Формування мовної та мовленнєвої компетенції дітей раннього віку

діяльність».
2. Зміст роботи за освітньою лінією “Мовлення дитини”, що окреслені новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти.
3. Оптимізація мовленнєвої роботи з дітьми раннього віку в ЗДО.
4. Основні завдання мовленнєвого розвитку дітей раннього віку.
5. Створення умов щодо організації мовленнєвої діяльності з дітьми раннього віку.

результати попереднього психологічного розвитку: знання, вміння, навички, креативність, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль.

це засвоєння і усвідомлення мовних норм, що історично склалися у фонетиці, лексиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне іх застосування у будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови.
Це інтегративне явище, що охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, настанови щодо успішного здійснення мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування.

Мовленнєва компетенція - це сукупність конкретних умінь, необхідних члену мовного співтовариства для мовленнєвих контактів з іншими і оволодіння мовою як навчальною дисципліною.
- це вміння адекватно і доречно практично користуватися мовою у конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

це наявність оптимального щодо віку кола лінгвістичних уявлень, мовленнєвих умінь і навичок, розвиненість мовлення, сформованість мовленнєвої активності, самостійність в оволодінні лінгвістичною інформацією, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування.

Мовленнєва діяльність - це активний, цілеспрямований процес створення та сприйняття висловлювань, що здійснюється за допомогою мовних засобів під час взаємодії людей у різних мовленнєвих ситуаціях.

спілкування, елементарних правил користування мовою у різних життєвих ситуаціях.
Оволодіння мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найвагомішим досягненням дошкільного дитинства.
Вивчення української мови в дошкільних навчальних закладах національних спільнот передбачає залучення дітей інших національностей, які є громадянами України, до оволодіння українською мовою як державною на рівні вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими, виховання інтересу та позитивного ставлення до української мови.

слів у межах вікового періоду;
фонетична- правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень, розвинений фонематичний слух; оволодіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо);
граматична – неусвідомлене вживання дітьми граматичних форм рідної мови згідно із законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо);

діалогічна – розуміння зв’язного тексту, вміння дітей відповідати на запитання і звертатись із запитаннями, підтримувати та започатковувати розмову, вести діалог, складати різні види розповіді;
монологічна – володіє навичками розгорнутого, послідовного, логічного, зв ’ язного мовлення;
комунікативна – комплексне застосування дитиною мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально – побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

кількість слів, які розуміє дитина. Легко встановлюється зв'язок між предметами, діями та їхніми словесними позначеннями; узагальнює предмети за суттєвими ознаками. Мовлення дорослого стає інструкцією до дії, дитина за словом дорослого виконує прості дії з предметами (“закрий”, “відкрий”, “поклади”) до 1 року 3 місяців, а потім і більш складні (“Візьми ложку і сядь за стіл”, “Візьми серветку і витри рот”.

ігри-монологи (наслідування мовлення дорослих у формі белькоту). Повторює за дорослим закінчення слів і легкі слова. Запас слів близько 30-40. Слова набувають узагальнювального характеру (словом “кішка” позначає будь-яку кішку-живу, іграшкову, гумову, м'яку, велику, маленьку, чорну, руду, на картинці). У словнику багато полегшуючих слів (ляля, ко-ко, гам-гам, бі-бі, тік-так), переважають іменники і дієслова. Звертається із запитаннями: “Що це? “Де?”.
Вживає слова-речення. В кінці періоду(до 1 року 5-6 місяців) з'являються двослівні речення. Продовжує багато белькотати, емоційно спілкуючись з дорослими у процесі своєї діяльності. Слова доповнюються мімікою, жестами, рухами. Звертається до дорослих із проханням, скаргою, показує жестами, мімікою подекуди додає знайомі слова.

нові слова. Запас слів швидко зростає, наприкінці року - до 300 слів. По­ легшувальні слова замінюються правильними. У словнику з’являються прикметники і займенники. Узагальнює предмети за істотними ознака­ ми. З ’являються речення з двох-трьох слів, що побудовані аграматич- но. Звернення до дорослих набуває мовної форми. До двох років оволо­ діває три-, п’ятислівними реченнями, з’являються флексії. Мовлення стає засобом спілкування з дорослими. Звертається із запитанням «Що це?». Бажання і прохання передає словами. Мовлення яскраво виражене емоційно.

дорослих, втручається у виконання деяких дій, що випливають із розмови, яка безпосередньо не звернена до дитини. Розуміє смисл речень, висловлювань про події та явища, які часто повторюються в особистому досвіді дитини. Розуміє запитання “Що?”, “Хто?”, “Де?”. Легко повторює слова та фрази, які промовляють дорослі.
Запас активного словника легко зростає: в 1 рік 8 місяців-100 слів, 1, 9-175, 1 рік 10 міс.-225 слів, 2 роки-300 слів. Полегшуючі слова замінюються правильними (гав-гав – собака). З'являються прикметники, займенники. Узагальнює предмети за суттєвими ознаками.
Активізується мовленнєва діяльність дитина багато розмовляє. В мовленні з'являються дво – трислівні речення, а на кінець року чотирислівні і навіть більше. Засвоює перші граматичні форми (словозміна слів у реченні, їхнє узгодження).
Мовлення стає засобом спілкування з дорослими: відповідає на запитання, звертається до дорослих із запитанням “Що це?”. Прохання, бажання передаються словами, набирають мовної форми. Мовлення емоційно виразне.

рідної мови

Розвиток
мовленнєвих
узагальнень

Формування граматичної будови мови

конкретні запитання (“Що тобі дістати?” “Що ти хочеш подивитися?”).
Запитання на уточнення (“Що тобі дістати з полиці?”).
Запитання, що дають вибір.
Запитання з конкретизацією змісту(Що ти хочеш? Тобі подати кошик?).

Розвиток описового мовлення:
І стадія (1,6-1,7м.)-поява описових констатуючих речень (відсутнє дієслово “Тато, Вова спати”).
ІІ стадія(1,8 -1,9м.)-ініціативне, самостійне описове мовлення (дієслово вживає у наказовій формі “Двей закой, Оля”), передає в мовленні все, що вона бачить.
ІІІ стадія(1,9-1,10 м.) - розповідь-відповідь про власну діяльність або ж на основі спостереження(дитина бігає за півником).
ІУ стадія (1,10-1,11м.)-ініціативна описова розповідь на основі минулого досвіду.
У стадія – (1,11м.-2р.) – мовлення-відображення (тип репродуктивного описового мовлення).

на картинках знайомі предмети незалежно від зовнішнього вигляду;
формувати слова узагальнення;
викликати звуконаслідування;
викликати впізнання зображення нових предметів.

Основні завдання ІІ групи:
навчити розуміти, слова, що позначають дії (спить, їсть, сидить, біжить, стрибає тощо) та якості (маленький, великий, веселий, сердитий);
вправляти в наслідуванні не тільки окремих слів, а й двослівних речень;
вчити переходити від полегшених слів на правильні;
збагачувати емоційну виразність мовлення дітей.

за їхнім особистим досвідом дій та нескладних сюжетів за словесним поясненням дорослого;
викликати наслідування не тільки нових слів, але й простих трьох-чотирьох слівних фраз;
вчити вимовляти слова правильно, не замінювати їх полегшеними, виправляти неправильні закінчення.

в довкіллі

Форми навчання

Повсякденне життя

ігор-розповідей складає сам вихователь, або бере з посібників. Після розповіді, яка супроводжується іграшками, вихователь дає іграшки дітям і діти грають з ними самостійно);
розмови про минулий досвід (що бачили на прогулянці, що робили);
читання художніх творів;
показ із називанням (дидактична лялька, набір птахів, тварин).

Робота поза заняттями:
словесні вказівки;
словесні доручення;
стимулювати дітей до виконання різних дій з іграшками;
запитувати дітей про їхні бажання;
стимулювати дітей до звуконаслідування;
вчити дітей відповідати на запитання: Що це? Скажи. Що Юля робить?
ігри з пальчиками.

- розуміння мовлення дорослих;
-оволодіння словником,
-удосконалення звуковимови,
-засвоєння граматичної будови мовлення,
розвиток діалогічного мовлення.
Показники засвоєння змісту:
Розуміти тексти віршів, оповідань, казок у супроводі унаочнення та без нього.
Оволодіти вимовою всіх звуків (крім ш, р).
Читати напам'ять вірші, розповідати казки.
У словнику дітей має бути 1200-1500 слів.

ЗАВДАННЯ:
Вилучення з розмови дітей використання одноманітних слів, виразів, фраз.
Удосконалення аналізаторської діяльності.
Поглиблення знань дітей про тварин.
Удосконалення засобів спілкування.
Використання в самостійних іграх спеціальних іграшок-посібників.
Завдання щодо розвитку зв'язного мовлення:
Вчити відповідати на запитання.
Стимулювати дітей звертатися із запитаннями до вихователя і однолітків.
Висловлюватися про іграшки, про те, що зображено на картинці, про прочитане.
Розповідати фразами про те, що бачили на прогулянці, про власний досвід та прочитане.

живим об'єктом.
Неузгодженість в роботі мовленнєвого та дихального апаратів.

Завдання:
Використовувати в мовленні порівняння, епітети, образні вирази.
Вправляти дітей у правильному вживанні іменників у множині, вживанні іменників з прийменниками в, на, під, дієсловами в минулому і майбутньому часі.
Розвивати вміння розповідати потішки, невеликі вірші, казки.

його в активному словнику.
Дитина впізнає та називає слово (дію, якість, ознаку) лише у звичних для дитини умовах.
Впізнає і правильно називає слово (дію, відносини, властивості) за будь-яких умов.

комплексні (І-ІІІ тиждень) та тематичні (ІУ тиждень).
Інтегровані заняття (навчально-ігрові) (1-2 раза у квартал).

за тривалістю організованої діяльності;
- за обсягом змісту, що реалізується.

З дітьми третього року життя міні-заняття з мовленнєвого розвитку найчастіше проводяться з іграшками та в ігровій формі.
Міні-заняття проводяться в груповій кімнаті або на прогулянці з 2-4 дітьми на фоні самостійної діяльності решти дітей, їх тривалість складає від 2 до 5 хвилин.

компонування матеріалу (застосування музики та вправ на розвиток дрібної та загальної моторики, зображувальна та предметна діяльність, що супроводжується мовним коментарем).

привітання, яке спрямоване на розвиток комунікативної культури, з елементами психогімнастики;
- пальчикові ігри, вправи на розвиток дрібної моторики;
- вправи на розвиток загальної моторики, координації, наслідування;
- дидактичні ігри та вправи;
- елементи зображувальної діяльності, що супроводжуються мовним коментарем.

Усі складові таких занять можуть бути об'єднані єдиним сюжетом, основою якого є певна лексична тема, наприклад «Транспорт», «Наші іграшки», «Як зайченя маму шукало» тощо.
Кожна тема потребує добору певного матеріалу. Доцільно поєднувати рухливі, настільні, пальчикові ігри, танці, пісні, віршований матеріал, оздоровчі вправи, казки; можна використовувати елементи різних розвивальних методик.
Міні-заняття з малюками закінчуються спільним підбиттям підсумків та релаксаційними вправами.

оповідань, що читають без супроводу наочності, на слух:
Л.Толстой. Лялька. Зима. Цуценята.
К. Ушинський. Гуси.
Л. Славша. Ляльчине ліжко.
В. Федяєвська. Мишка.

Показ діафільмів.
Настільні дидактичні ігри.
Показ інсценівок.
Спеціальні заняття на свіжому повітрі.
Ігри в оповідання.
Бесіди – розповідання.
Показ настільного, тіньового театрів.
Заняття з сенсорного виховання з дидактичним матеріалом.

різноманітних варіантах і комбінаціях.
Запитання, пояснення, словесні доручення.
Ігрові сюрпризні моменти, ігри та ігрові вправи.
Розповідання і бесіди.
Читання.

Чергування різних прийомів навчання (пояснення, вказівка і показ з ігровими завданнями).
Сполучення хорових відповідей дітей з індивідуальними.
Використання різноманітного демонстраційного матеріалу.
Використання найрізноманітніших завдань.