Основні класи неорганічних сполук

яка за останні роки зазнала істотних змін.

Хімічна номенклатура — це правила утворення назв хімічних сполук або система назв, що складається із формул і назв речовин.

В основі міжнародної номенклатури IUРАС неорганічних речовин лежить їх склад, причому кожна речовина має назву, відповідно до її формули:

- кожній структурній формулі має відповідати одна систематична назва;

- систематична назва хімічного елемента узгоджується з назвами його сполук.

Назви оксидів, гідроксидів, кислот і солей розглянемо нижче.

солетворні і несолетворні.

Несолетворні оксиди — це умовно індеферентні оксиди, які не здатні утворювати солей, наприклад Їх властивості будуть описані у розділах, присвячених хімії відповідних елементів.

Солетворні оксиди поділяють на три групи — основні, амфотерні і кислотні.

Змішані (подвійні) оксиди належать до солетворних. До складу молекул цих оксидів входять атоми одного елемента з різними ступенями окиснення, наприклад:

та ін.

яких є Оксиген зі ступенем окиснення - 2.

Назви оксидів можна утворити двома способами:

а) за допомогою числових префіксів;

б) за валентністю елемента в формі катіона.

У другому випадку спочатку називають катіон, додають назву аніона і слово „оксид".

неону, аргону), утворюють оксиди. Флуор утворює сполуку з Оксигеном — оксиген дифлуорид , яка не належить до оксидів, оскільки ступінь окиснення Оксигену в ній є додатнім (+2).

Способи одержання

визначають за кількістю гідроксильних груп, що
входять в молекулу.

Класифікація

і основні властивості, називають амфотерними (від грецького amphoteros — і один, і другий, двоякий).
До них належать оксиди Цинку, Алюмінію, Хрому(ІІ), Берилію, Стануму, Плюмбуму тощо і відповідні їм гідратні сполуки.

З розчинами лугів амфотерні оксиди утворюють комплексні сполуки, які називають гідроксокомплексами:

Амфотерні гідроксиди — це гідратні сполуки амфотерних оксидів. Хімічні властивості

Способи одержання

* реагенти необхідно брати у стехіометричному співвідношенні, оскільки амфотерні гідроксиди в надлишку лугу розчиняються.
Зазначимо, що амфотерні властивості мають також амінокислоти.

на атоми металу з утворенням солей, називають кислотами.

Номенклатура кислот. Систематичні назви кислот утворюють двома способами:

а) до назви аніона додають закінчення „на" і слово „кислота";

б) до назви катіона, тобто Гідрогену, додають назву аніона, вказуючи в дужках римською цифрою валентність кислотоутворюючого елемента.

Аніони кислот (кислотні залишки) — це частина молекули кислоти, яка утворюється після відщеплення від неї одного або кількох йонів Гідрогену. Валентність аніона дорівнює числу атомів Гідрогену в молекулі кислоти.

Назви аніонів утворюють від кореня латинської назви елемента, що утворює кислоту, з додаванням відповідних суфіксів і префіксів: суфікс -ид (ід) — для безоксигенних кислот; -ит,-ат — вказує нижчий і вищий ступінь окиснення елемента-кислотоутворювача в оксигеновмісних кислотах, префікси мета-, орто- вказують число молекул води, а гіпо- і пер- найменшу і найбільшу кількість атомів Оксигену в кислоті.

Якщо до складу молекули входить два і більше атоми елемента-кислотоутворювача, то їх кількість вказують за допомогою грецьких числівників.

Середньої активності Неактивний

Кислоти взаємодіють з металами, що стоять в електрохімічному ряді напруг металів до Гідрогену.
Li Cs K Ca Na | Mg Al Mn Zn Cr Fe Ni Sn Pb | H2 Cu Ag Hg Au

на метал (чи катіон амонію) або гідроксид-іонів основ (чи амфотерних гідроксидів) на кислотні залишки.
Cолі поділяють на такі типи: середні (нормальні), кислі, основні, подвійні, змішані і комплексні.

як показано на наступних прикладах.

У назвах кристалогідратів вказують цифрами молекулярне співвідношення солі і води, або кількість молекул води, що припадає на одну молекулу солі, за допомогою грецьких числівників, наприклад:

У результаті реакції виділяється газ

і утворюється сіль –

Гідроліз солей:

1. Неповна нейтралізація багатокислотних основ або амфотерних гідроксидів кислотами:

2. Дія основи на сіль цієї ж кислоти:

3. Гідроліз солей :

Подвійні соділобувають нейтралізацією багатоосновних кислот двома основами:

або в процесі кристалізації різних солей:

Способи добування кислих солей

Добування основних солей

з двох елементів різної електронегативності, їх називають бінарними солеподібними сполуками. Вони виявляють деякі типові ознаки солей, тобто у водних розчинах гідролізують і мають кристалічну будову. Наведемо приклади солеподібних сполук активних металів з деякими неметалами та їхні назви.

правил:

1. Необхідно слідкувати, щоб всі одиниці валентності атомів, які входять в молекулу цієї сполуки були взаємнонасичені;

- оксиди:

- середні неоксигеномісні солі:

елемента, який утворював кислоту Н – СІ і Н – S – Н, Н – F, а оксигенвмісних кислотах атоми Гідрогену, що визначають основність кислоти, сполучають з атомами Оксигену, які в свою чергу з'єднують з центральним атомом:

група ОН- завжди приєднується до атому металу через атоми Оксигену:

складними (оксидами, основами, кислотами і солями) існує генетичний зв'язок. Це означає, що речовини одного класу можна добути з речовин іншого класу. Такі перетворення показують схемою або ланцюжком перетворень, наприклад:

Зв'язок між класами неорганічних сполук