Схема клінічного обстеження хворого

для виявлення захворювань людини
Оволодіння практичними прийомами і методами фізикального та лабораторно-інструментального обстеження пацієнтів
Засвоєння загальних методичних підходів клінічного обстеження хворого
Діагностика окремих внутрішніх захворювань людини при типових їх проявах
Формування у студентів морально-етичних та деонтологічних якостей при професійному спілкуванні з хворим

хвороб”
Змістові модулі:
Введення в клініку внутрішніх хвороб. Основні правила розпитування та огляду хворого.
Фізикальні та інструментальні методи дослідження стану бронхо-легеневої системи
Фізикальні методи дослідження серцево–судинної системи
Основні методи дослідження органів шлунково–кишкового тракту та нирок

Модуль 2. „Симптоми та синдроми при захворюван-нях внутрішніх органів”
Змістові модулі:
Основні ЕКГ-синдроми прри порушенні функцій серця
Основні симптоми та синдроми при захворюваннях серцево–судинної системи
Основні симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
Основні симптоми та синдроми при захворюваннях ШКТ і системи виділення
інтерпретація результатів лабораторних методів обстеження

основі злиття кафедри діагностики і нозологічної патології.
1928 -1951рр. Перший завідувач кафедри –
академік АН України, професор Губергриц М.М.
Впровадження метода ЕКГ в клінічну практику
Питання патології серцево-судинної системи (грудна жаба, безбольові форми інфаркту міокарда, механізми серцевого болю, клініка вмираючого серця)
Фізіологія і патологія органів травлення (роль механічного подразнення слизової шлунка, виразкова хвороба, хронічні захворювання печінки та жовчовивідних шляхів)
Проблеми ендокринології та обміну речовин, дієтологія

Професор
Губергриц
Макс Мойсейович

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету

Федір Якович

Роки завідування кафедрою: 1952 -1973
Основні наукові напрямки:
- концепція гіпоксично-дистонічного синдрому (гіпоксидоз як універсальний патогенетичний механізм захворювань)
киснева недостатність при серцево-судинних захворюваннях
оксигенотерапія при хворобах ССС, органів травлення та дихання

Михайлович

Роки завідування кафедрою: 1973 -1988
Основні наукові напрямки:
Патогенез і клініка серцево-судинних захворювань (некоронарогенні ураження міокарда, порушення гемостазу при інфаркті міокарда та гіпертонічній хворобі)
Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові
Фармакологічні та лікувальні властивості лікарських рослин (сформована оригінальна концепція сучасної наукової фітотерапії)

завідує член-кореспондент АМН України, професор, доктор медичних наук В.З.Нетяженко
Основні напрямки наукової роботи:
вивчення питань згортання крові при різній патології
патогенез ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, сучасні методи їх лікування та прогнозування перебігу
патогенез та лікування аритмій
клінічна фармакологія традиційних та новітніх серцево-судинних засобів

діагностованою хворобою
ІІІ. Профілактика (попередження) хвороби та її ускладнень
Діагностика та лікування хвороби здійснюється на стаціонарному етапі, а профілактика – на амбулаторно-поліклінічному.

Cкладові професійної діяльності лікаря

хворобливого процесу (хвороби) в організмі
Знання і навички з пропедевтики застосовуються на всіх етапах і у всіх установах лікарської діяльності – у клініці, лікарні, поліклініці. Ці знання є універсальними не лише для лікаря – терапевта, але й для інших лікарів широкого і вузького профілів

Пропедевтика
(від лат.propedeo- вступ до предмету)

людини.
Діагноз – короткий медичний висновок про хворобу або патологічний стан, визначений у відповідних класифікаційних термінах
Основні структурні частини діагностики:
методи дослідження хворого
виявлення основних ознак хвороби – симптомів і синдромів захворювання
вияснення причин і механізмів виникнення симптомів і синдромів ( семіологія)
логіка встановлення діагнозу (сутності хвороби) і викладення його у відповідних нозологічних термінах

Діагностика
( від лат.diagnostikos – вміння розпізнавати)

вивчає і аналізує механізми виникнення симптомів и синдромів.

Діагностика

Симптом
(від грец. symptoma – ознака )
– це ознака (прояв) хвороби в суб’єктивному відчутті хворого або знайденого лікарем за допомогою об’єктивних методів дослідження

Синдром
– це сукупність симптомів, об’єднаних єдиною патогенетичною основою

суб’єктивні симптоми

об’єктивні симптоми

хворого, заснована на детальному та послідовному з’ясуванні основних відомостей про пацієнта та його захворювання
Класичне і найдосконаліше опрацювання анемнезу належить відомому російському клініцисту
Григорію Антоновичу Захар’їну (1829-1897),
який, за висловом французького вченого Анрі Юшара, довів анамнез до висоти мистецтва.

Суб’єктивний метод обстеження.
Розпитування хворого

(anamnesis morbi)
Загальний анамнез (anamnesis communis)
Анамнез життя (anamnesis vitaе)

разі виходу на пенсію – зазначити причини чи групу інвалідності
Дата поступлення до клініки
Вид госпіталізації
Швидкою допомогою
Самозвернення
Направлення лікаря поліклініки
Переведений з іншого медичного закладу

є причиною звернення до лікаря
Додаткові (супутні): додаткові у формуванні основного діагнозу або притаманні супутнім захворюванням
Загальні: притаманні багатьом захворюван-ням (головний біль, слабкість, втомлюва-ність, зниження апетиту, зниження працездатності тощо)

щодо особливостей перебігу хвороби – від початкових її проявів до моменту обстеження:
Коли розпочалась хвороба
З яких проявів розпочалась
Можливі причини
Чи звертався хворий до лікаря
Чим лікувався, ефективність лікування
Як у подальшому розвивалась хвороба
Кратність звернень до медичних закладів
Де і як лікувався (амбулаторно, стаціонарно, санаторно-курортне лікування, самолікування)
Причина останнього звернення

яка вважається ураженою.
Проводиться в такій послідовності:
Органи дихання
Органи кровообігу
Органи травлення
Органи сечовиділення
Нервова система
Кістково-м”язова система

та дорослому віці;
Особливості побуту, харчування, способу життя до розвитку хвороби та після її виникнення;
Шкідливі звички;
Алергологічний анамнез;
Спадковий анамнез

хворого.
Проаналізувавши наявність додаткових скарг, виділити основний синдром (синдроми) захворювання
Встановити, яка система уражена
Визначити характер перебігу захворювання (гострий, підгострий, хронічний)
Визначити можливу причину захворювання