- Главная
- Образование
- Системи трудового навчання. (лекція 5)
Содержание
- 2. 1. Поняття системи виробничого (трудового) навчання Система – це безліч елементів, які знаходяться у відносинах і
- 3. У трудовому навчанні використовується поєднання системи загальноосвітньої підготовки та системи виробничого навчання. Системи трудового навчання, згідно
- 4. 2. Характеристика основних систем виробничого (трудового) навчання 2.1. Предметна система виробничого (трудового) навчання. Виникла в період
- 5. 2.2. Операційна система виробничого (трудового) навчання. Операційна система – вперше запропонована в 60–70-х рр. ХІХ ст.
- 6. 2.3. Операційно-предметна система виробничого (трудового) навчання. Значний внесок у розробку загальних питань професійної освіти, змісту і
- 7. 2.4. Операційно-потокова система виробничого (трудового) навчання. Потокова система – найбільш передова з усіх сучасних форм організації
- 8. 2.5. Моторно-тренувальна система виробничого (трудового) навчання (система ЦІП). Ця система виникла у 30-ті рр. ХХ ст.
- 9. 2.6. Операційно-комплексна система виробничого (трудового) навчання. В середині 30-х рр. ХХ ст. у мережі фабрично-заводських шкіл
- 10. 2.7. Проблемно-аналітична система виробничого (трудового) навчання. Запропонована академіком С. Батишевим на початку 60-х рр. ХХ ст.
- 11. 2.7. Проблемно-аналітична система виробничого (трудового) навчання. Запропонована академіком С. Батишевим на початку 60-х рр. ХХ ст.
- 12. 3. Сучасні системи виробничого (трудового) навчання 3.1. Конструкторсько-технологічна система виробничого (трудового) навчання. Виникла в 70-х рр.
- 14. Скачать презентацию
1. Поняття системи виробничого (трудового) навчання
Система – це безліч елементів, які
1. Поняття системи виробничого (трудового) навчання
Система – це безліч елементів, які
Системою навчання встановлюється послідовність вивчення навчального матеріалу, визначається напрям, у якому відбувається формування в учнів знань, умінь і навичок.
Під системами виробничого (трудового) навчання розуміють різноманітні варіанти планування й організації процесу засвоєння політехнічних і технологічних знань, формування загально-трудових і спеціальних умінь і навичок.
У трудовому навчанні використовується поєднання системи загальноосвітньої підготовки та системи виробничого
У трудовому навчанні використовується поєднання системи загальноосвітньої підготовки та системи виробничого
Головне у системі виробничого (трудового) навчання – це забезпечення єдності таких компонентів:
1) змісту теоретичного і практичного навчання;
2) навчально-матеріальної бази та умов навчання;
3) діяльності вчителя (викладача, майстра);
4) діяльності учня.
Будь-яка система виробничого (трудового) навчання повинна мати зміст, визначену структуру, зв’язок між структурними елементами, який зумовлює її цілісність.
Методичною основою розробки системи виробничого (трудового) навчання є діяльність людини, її праця, предмет праці та засоби праці.
2. Характеристика основних систем виробничого (трудового) навчання
2.1. Предметна система виробничого (трудового) навчання.
Виникла
2. Характеристика основних систем виробничого (трудового) навчання
2.1. Предметна система виробничого (трудового) навчання.
Виникла
Найвідомішою з предметних була шведська система, яку розробив Отто Саломон. Вона передбачала виготовлення колекції предметів – 88, предмети при цьому чітко визначені і учні оволодівали прийомами і операціями виготовлення цих конкретних виробів.
Переваги: 1) відкрились можливості раннього включення учнів у продуктивну діяльність; 2) учні наочно спостерігали за конкретними результатами своєї праці, що сприяло виникненню пізнавального інтересу до оволодіння конкретною професією.
Недоліки: 1) спеціальні вправи з відпрацювання прийомів і операцій не проводились, тому учні опановували помилкові дії та їх доводилось перенавчати; 2) ігнорувалися принципи систематичності та послідовності формування вмінь і навичок.
2.2. Операційна система виробничого (трудового) навчання.
Операційна система – вперше запропонована в 60–70-х
2.2. Операційна система виробничого (трудового) навчання.
Операційна система – вперше запропонована в 60–70-х
Російський інженер Д. Совєткін, працюючи у Московському вищому технічному училищі, у 1868 р. здійснили науковий аналіз змісту праці робітників низки професій (токар, слюсар, столяр) та зробили поелементне розчленування змісту праці на окремі складові - трудові прийоми і операції. Згідно з цим, система навчання передбачала дві фази: перша – оволодіння основними операціями в процесі виготовлення навчальних об’єктів (тренування); друга – використання отриманих навичок під час виготовлення іншої товарної продукції.
Переваги: 1) можливість оволодіти операціями, які необхідно засвоїти у технологічній послідовності відповідно до вимог поступового зростання складності їх виконання;2) зростання систематичності навчання; 3)полегшення контролю за роботою учнів.
Недоліки: 1) ізольоване навчання окремим операціям не сприяє формуванню міцних та стійких умінь і навичок; 2) об’єкти для вивчення окремих операцій часто не відповідають реальним об’єктам праці, мають відверто штучний, суто навчальний характер, тому учні тривалий час не бачать результатів своєї праці у готовому виробі; 3) значний інтервал між засвоєнням окремих умінь і часом їх використання у виробничій діяльності.
2.3. Операційно-предметна система виробничого (трудового) навчання.
Значний внесок у розробку загальних питань
2.3. Операційно-предметна система виробничого (трудового) навчання.
Значний внесок у розробку загальних питань
Запропонована ним система передбачала формування умінь і навичок на основі виготовлення типових для певної професії виробів, попередньо опанувавши низку початкових операцій. Система мала два періоди навчання: 1) операційний (відводилося біля 25 % часу) ; 2) предметний (приблизно 75 %). У процесі навчання учні засвоювали виготовлення 33-х виробів, об’єднаних за рівнем складності в 4 групи.
Переваги: 1) учні бачать результати своєї праці, що викликає інтерес до роботи та майбутньої професійної діяльності.
Недоліки: 1) процес виготовлення виробів практично здійснюється за зразком (шаблоном); 2) учні не в змозі виконувати операції на потрібному рівні якості, оскільки в процесі навчання не приділяється належної уваги вправам для формування окремих умінь і навичок.
2.4. Операційно-потокова система виробничого (трудового) навчання.
Потокова система – найбільш передова з усіх
2.4. Операційно-потокова система виробничого (трудового) навчання.
Потокова система – найбільш передова з усіх
Згідно з операційно-потоковою системою навчання учень виконує одну операцію та передає оброблену ним деталь за постійним маршрутом на наступне робоче місце; деталь проходить стільки робочих місць, на скільки операцій розчленовано технологічний процес. Щоб засвоїти нову операцію, учень повинен зайняти сусіднє робоче місце на потоці. Учень навчається не лише прийомам виконання окремих операцій, а й знає місце кожної з них у технологічному процесі.
Переваги: 1) підвищення продуктивності праці досягається лише за умови тривалого виконання кожної технологічної операції на кожному робочому місці і випуску однотипної продукції на потоці.
Недоліки: 1) складність організації послідовного переходу учнів з одного робочого місця на інше; 2) зниження якості продукції при зміні умов роботи.
2.5. Моторно-тренувальна система виробничого (трудового) навчання (система ЦІП).
Ця система виникла у 30-ті
2.5. Моторно-тренувальна система виробничого (трудового) навчання (система ЦІП).
Ця система виникла у 30-ті
Навчання відбувається у процесі багаторазових тренувань спочатку на точність, потім на швидкість. При цьому, використовуються спеціальні тренажери і вправи, які імітують справжні трудові процеси.
Переваги: 1) правильна побудова трудових рухів і робочих прийомів при виконанні технологічних операцій; 2) формування автоматизованих умінь і навичок; 2) учні налаштовуються на швидку, ритмічну працю.
Недоліки: 1) стандартний, дещо „механістичний” підхід до виконання роботи, який перешкоджає свідомому удосконаленню трудових навичок; 2) регламентація діяльності вчителя та учня, що стримує їхню ініціативу; 3) відірваність від реальних виробничих об’єктів праці, що знижує інтерес до навчального процесу
2.6. Операційно-комплексна система виробничого (трудового) навчання.
В середині 30-х рр. ХХ
2.6. Операційно-комплексна система виробничого (трудового) навчання.
В середині 30-х рр. ХХ
Перша комплексна робота виконується вже після вивчення трьох-чотирьох операцій. Потім учні опановують складніші операції, котрі закріпляються під час виконання наступних комплексних робіт. Таким чином учні поступово оволодівають всіма прийомами і способами виконання робіт у тих поєднаннях, які можуть трапитися робітнику на виробництві. При виконанні комплексних робіт досягається подвійна мета: по-перше, вдосконалюються вміння виконувати окремі операції, по-друге, набуваються уміння виконувати на базі кількох засвоєних операцій – комплексну роботу.
Переваги: 1) комплексна робота виконується у процесі реальної продуктивної праці учнів; 2) учні поступово оволодівають саме тими способами і прийомами роботи, які стануть необхідними у майбутній професійній діяльності.
Недоліки: 1) навчання переважно ручним та машинно-ручним роботам безпосередньо в навчальних умовах; 2) у підготовчий період виникають труднощі з включенням учнів у виготовлення суспільно корисної продукції; 3) недостатньо сприяє розвитку таких компонентів трудової діяльності як планування й організація праці, контроль за виконанням роботи.
2.7. Проблемно-аналітична система виробничого (трудового) навчання.
Запропонована академіком С. Батишевим на
2.7. Проблемно-аналітична система виробничого (трудового) навчання.
Запропонована академіком С. Батишевим на
Проблемно-аналітична система передбачає три послідовні періоди навчання: 1) вивчення окремих ситуацій і вправи з їх виконання; 2)вивчення проблеми в цілому і вправи з її виконання; 3) вивчення всього технологічного процесу і самостійне виконання завдань з його проведення, регулювання й контролю. У кожному періоді розрізняють два етапи навчання: 1 етап – розв’язання інтелектуальних завдань; 2 етап – самостійна робота учнів під керівництвом педагога, у процесі якої формуються і закріплюються спеціальні уміння і навички.
Переваги: 1) більшою мірою, ніж інші системи, відповідає вимогам сучасного науково-технічного та інформаційного розвитку виробництва; 2) полегшується не тільки розв’язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів; 3) виникає свідомий, творчий підхід учнів до роботи, заглиблення в сутність технологічних процесів.
2.7. Проблемно-аналітична система виробничого (трудового) навчання.
Запропонована академіком С. Батишевим на
2.7. Проблемно-аналітична система виробничого (трудового) навчання.
Запропонована академіком С. Батишевим на
Проблемно-аналітична система передбачає три послідовні періоди навчання: 1) вивчення окремих ситуацій і вправи з їх виконання; 2)вивчення проблеми в цілому і вправи з її виконання; 3) вивчення всього технологічного процесу і самостійне виконання завдань з його проведення, регулювання й контролю. У кожному періоді розрізняють два етапи навчання: 1 етап – розв’язання інтелектуальних завдань; 2 етап – самостійна робота учнів під керівництвом педагога, у процесі якої формуються і закріплюються спеціальні уміння і навички.
Переваги: 1) більшою мірою, ніж інші системи, відповідає вимогам сучасного науково-технічного та інформаційного розвитку виробництва; 2) полегшується не тільки розв’язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів; 3) виникає свідомий, творчий підхід учнів до роботи, заглиблення в сутність технологічних процесів.
3. Сучасні системи виробничого (трудового) навчання
3.1. Конструкторсько-технологічна система виробничого (трудового) навчання.
Виникла
3. Сучасні системи виробничого (трудового) навчання
3.1. Конструкторсько-технологічна система виробничого (трудового) навчання.
Виникла
Конструкторсько-технологічна система навчання ставить учнів у такі умови, коли безпосередньому виготовленню об’єкта праці передує розробка його конструкції та технології обробки матеріалів. Отже, учні спочатку розв’язують низку технічних завдань і лише після цього переходять до ручної або механічної обробки матеріалів, виготовлення окремих деталей, вузлів та виробу в цілому.
Починаючи з 80-х рр. ХХ ст. на основі конструкторсько-технологічної системи розроблялися програми трудового навчання для основної школи. Провідною ідеєю цих програм стало органічне поєднання творчої і практичної діяльності учнів. Творча діяльність передбачала наявність в учнів конструкторсько-технологічних знань і вмінь.
Вона проіснувала до початку ХХІ ст., на її заміну прийшла проектно-технологічна система