повітрям;
забезпечення бойових дій морських десантів;
ведення повітряної розвідки;
виконання завдань у міжнародних миротворчих операціях у складі міжнародних миротворчих сил ООН та боротьба з незаконними збройними формуваннями.

14

якої знаходяться літаки Су-24 і Су- 24 М;
штурмову авіацію (ША), на озброєнні якої є літак Су-25;
винищувальну авіацію (ВА), на озброєнні якої є МІГ-29, Су-27;
розвідувальну авіацію (РА), на озброєнні якої є: Су-24МР,та безпілотні літаки-розвідники;
транспортну авіацію (ТрА), на озброєнні якої літаки Ан-26, Ан-12, Іл-76;
спеціальну авіацію, яка має літаки та вертольоти спеціального призначення.
У складі інших видів ЗСУ є такі роди авіації:
у Сухопутних військах: армійська авіація;
у ВМС: морська авіація.
Крім того, у складі деяких Міністерств і відомств (МВС, МНС, ДПС) є літаки та вертольоти різноманітного призначення.
Організаційно авіація Повітряних Сил складається з бригад ТА і окремих авіаційних ескадрилій.

15

за призначенням у складі Повітряного командування, об’єднаних сил швидкого реагування або самостійно. За родами авіації бригада може бути однорідною або змішаною.
Авіаційна ескадрилья – основний тактичний підрозділ. Виконує завдання у складі авіаційної бригади або самостійно.
Таким чином авіація Повітряних Сил, маючи велику ударну силу та високу мобільність, здатна впливати на хід і результат збройної боротьби. Головне завдання авіації Повітряних Сил при веденні бойових дій є завоювання переваги в повітрі.