Содержание
- 2. Інфекційні хвороби – це група захворювань, які спричиняються патогенними бактеріями, вірусами, рикетсіями, найпростішими, грибами. Спільною ознакою
- 3. Принципи і методи діагностики інфекційних хвороб. Для діагностики інфекційних хвороб застосовують лабораторні, мікроскопічні, бактеріологічні, вірусологічні, серологічні
- 4. Біологічні методи грунтуються на зараженні лабораторних тварин шляхом введення матеріалу, взятого від хворих (кров, сеча, пунктат
- 5. Щоб виявити специфічну сенсибілізацію організму, застосовують клітинні тести алергічної діагностики in vitro: реакції лейкоцитолізу, гальмування міграції
- 6. З метою діагностики окремих інфекційних хвороб застосовують також біохімічні, гістологічні, гістохімічні, радіонуклідні, інструментальні та інші методи
- 7. ВІДМІННІ ОЗНАКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ наявність специфічного збудника контагіозність (заразливість) циклічність перебігу вироблення імунітету до повторного зараження
- 8. -інкубаційний (від моменту проникнення збудника в організм до появи перших ознак хвороби) -початковий - основних клінічних
- 9. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ЗА Л.В. ГРОМАШЕВСЬКИМ кишкові інфекції інфекції дихальних шляхів кров яні інфекції інфекції зовнішніх
- 10. ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ Основні принципи комплексного лікування інфекційних хворих передбачають: вплив на збудника
- 11. При цьому додержуються загальних положень комплексного лікування, до яких належать індивідуалізація, плановість, послідовність (поліклініка — стаціонар
- 12. ЕТІОТРОПНЕ ЛІКУВАННЯ Таке лікування спрямоване на знищення, нейтралізацію і видалення з організму збудника та продуктів його
- 13. Основні принципи антибіотикотерапїї. 1. Ідеальною вимогою для раціонального, цілеспрямованого ефективного лікування є виділення, ідентифікація збудника та
- 14. 2. Вибір найбільш активного і найменш токсичного препарату 3. Своєчасність і певна тривалість введення антибіотика для
- 15. 4. Визначення дози, методу і кратності введення препарату (додержання певних інтервалів). Це потрібно для створення сталої
- 16. 5.Комбінування антибіотиків між собою і з іншими лікарськими засобами для посилення (потенціювання) антибактеріального ефекту. 6.Урахування можливості
- 17. ГРУПИ ПРЕПАРАТІВ Пеніциліни — антибіотики, які належать до першочергових. Часто використовуються антибіотики широкого спектру дії.
- 18. Крім пеніцилінів широко використовуються цефалоспорини, левоміцетини, інгібітори беталактамаз (сульбактам, тазобактам), тетрацикліни, аміноглікозиди,макроліди, рифаміцини.
- 19. Похідні нітрофурану. До цієї групи хіміотерапевтичних засобів належать фуразолідон, фурагін, фуразолін, фурацилін, фурадонін. Вони відрізняються широким
- 20. Похідні оксихіноліну мають значну антибактеріальну, антипаразитарну, протигрибну активність. Застосовують їх переважно при кишкових інфекціях. Ентеросептол, нітроксолін,
- 21. Налідіксова кислота (невіграмон, неграм) ефективна при хворобах, спричинених грамнегативними бактеріями: кишковою, дизентерійною, черевнотифозною паличками, протеєм, впливає
- 22. Протималярійні препарати—хінгамін (делагіл, хлорохін, резохін), бігумаль, акрихін, хінін, мефлохін, хіноцид, прімахін— порушують метаболізм збудників або пошкоджують
- 23. Протигельмінтні засоби—піперазин, пірантел (комбантрин), пірвінію памоат (ванквін), фенасал, амі-ноакрихін, хлоксил, празіквантел, мебендазол (вермокс), тіабендазол, левамізол (декаріс)
- 24. Противірусні засоби. Біохімічна інтеграція клітинних та індукованих вірусом біосинтетичних систем вимагає створення засобів, які б мали
- 25. Основними показами до застосування комбінованого антибактеріального(противірусного) етіотропного лікування є: змішана інфекція; тяжкий перебіг хвороби, який потребує
- 26. У практиці лікування хворих на різні інфекційні хвороби нерідко спостерігаються випадки недостатньої ефективності лікарського засобу. Це
- 27. Частіше в терапевтичній практиці спостерігається підвищена реакція організму на лікарські засоби — ідіосинкразія та алергія.
- 28. Ідіосинкразія — підвищена реакція організму на лікарські засоби і продукти харчування, яка зумовлюється вродженим дефіцитом ферментів,
- 29. Алергічна реакція завжди має імунну основу. До негативної дії лікарських засобів відносять також токсичну дію на
- 30. У разі комбінованого призначення лікарських засобів можливі синергізм, потенціювання і антагонізм їхньої дії. Синергізм— це сумація
- 31. ПОТЕНЦІЮВАННЯ П о т е н ц і ю в а н н я — взаємопідсилення
- 32. Імунотерапія — метод лікування, в основі якого лежить вплив на систему імунітету: відновлення, регулювання, тимчасове заміщення
- 33. Серотерапія — метод лікування, що ґрунтується на введенні хворому препаратів, які містять антитіла проти збудника хвороби
- 34. Антитоксичні сироватки (імуноглобуліни) зумовлюють антиток- сичний ефект шляхом нейтралізації циркулюючих токсинів, є високоефективними лікувальними засобами у
- 35. Протимікробні сироватки (імуноглобуліни) дозуються в мілілітрах. Специфічні сироватки (імуноглобуліни) одержують з сироватки крові осіб, які перехворіли
- 36. До гомологічних сироваток (імуноглобулінів) належать протигрипозні, противіспяні, протистафілококові, протиправцеві, проти кліщового енцефаліту. Гомологічний протиправцевий імуноглобулін використовують
- 37. Гетерологічні сироватки (імуноглобуліни) — проти лептоспірозу сибірки, кліщового енцефаліту та ін. Доза гетерологічних сироваток (імуноглобулінів) залежить
- 38. . Вакцини для лікування інфекційних хвороб застосовують обмежено, головним чином, при млявому, затяжному та хронічному перебігу
- 39. До засобів, які посилюють неспецифічну імунну відповідь (імуностимулятори), належать вітаміни, лізоцим, метилурацил, пентоксил, натрію нуклеїнат, продигіозан,
- 40. В окремих випадках виникає потреба в застосуванні імунодепресивної терапії (хронічний активний гепатит В, локомоторна форма хронічного
- 41. ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ Успіх у лікуванні інфекційних хворих у значній мірі залежить від правильного вибору адекватних методів
- 42. Протизапальні та десенсибілізуючі засоби. До протизапальних засобів належать перш за все глюкокортикостероїди, а також нестероїдні препарати
- 43. Дезінтоксикаційні засоби — кристалоідні розчини, реополіглюкін, реоглюман, альбумін, полідез та ін. Вони мають_замісну дію, сприяють корекції
- 44. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ Надають невідкладну допомогу у разі тяжкого перебігу інфекційних хвороб з гострим порушенням
- 45. Кишкові інфекційні хвороби Збудник локалізується в кишках, виділяється з фекаліями. Зараження людини відбувається перорально через фактори,
- 46. ХОЛЕРА Холера – гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється холерними вібріонами, має фекально–оральний механізм зараження,
- 47. Етіологія. Збудником є холерний вібріон. Джерелом збудника є хвора людина, реконвалесцент і здоровий носій. Механізм передачі
- 48. ПАТОГЕНЕЗ Збудник проникає в організм з водою чи їжею. Ентеротоксин – холероген, який мікроби виділяють, активізує
- 49. клініка Інкубаційний період триває від декількох годин до 5 діб. Хвороба, як правило розпочинається гостро з
- 50. Холера може мати легкий, середньої тяжкості, важкий і дуже важкий перебіг. Важкість захворювання визначається ступенем зневоднення
- 51. Лабораторна діагностика Діагноз підтверджують бактеріологічним і серологічним методами.
- 52. лікування Головним у терапії холери є призначення патогенетичних препаратів з метою компенсації втрат рідини, електролітів і
- 53. 1) первинна регідратація – ліквідація дефіциту рідини і солей, який уже спостерігається у хворого; 2) компенсаторна
- 54. Регідратацію проводять шляхом орального чи внутрішньовенного введення сольових розчинів. Для оральної регідратації застосовують глюкозо-сольові розчини: глюкосолан,
- 55. Етіотропна терапія: левоміцетин, доксициклін, еритроміцин, ципрофлоксацин. При важкому перебігу хвороби в комплексну терапію включають глюкокортикостероїди, судинорозширюючі
- 56. Критерії ефективності терапії Отримання від’ємних результатів бактеріологічного дослідження, що проводять через 24-36 год. після закінчення антибіотикотерапії.
- 57. Харчові токсикоінфекції – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять
- 58. Етіологія Харчові токсикоінфекції спричинюються бактеріями, які виробляють ентеротоксини. Це клебсієли, протей, кишкові палички, стафілококи, стрептококи, клостридії
- 59. Епідеміологія Джерелом збудника є хворі люди, іноді тварини і птахи або здорові бактеріоносії. Механізм передачі збудника
- 60. Патогенез Харчові токсикоінфекції виникають при потраплянні в організм людини значної кількості бактерійних ентеротоксинів. Токсини спричиняють запалення
- 61. Клініка Інкубаційний період від 1 год. до 1 доби, частіше 5-6 год. Ознаки хвороби виникають раптово
- 62. Діагностика Лабораторна діагностика. В загальному аналізі крові: помірний нейтрофільний лейкоцитоз із паличкоядерним зсувом формули. Достовірним підтвердженням
- 63. лікування При легкій формі – промивання шлунку перевареною водою або 2% розчином натрію хлориду. Для подальшого
- 64. При середній важкості хвороби призначають інфузійну терапію: розчин Рінгера, фізіологічний розчин, розчин глюкози, розчин аскорбінової кислоти.
- 65. Корекція ацидозу проводиться розчином натрію гідрокарбонату, алкалозу – розчином глюкози з додаванням розчину аскорбінової кислоти.
- 66. Амебіаз Амебіаз – антропонозна протозойна хвороба, яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки, виникненням абсцесів у внутрішніх
- 67. Етіологія Джерелом зараження є хвора людина або цитоносій амеб. Вегетативні форми у довкіллі гинуть через 15-20
- 68. Патогенез Амеби проникають у стінку товстої кишки. Ферменти амеб сприяють літичним і реактивним змінам тканин, утворенню
- 69. Клініка Інкубаційний період триває від 1 тижня до декількох місяців. розрізняють кишкові та позакишкову форми. Захворювання
- 70. Діагноз виставляється на основі даних епідеміологічного анамнезу, результатів ректороманоскопії і лабораторних досліджень
- 71. Фармакотерапія амебіазу Для лікування кишкової форми амебіазу призначають інтетрикс по 4-6 капсул на добу впродовж 10
- 72. Інфекційні хвороби дихальних шляхів. Збудник переважно локалізується в слизовій оболонці дихальних шляхів виділяється у зовнішнє середовище
- 73. Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється токсигенними коринебактеріями (дифтерійною паличкою) з повітряно–краплинним шляхом передачі, характеризується
- 74. Етіологія. Збудником є коринебактерія дифтерії. Захворювання спричинюються токсигенні штами, які в процесі життєдіяльності виділяють екзотоксин. Епідеміологія
- 75. Патогенез. У місці проникнення збудника розвивається фібринозне запалення з утворенням плівок. Дифтерійний екзотоксин спричинює загальну інтоксикацію
- 76. Клініка. Інкубаційний період триває від 2 до 10 діб. За локалізацією ураження розрізняють дифтерію ротоглотки, носа,
- 78. При дифтерії гортані відзначається "гавкаючий кашель", сиплий голос, слабка інтоксикація із субфебрильною температурою тіла. У хворих
- 79. Лікування. Основний метод лікування полягає у введенні специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки, яку вводять методом дробної десенсибілізації
- 80. Ангіна – гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, спричинюється переважно β-гемолітичним стрептококом, рідше –
- 81. Етіологія. У більшості випадків ангіну спричинюють β-гемолітичні стрептококи, іноді стафілококи чи стафілококи разом із стрептококами.
- 82. Епідеміологія. Джерелом збудника є людина, хвора на ангіну чи іншу стрептококову або стафілококову інфекцію, реконвалесцент, рідше
- 83. Патогенез. Збудник осідає на піднебінних мигдаликах та інших скупченнях лімфоїдної тканини глотки. Його токсини спричинюють місцеву
- 84. Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Захворювання розпочинається гостро, підвищується температура тіла,
- 85. Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка (мал.).
- 86. Фолікулярна ангіна характеризується нагноєнням лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів (виникнення дещо піднятих підепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору)
- 87. Якщо в лакунах піднебіння мигдаликів нагромаджується гній у вигляді жовто білого нальоту то таку ангіну називають
- 88. При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект
- 89. Крім піднебінних мигдаликів, можуть уражатись інші утворення лімфатичного кільця глотки: язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки
- 90. Лікування. Етіотропна терапія: бензилпеніцилін по 500 000-1 000000 ОД в/м 4-6 разів на добу; оксацилін по
- 91. Кров’яні (трансмісивні) інфекційні хвороби. Спричинюються збудниками які мають первинну та основну локалізацію в крові хворих. Зараження
- 92. Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) - гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами
- 93. ЛІКУВАННЯ 1.Протималярійна терапія 2.Дезинтоксикаційна терапія 3.Лікування ускладнень
- 94. Інфекційні хвороби зовнішніх покривів. Первинна локалізація збудника – це шкіра і зовнішні слизові оболонки, через які
- 95. Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення
- 96. Етіологія. Збудник – вірус сказу, який належить до родини рабдовірусів. Епідеміологія. Джерелом збудника здебільшого є собаки,
- 97. Патогенез. З місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного і спинного мозку, де розмножується
- 98. Клініка. Інкубаційний період триває від 7 діб до 1 року. У перебізі хвороби розрізняють 3 стадії:
- 99. Стадія збудження характеризується розвитком приступів гідрофобії (водобоязні) – дуже болючих спазмів глотки та гортані з шумним
- 100. Стадія паралічів. Паралічі починаються з нижніх кінцівок і розповсюджуються вгору: на обличчя, язик. Смерть настає від
- 101. Лікування. Специфічна терапія сказу не розроблена. Лікування спрямоване на полегшення страждань. Систематично вводять снодійні, болезаспокійливі та
- 102. Правець (стовбняк) - гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним збудником - правцевими клостридіями (правцевою паличкою), характеризується
- 103. Етіологія. Збудник правця – грампозитивні правцеві палички із заокругленими кінцями, які виділяють сильний екзотоксин. Епідеміологія. Джерело
- 104. Патогенез. У рані, в умовах анаеробіозу, спора перетворюється у вегетативну форму, що виробляє токсин. Він по
- 105. Клініка. Інкубаційний період триває 5-14 діб. іноді від 1 доби до 1 місяця. Хвороба починається гостро.
- 106. Лікування. Етіотропне лікування – протиправцева сироватка, яка нейтралізує в організмі хворого токсин. Вводиться по 10-150 тис.
- 107. Інфекційні хвороби з різними механізмами передачі. Збудники чуми, деяких видів геморагічної гарячки можуть проникати в організм
- 108. Чума (чорна смерть, чорний мор) – особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка
- 109. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЛІКУВАННЯ Антибактеріальна терапія Дезінтоксикаційна терапія Лікування ускладнень
- 112. Скачать презентацию