Геморагічні лихоманки

План лекції

Класифікація геморагічних лихоманок
Загальна епідеміологія геморагічних лихоманок
Лихоманка Ласса
Геморагічна лихоманка Конго-Кримська
Лихоманка Марбурга
Жовта

Класифікація геморагічних лихоманок

Кліщові: *Конго-кримська геморагічна лихоманка
*Омська геморагічна лихоманка
*Кіасанурськая лісова хвороба
2. Комарині:
*Жовта лихоманка
*Денге
*Чікунгунья
3.

Вірусні геморагічні гарячки (ВГГ): вступ

Тяжкі гарячкові синдроми,що вражають багато систем
Етіологія –

Віруси геморагічних лихоманок як біологічна зброя (BW)*

США і Росія/Радянський Союз: віруси

Віруси геморагічних лихоманок як біологічна зброя (БЗ)

* Не існує підтвердження використання

ВГГ: Загальна епідеміологія

.

Малюнок 1. Мапа світу, що показує ті країни, які

Вірусні геморагічні лихоманки: загальні принципи патогенезу

цитокін/комплемент

Система згортання крові

інфекція

Судинне розсіювання

смерть

ендотеліальні клітини

Віруси геморагічних гарячок: імунопатологія: загальні принципи

Вза’ємодії між агентами та макрофагами /

Віруси геморагічних лихоманок: прямі цитопатогенні ефекти

Віруси геморагічних лихоманок
вражають численні типи клітин

Віруси геморагічних лихоманок: непрямі ефекти

Інфекція макрофагів і дендритних клітин
Протизапальні медіатори
IL-1ß, IL-6,

Віруси геморагічних лихоманок: патофізіологія: Filoviridae

Патогенні механізми
Зв’язування з клітинами-мішенями
Вірусні цитопатогенні ефекти
Пригнічення вроджених

ВГГ: диференційний діагноз

Інфекційні хвороби
грип
вірусний гепатит
стафілококовий чи грамнегативний сепсис
менінгококемія
сальмонельоз
шигельоз
лептоспіроз
малярія
рікетсіози
Не інфекційні хвороби
ДВС-синдром
ITP

ВГГ: діапазон клінічних проявів

Різноманісність проявів (природна інфекція у порівняння з використанням

ВГГ: діапазон патологій при лабораторному дослідженні

Лейкопенія
гарячка Ласа з лейкоцитозом
Анемія
Згущення крові
Тромбоцитопенія
Підвищені ферменти

ВГГ: діапазон патологій при лабораторному дослідженні

Порушення коагуляції
тривалий час кровотеч
час утворення протромбіну
Активований

ВГГ: можливі наслідки

Тривале видужання
Втрата волосся, нігтів
Глухота (гарячки Ласа та Ебола)
Ретиніт (гарячка

ВГГ: правила безпеки в лабораторії

Строгі правила безпеки
рукавички, халат, маска, бахіли і

ВГГ: діагноз: загальний

Виключити інші діагнози (культури крові, густі та негусті мазки)
Лабораторні

ВГГ: загальні рекомендації щодо лікування

Точне та раннє визначення випадку
Звітування про випадок
Засоби

ВГГ: загальні рекомендації щодо лікування: підтримуюча терапія

Загальна форма хвороби
седативні, знеболюючі та

Лихоманка Ласса: клініка

Інкубаційний період: ~7-14 днів (коливається від 5-21 дня)
Ознаки і

Лихоманка Ласса: клінічні стадії

Слабкі провісники
Прояви крововиливів (<33%)
Збільшена проникливість судин (одутлість обличчя

Лихоманка Ласса: клінічні наслідки

Симптоми і вірусемія є стійкими (від 2

Лихоманка Ласса: лікування

Профілактика рібавіріном (в тому числі, при вагітності і припиненні

Лихоманка Ласса: лікування

Рібавірін призначають перорально
2 г перорально ударна доза
4 г/день

ККГЛ: історія

12те століття: Таджикістан
Синдром ГГ: кров у сечі, прямій кишці, кров

ККГЛ: епідеміологія

Вірус: вірус ККГГ
Резервуар – зайці,домашні тварини
Переносник: кліщі Hyalomma
Механізм передачі
годування

ККГЛ: епідеміологія

Arch Iranian Med 2007; 10(2): 204-14.

Малюнок 1. Географічне поширення ізолятів

ККГЛ: епідеміологія

ККГЛ: клініка

1/5 інфікованих осіб розвивають КГГ (Am J Тропічна медицина 1980;29:260.)
Стадії

ККГЛ: клініка (продовження)

Геморагічна стадія
Розвивається на 3й – 5й день хвороби
Раптова і

ККГЛ: клініка (продовження)

Видужання
на 10 - 20 день після хвороби
Госпіталізація триває 9-10

ККГЛ: патології при лабораторному дослідженні

тромбоцитопенія / лейкопенія
підвищений показник:
AST / ALT /

ККГЛ: діагностика

Діагностика
Ізоляція вірусу
LLC-MK2, BHK-21, Vero, SW-13 лінії клітин
Результату отримують через 2-

ККГЛ: лікування і профілактика

Лікування
Підтримуюча терапія
Переливання тромбоцитів, свіжо замороженої плазми, еритроцитів
Уникнення в/м

Лихоманка Марбург: історія

Вірус Марбург виявили:
в1967 р.
у африканських зелених мавп завезених з

Марбург: Спалахи

W. Slenczka et al. J Infect Dis 2007; 196 (Suppl

Лихоманка Марбург: клініка

Інкубаційний період: від 3 до 10 днів
Раптовий початок:
гарячка,

Лихоманка Марбург: діагностика

Ізоляція вірусу: Vero E6 clone
кров, сироватка, випоти, тканина
Аналіз непрямої

Лікування: філовіруси

Підтримуюча терапія
Відомо, що призначення активованого білку C (Xigris®) є недостатнім

Флавівірус: вірус жовтої лихоманки

Вірус
вірус жовтої гарячки
Переносник (вектор)
комарі (Haemagogus spp.

Жовта лихоманка: історія: США

1668 – 1893 рр.
Більш ніж 135 епідемій

США окупували Кубу, перемога Сантьяго 1-3 липня 1898 року
Незабаром жовта гарячка

REED CARROLL AGRAMONTE LAZEAR

Американський хірург генерал Стернберг ініціював таку комісію
У

Заключний звіт про експерименти проведені комісією включав:
14 випадків жовтої гарячки, що

Зоонозна інфекція
Підтримується в не людських приматах та щоденно активних комарах
Комарі розмножуються

Зона тропічних лісів

мавпа

Комар

Людина

Комар

Жовта гарячка джунглів

Міська жовта гарячка

Суха савана
Міські зони

Людина
мавпа

Зона вологої

Жовта лихоманка: Африканська епідеміологія (1934-1954рр)

Кількість повідомлених випадків жовтої гарячки

Вакцинації проти

Жовта лихоманка: епідеміологія: Америка

1647-1649 рр.: Карибські острови та півострів Юкатан
1900 –

1778 р.
Британські війська, Сен Луіс де Сенегал
1925 – 1931рр. (фундація Рокфелера)
Перша

Кількість повідомлених випадків жовтої гарячки в Африці та Південній Африці, 1950-2004*

роки

*

Жовта лихоманка: епідеміологія: загальна (1950-2004 рр.)

роки

Площа ділянки

Кількість країн із щорічною реєстрацією

Жовта лихоманка: загальна: випадки (2004р.)