вання,
Фонетичні й орфоепічні норми Регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення
слів.
❖ Ненаголошені [е] та [и] у вимові зближуються і вимовляються як *е+
наближено до*и+ , [и+ наближено до*е+.
❖ Ненаголошений *о+ здебільшого вимовляється чітко. Лише в деяких
словахперед складом з наголошеним *у+ у вимові наближається до *у+:
[зозуля ],[ голуб].
❖ Тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща (а не чьай, чьому, Польщьа);
❖ Приголосний *р+ вимовляється твердо в кінці складу і в кінці слова:
*комар+, *лікар+. На початку складу *р+буває м’яким: *бурак].
❖ Літера щ передає звуки [шч]: вищий, що (а не висший, шо);
❖ Буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза (а не сижу,
кукуруза);
❖ Літера ґ передає звук ґ: обґрунтування, ґатунок (а не обгрунту
гатунок)…
❖ Приголосний *в+ не оглушується і не переходить у *ф+.
Типи мовних норм