Проблема управління спільним й деякі підходи до її розв’язання. (лекція 10)

уявного пасовища, відкритого для всіх.
Кожен власник стада отримує безпосередню вигоду від власних тварин і несе відкладені витрати через те, що пасовище громади поступово витоптується як його тваринами, так і тваринами, які належать іншим власникам.
Кожен власник стада мотивований збільшувати стадо і виганяти на пасовище додаткових тварин, оскільки він утримує безпосередні вигоди, пов'язані з володінням ними, і несе лише частину витрат, пов'язаних з відновленням пасовища.
У цьому і полягає трагедія: кожен прагне безмежно збільшувати своє стадо в світі, який є обмеженим.

Hardin, Science, 1968, р. 1244]

стосувалася лише пасовищ.
Більша частина світу залежить від ресурсів, які потенційно піддаються трагедії громад.

A і B, знаходяться в різних камерах. Слідчий, відвідуючи їх поодинці, пропонує угоду такого змісту: якщо один з них буде свідчити проти іншого, а другий буде мовчати, то перший укладений буде звільнений, а другого засудять на 10 років. Якщо обидва будуть мовчати, то відсидять по 6 місяців. Якщо обидва зрадять один одного, то кожен отримає по 2 роки.
Кожен з ув'язнених повинен прийняти своє рішення, не знаючи про те, яке рішення прийняв інший.
Існують й інші ігрові моделі “Півні”, “ Тупик”, “Полювання на оленя” и “Страхування”.

http://victor-safronov.ru/systems-analysis/lectures/rodionov/10.html

отримують максимальний виграш (менший термін), кожне інше рішення буде менш виграшним.

http://victor-safronov.ru/systems-analysis/lectures/rodionov/10.html

ресурсна система, яка є досить великою для того, щоб зробити досить витратним (але не неможливим) виключення потенційного бенефіціара з процесу отримання вигоди, що виникає з використання загального ресурсу.

виключити будь-кого з процесу отримання вигоди, то у певних учасників може виникати бажання користуватися наявним ресурсом за рахунок інших, не вкладаючи при цьому нічого.
Якщо позицію «халявника» оберуть всі, то спільний ресурс буде знищено (не буде виготовлено). Загал прийде до результату, якого не бажає ніхто з його членів.
З іншого боку, якщо свій внесок у підтримання спільного ресурсу будуть вносити лише деякі учасники, а інші будуть «халявниками», то рівень колективної вигоди буде нижче оптимального.

очікувати захисту об'єктів загального володіння, то необхідно зовнішнє регулювання з боку держави, уряду або міжнародних організацій [Ehrenfeld, 1972, р. 322].
Однак можливість досягнення оптимального рівноваги внаслідок встановлення централізованого контролю, базується на припущеннях про повноту і точності інформації у уряду, можливість відстеження ситуації. Без адекватної і надійної інформації центральний орган може зробити ряд помилок: у визначенні потужності ресурсної системи або розміру штрафів, покарання тих власників стад, які дотримуються стратегії співпраці, і, навпаки, відсутність покарання тих власників, які приносять шкоду загальному ресурсу.

"трагедії громад" в сфері природних ресурсів полягає в створенні прав приватної власності [Smith, Robert J., 1981, p. 467]. Сміт підкреслює, що «саме трактування ресурсу як чогось що перебуває у спільній власності замикає нас в ситуації неминучого краху» [Smith, 1981, р. 465]. Така точка зору ще більше підкреслює трагедію загальних ресурсів.
Ті, хто рекомендує перехід до приватної власності, пропонують розділити загальний випас навпіл і віддати одну половину одному власнику стада, а іншу - іншому. Тепер кожен власник стада буде вести гру не проти іншого власника на великій ділянці, а проти природи і на меншій ділянці. Власник стада повинен буде тепер інвестувати кошти в спорудження огорожі і її ремонт, а також здійснювати охорону своєї території і примус до непорушності її кордонів [Field, 1984, 1985b].
Якщо випадання дощів над пасовищем нестійкий, то в якийсь рік одна його частина може дати буйну траву, тоді як кількість трави в іншій частині луки може не забезпечити харчування для Х / 2 голів. У будь-який заданий рік один з власників стад може не отримати прибутку, тоді як прибуток іншого може виявитися чималою. Якщо ділянки з хорошою врожайністю кормових трав сильно змінюються від року до року, то поділ загального ресурсу на приватні може зробити біднішими обох власників.
Більш того, приватизація може взагалі не припускати ніякого «розділу», а наділити правами одного якогось індивіда.

своїми обов’язками, самі підписуються під обов’язками, слідують стратегії співпраці.

один з них - рішення, розроблене в Алан’ї (Туреччина). Прибережне рибальство тут, як воно описано в роботі Фікрета Беркеса [Berkes, 1986b], являє собою відносно невеликий бізнес. Багато з приблизно ста місцевих рибалок ведуть лов на дво- або тримісних човнах, використовуючи мережі різних видів. Половина рибалок входить до місцевого рибальський кооператив. Згідно Беркесу, початок 1970-х років було для Аланії епохою «темних віків». Економічному виживання рибальства погрожували дві обставини. По-перше, необмежене збільшення вилову риби вело до зростання напруженості, часом переростала в запеклі сутички між користувачами. По-друге, конкуренція між рибалками за кращі ділянки лову збільшувала виробничі витрати, а також рівень невизначеності щодо потенційного улову кожної окремої човна. На початку 1970-х років члени місцевого кооперативу почали експериментувати з зародковими системами розподілу ділянок лову між місцевими рибалками. Після більш ніж десятирічного періоду проб і помилок в середовищі рибалок, зайнятих прибережним ловом в Аланьї, склалися такі правила:
кожного вересня складається список рибалок, які мають право лову, в який включені всі ліцензовані рибалки Аланії, незалежно від членства в кооперативі;
в межах зони, в якій зазвичай ведуть лов місцеві рибалки, все використовувані ділянки отримують назву і переписуються. Ці ділянки розташовуються так, що мережі, поставлені на одній ділянці, не блокують рибу, яка може ловитися на прилеглих ділянках;
ці місця лову, забезпечені назвами, і приписані до них човни зберігаються постійними в період з вересня по травень;
у вересні все рибалки, які мають право лову, тягнуть жереб, в результаті чого вони приписуються до тієї або іншої ділянки;
з вересня по січень кожен день кожен рибалка зсувається на наступну ділянку, на схід від того, на якому він ловив вчора. З січня рибалки змінюють порядок зміни ділянки на протилежний. Це дає рибалкам рівні шанси потрапляння на косяки риби, мігруючі з вересня по січень зі сходу на захід і в зворотному напрямку з січня по травень [Berkes, 1986b, pp. 73 - 74].
Перелік ділянок лову підписується кожним рибалкою і раз на рік, в день проведення жеребкування, здається на зберігання меру і місцевим жандарма. Однак нагляд і примус до виконання домовленостей здійснюються самими рибалками в порядку побічного ефекту, що виникає в процесі ротації рибалок по ділянках.

набір самих різних угод, але не панацею від усіх бід.
Індивіди, які знаходяться в ситуації з високими ставками і які мало довіряють один одному, мають малі можливості вступити в комунікацію та пов’язати себе контрактом і створити механізми надзору. Такі індивіди навряд чи спроможні спільно обрати стратегію отримання вигоди, якщо тільки це не вийде випадково.
Учасники групи можуть не мати можливості комунікувати один з одним, не мають шансу виробити довіру один до одного і не розуміти, що їм доведеться розділити спільне майбутнє.
Індивіди, які володіють владою й отримують вигоди від існуючого стану справ, можуть блокувати спроби змінити правила гри, що вживаються індивідами з меншою владою.
Спрацьовує людськи фактор, хтось в змозі виплутатися з «дилеми громад», а хтось - ні.
Власники стад можуть переоцінювати або недооцінювати потужність пасовища.
Їх системи спостереження можуть зламатися.
Зовнішнє особа, яка здійснює примус, може не зробити своєї роботи.

індивіди організують себе і управляють собою, прагнучи отримати колективну вигоду в ситуаціях, коли дуже велика спокуса бути «халявщиків» або порушником домовленостей?
Вона відмовляється від постулату про те, що деякі індивіди є некомпетентними, злими або ірраціональними, а решта - всевідаючими; виходить з того, що індивіди мають досить схожими обмеженими здібностями до розумного поведінки і розуміння структури оточуючих їх складних середовищ.
ЇЇ дослідження стосується малих загальних ресурсів в межах лднієї країни із кількістю залучених від 50 до 1500 осіб, прибутки яких великою мірою залежать від загального ресурсу. Йдеться про ресурсні системи, які характеризуються недостатком, а нестачею ресурсів, в ситуації, коли одна особа може нанести суттєву шкоду іншим, але не стороннім особам.

нас є достатньо аргументів для обрання певної форми дії.
Максимум того, що можна сказати, це те, що індивіди в таких ситуаціях проходять шлях проб і помилок, на цьому шляху дізнаються більше про результати своїх дій, а з часом навчаються оцінювати вигоди і витрати більш ефективно.
Але рухатися все ж можливо

статус-кво; продовження наслідування існуючої стратегії

Заміна існуючих статус-кво; стратегії

Альтернативи

Зовнішній світ

Інформація про вигоди правил, що пропонуються
Інформація про витрати на перетворення існуючих правил в альтернативні, надзор та примус до виконання
Рисунок 1 – Змінні, що впливають на вибір

Очікувані витрати

Очікувані вигоди

Внутрішній світ

Внутрішні норми, ставки дисконтування

Заміна правил статус-кво: підтримати або ні

зобов'язання дотримуватися певним правилам, узгоджуючи свою поведінку з іншими, потрібно щоб вона отримувала інформацію про те, якою мірою інші дотримуються цих правил. В іншому випадку індивід не матиме можливості усвідомлено йти за цією узгодженої з діями інших стратегії. Один із способів отримувати інформацію полягає в тому, щоб час від часу виконувати наглядові функції.

ресурсів. Як саме тим, хто домігся успіху в рішенні проблем колективної дії, вдалося це зробити? У всіх цих випадках були використані «вбудовані організації». Більші організаційні осередки в цих системах були побудовані на базі заздалегідь організованих дрібніших організаційних осередків.

успішними і невдалими випадками самоорганізації, здійснюваної з метою вирішення проблем загальних ресурсів, обов'язково потрібно брати до уваги те, як стратегії зовнішніх акторів впливають на витрати і вигоди користувачів загальних ресурсів.

якщо прийняти гіпотезу про наявність повної інформації, досить важко пояснити, навіщо індивіди здійснюють нагляд за дотриманням правил іншими індивідами.