Категорії філософії

Содержание

Слайд 2

Філософські категорії: - найбільш загальні поняття, що відображають суттєві зв'язки та

Філософські категорії:

- найбільш загальні поняття, що відображають суттєві зв'язки та відносини

навколишнього світу;
це універсальні форми мислення і свідомості, які відображують загальні властивості і відношення об'єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку усіх матеріальних, природних і духовних явищ;
- категорії виникли і розвиваються на основі суспільної практики; вони безперервно наповнюються новим змістом;
- завдяки категоріям одиничні речі сприймаються і осмислюються як часткові прояви загального.
Арістотель з цього приводу писав, що "той, хто знає загальне, краще знає щось, ніж той, хто знає часткове".
Слайд 3

Категорії філософії: відрізняються від будь-яких понять своєю всезагальністю; не мають меж

Категорії філософії:

відрізняються від будь-яких понять своєю всезагальністю;
не мають меж у

своєму обсязі (як це має місце в інших науках);
система категорій філософії становить основу філософського знання;
саме вони і є мовою філософії, засобом філософствування.
Слайд 4

Сутність і явище – філософські категорії Сутність — це внутрішня природа,

Сутність і явище – філософські категорії

Сутність — це внутрішня природа, внутрішній

спосіб існування предметів і явищ дійсності, основне відношення, що існує в предметі і між предметами, внутрішня суперечність - тобто те, що являє собою джерело руху й розвитку предмета.
Явище — це зовнішня, більш рухома сторона об'єктивної дійсності, яка є формою виразу сутності.
Сутність і явище виступають як взаємопроникаючі сторони процесу розвитку, де сутність становить основу, а явище — його конкретну реалізацію через перерви поступовості. В цьому плані сфера сутності - це сфера загального, а сфера явища — прояв одиничного. Сутність і закон - явища однопо-рядкові, оскільки виражають поглиблене пізнання людиною світу.
Слайд 5

Зміст і форма - філософські категорії Зміст – сукупність усіх елементів

Зміст і форма - філософські категорії

Зміст – сукупність усіх елементів і

взаємозв'язків між ними в предметі, явищі, процесі.
Форма – спосіб організації змісту.
Слайд 6

Діалектика змісту та форми 1. Зміст та форма завжди взаємопов'язані. Зміст

Діалектика змісту та форми

1. Зміст та форма завжди взаємопов'язані. Зміст завжди

оформлений, а форма - змістовна.
2. Зміст відіграє головну роль.
3. Розвиток змісту і форми відносно самостійний.
Слайд 7

Причина та наслідок– філософські категорії Причина - явище, яке викликає до

Причина та наслідок– філософські категорії

Причина - явище, яке викликає до життя інші

явища Наслідок є результатом дії причини.
Причина завжди передує наслідку. Між причиною й наслідком існує "генетичний" зв'язок. 
 Привід — це подія, яка безпосередньо передує іншій події, створює можливості для її появи, але не породжує її.
Слайд 8

Причина відрізняється від умов - , тобто, сукупності зовнішніх причин. УМОВИ

Причина відрізняється від умов -

, тобто, сукупності зовнішніх причин.
УМОВИ - активний,

діючий фактор, що викликає певні події. Умови самі слідства викликати не можуть, хоча потрібні для настання події і сприяють наслідку.
Слайд 9

Детермінізм- вчення про причинність усього існуючого в світі Індетермінізм - вчення,

Детермінізм- вчення про причинність усього існуючого в світі Індетермінізм - вчення, що

заперечує визнання об'єктивності причинного зв'язку речей та явищ

Матеріалісти відстоюють принцип детермінізму, який стверджує загальний і об'єктивний характер причинності. Суб'єктивні ідеалісти стоять на протилежній точці зору, на позиціях індетермінізм, який заперечує загальність і об'єктивність причинності (Юм, Кант, Мах).
Об'єктивні ідеалісти (Гегель) нібито не заперечують
ричинність, але причини в них - ідеальні, надприродні,
божественні явища.
Але вся суспільно-історична практика, дані науки
підтверджують принцип детермінізму, його матеріалістичні
підстави.

Слайд 10

Необхідність і випадковість. Необхідність – це суттєвий, усталений зв’язок явищ, процесів,

Необхідність і випадковість.

Необхідність – це суттєвий, усталений зв’язок явищ, процесів, предметів,

що обумовлений всім попереднім їх розвитком. Необхідність є проявом закону розвитку.
Випадковість - це те, що в даних умовах може мати місце ( різних формах і проявах), а може й ні.
Категорія “випадковість” корелює з поняттям “ймовірність”
Слайд 11

Можливість і дійсність – філософські категорії Дійсність – це актуальне буття

Можливість і дійсність – філософські категорії

Дійсність – це актуальне буття предмета.
Можливість –

це потенційне буття предмета, явища, процесу
3 види можливостей
Реальна – є умови і є тенденція (закон, процедура) розвитку.
Формальна – тільки при збігу обставин можливо здійснення.
Абстрактна – ні при яких обставинах, ніколи.
Слайд 12

Щоб дійсність перетворилася в можливість необхідно: 1. Наявність певних умов. 2.

Щоб дійсність перетворилася в можливість необхідно:

1. Наявність певних умов.
2. Наявність відповідних

тенденцій
( законів, процедур).
Слайд 13

Одиничне, особливе, загальне – філософські категорії Одиничне – відображає неповторне, унікальне,

Одиничне, особливе, загальне – філософські категорії

Одиничне – відображає неповторне, унікальне, оригінальне

в предметі, явищі, процесі.
Загальне - це типичне, повторювальне, наявне для множини предметів, явищ, процесів.
Особливе - це спосіб поєднання одиничного й загального в предметі, процесі, явищі
Слайд 14

В кожному предметі, явищі, процесі (окремому) є: 1. Загальне, одиничне, особливе.

В кожному предметі, явищі, процесі (окремому) є:

1. Загальне, одиничне, особливе.
2. Реалізм

в середньовічній філософії - абсолютизація загального.
3. Номіналізм в середньовічній філософії - абсолютизація одиничного.
Слайд 15

Категорії філософії постмодернізму Лабірінт - символом заплутаності, складності, багатоаспектності сучасної культури

Категорії філософії постмодернізму

Лабірінт - символом заплутаності, складності, багатоаспектності сучасної культури і

всього людського буття. Особливою значимістю поняття лабіринту наповнюється в епоху глобальної комп'ютеризації. Фактично вже комп'ютерні бази даних (і їхня організація), а особливо мережі, типу Інтернету, являють собою величезний лабіринт, у якому можна блукати у всіляких напрямках, на самих різних рівнях.
Слайд 16

Життя сучасної людини – це блукання лабірінтом Лабіринт "всесвітньої павутини" (www)

Життя сучасної людини – це блукання лабірінтом

Лабіринт "всесвітньої павутини" (www) приймає

участь в активному глобальному переформуванні свідомості сучасної людини в напрямку орієнтації її від реального чуттєво-конкретного світу до віртуальної реальності.
Лабіринт як структурний принцип організації символічної Бібліотеки культури займає центральне місце в романі У.Еко "Ім'я троянди”.
Слайд 17

АБСУРД – категорія постмодернізму У світах лабіринту й несвідомого керівним принципом

АБСУРД – категорія постмодернізму

У світах лабіринту й несвідомого керівним принципом стає

не розум, а інтуїція, дії й мотиви розуму нерідко уявляються парадоксальними або абсурдними. Абсурд здобуває особливу семантику, тому що на ньому як на діючому принципі ґрунтуються багато арт-практик ХХ-ХХІ ст. За допомогою цього поняття описується коло явищ сучасного мистецтва, літератури й культури, що не піддаються формально-логічній інтерпретації, вербальній формалізації. Сучасні явища часто свідомо сконструйовані за принципами алогізму, парадоксу, нонсенсу.
Слайд 18

Абсурд, алогізм, парадоксальність, нісенітниця, безпредметне, нефігуративне і тому подібні поняття залучаються

Абсурд, алогізм, парадоксальність, нісенітниця, безпредметне, нефігуративне і тому подібні поняття залучаються

для позначення:

1) творчо насиченого потенційного хаосу буття, що наповнений безліччю сенсів;
2) для опису в сфері творчості того, що становить його глибинні основи й не піддається формально-логічному поясненню;
3) у сучасних філософських концепціях абсурд часто осмислюється як позначення надмірності («избыточности» – рос.) сенсів.

Слайд 19

Симулякр – це муляж, видимість, імітація образу, символу, знака, за якими

Симулякр

– це муляж, видимість, імітація образу, символу, знака, за якими не

стоїть ніякої позначуваної дійсності, порожня шкарлупа, що маніфестує, презентує принципову присутність відсутності реальності.
Термін "симулякр" був введений у філософію Жаном Бодрійяром для позначення речей (книга "Симулякри й симуляції", 1981), що заполонили суспільство глобального споживання
Слайд 20

У Бодрийяра поняття симулякра Для опису сучасної соціально-політичної ситуації у цивілізованому

У Бодрийяра поняття симулякра

Для опису сучасної соціально-політичної ситуації у цивілізованому світі.

Він вважає, що сучасність вступила в еру тотальної симуляції всього у всьому. Влада, соціальні інститути, політичні партії, культурні інститути, включаючи й всю сферу мистецтва, не займаються серйозними, реальними речами й проблемами, а тільки симулюють такі заняття, ведуть симулятивную гру в глобальному масштабі. Звідси головний продукт такої гри – симулякри, безкрайнє море симулякрів, що утворюють певну гіперреальність, яка сьогодні стає реальнішою самої реальності, тому що нам доводиться жити й діяти тільки в ній.