Злоякісні лімфоми

Август 4, 2022

Главная
Медицина
Злоякісні лімфоми

Содержание

2. Злоякісні лімфоми поділяють на дві основні групи: - хвороба Ходжкіна (Лімфогранулематоз) - неходжкінські лімфоми (лімфосаркоми)
3. Epidemiology
4. Лімфогранулематоз Сер Томас Ходжкін Лімфогранулематоз, хвороба Ходжкіна, захворювання, що характеризується гранулематозно-пухлинним ураженням лімфатичних вузлів. Вперше 7
5. Етіологія і епідеміологія Хвороба належить до великої і достатньо різнорідної групи захворювань, що відносяться до злоякісних
6. Стадії лімфогранулематозу А – без ознак біологічної активності; Б – з ознаками біологічної активності
7. Клітини Рида-Березовського-Штернберга Діагноз можна вважати достовірним лише у разі виявлення в препаратах клітин Рида-Березовського-Штернберга. Ці багатоядерні
8. Гістологічні типи ЛГМ Лімфогістиоцитарний вариант — приблизно 15 % випадків хвороби Ходжкіна. Частіше хворіють чоловіки молодше
9. Гістологічні типи ЛГМ Варіант з нодулярним склерозом — найбільш часта форма, 40—50 % всіх випадків. Зустрічається
10. Гістологічні типи ЛГМ Змішаноклітиннй варіант — приблизно 30 % випадків хвороби Ходжкіна. Найчастіший варіант у країнах,
11. Гістологічні типи ЛГМ Варіант з пригніченням лімфоїдної тканини — найбільш рідкісний, менше 5 % випадків. Клінічно
12. Симптоми, клінічна картина Захворювання зазвичай починається зі збільшення лімфатичних вузлів на фоні повного здоров’я. У 70—75
13. Далі спостерігається прогресуюче збільшення л/вузлів різних ділянок
14. Подряпини шкіри у хворого на ЛГМ При генералізації процесу з'являються симптоми інтоксикації: загальна слабкість, профузна нічна
15. Симптоми, клінічна картина Ураження органів і систем Селезінка — спленомегалія, уражаеться у 35 % випадків і,
16. Симптоми, клінічна картина Ураження селезінки при ЛГМ
17. Симптоми, клінічна картина Внаслідок того, що часто уражається лімфатична тканина, що розташована в грудній клітці, першим
18. Рентегнограма і КТ у хворого на ЛГМ Розширення тіні середостіння більш ніж на ⅓ діаметра грудної
19. Медіастинальна форма ЛГМ За умови медіастинальної форми ЛГМ можуть з'являтися “Cava-синдром” та задишка
20. Ультразвукове обстеження Лунограми зачеревного простору у поперековій (а) і подовжній (б) проекціях: ультразвукове зображення уражених лімфогранулематозом
21. Лечение. Современные методы лечения лимфогранулематоза основываются на концепции излечимости этого заболевания. Пока лимфогранулематоз остается локальным поражением
22. Встановлення порту під шкірою для тривалої хіміотерапії
24. Неходжкінські лімфоми На неходжкінські лімфоми припадає близько 20% усіх пухлинних уражень лімфоїдної тканини. Захворювання зустрічається у
26. Epidemiology
27. Стадіювання неходжкінських лімфом відповідає системі Ann-Arbor у модифікації Costwolds: І стадія – ураження однієї ділянки л/вузлів
28. Лімфома мигдалика
29. Лімфома Беркіта
31. Скачать презентацию

Слайд 2

Злоякісні лімфоми поділяють на дві основні групи: - хвороба Ходжкіна (Лімфогранулематоз) - неходжкінські

лімфоми (лімфосаркоми)

Слайд 3

Epidemiology

Слайд 4

Лімфогранулематоз
Сер Томас Ходжкін
Лімфогранулематоз, хвороба Ходжкіна, захворювання, що характеризується гранулематозно-пухлинним ураженням лімфатичних

вузлів.
Вперше 7 випадків ЛГМ були описані англійским лікарем
Т. Ходжкіним у 1832 році.
Назву «хвороба Ходжкіна" запропонував Уілкс у 1865 році.

Слайд 5

Етіологія і епідеміологія
Хвороба належить до великої і достатньо різнорідної групи

захворювань, що відносяться до злоякісних лімфом. Основна причина виникнення хвороби не зовсім ясна, але деякі епідеміологічні дані, такі як: збіг за місцем і часом, спорадичні множинні випадки у некровних родичів, говорять про інфекційну природу хвороби, а точніше вірусну (вирус Епштейна — Барр (англ. Epstein-Barr virus, EBV)). Ген вірусу виявляється при спеціальних дослідженнях у 20—60 % біопсий. Цю теорію підтверджує і деякий зв'язок хвороби з інфекційним мононуклеозом. Іншими сприяючими чинниками можуть бути генетична схильність і, можливо, хімічні речовини.

Слайд 6

Стадії лімфогранулематозу
А – без ознак біологічної активності;
Б – з ознаками біологічної

активності

Слайд 7

Клітини Рида-Березовського-Штернберга
Діагноз можна вважати достовірним лише у разі виявлення в препаратах

клітин Рида-Березовського-Штернберга. Ці багатоядерні клітини є специфічними елементами лімфогранульоми.

Слайд 8

Гістологічні типи ЛГМ
Лімфогістиоцитарний вариант — приблизно 15 % випадків хвороби Ходжкіна. Частіше хворіють

чоловіки молодше 35 років, діагностується у ранніх стадіях і має позитивний прогноз. Переважають зрілі лімфоцити, клітини Ріда — Березовського — Штернберга зустрічаються рідко. Варіант низької злоякісності.

Слайд 9

Гістологічні типи ЛГМ
Варіант з нодулярним склерозом — найбільш часта форма, 40—50 % всіх

випадків. Зустрічається зазвичай у молодих жінок, найчастіше уражаються лімфатичні вузли середостіння, має хороший прогноз. Характеризується фіброзними тяжами, які ділять лімфоїдну тканину на «вузли». Має дві головні риси: клітини Рида— Березовського — Штернберга і лакунарні клітини. Лакунарні клітини великі за розміром, мають багато ядер або одно багатолопастне ядро, цитоплазма їх широка, світла, піниста.

Слайд 10

Гістологічні типи ЛГМ
Змішаноклітиннй варіант — приблизно 30 % випадків хвороби Ходжкіна. Найчастіший варіант

у країнах, що розвиваються, у дітей — приблизно 30 % випадків хвороби Ходжкіна. Найчастіший варіант у країнах, що розвиваються, у дітей, літніх осіб і у хворих на СН — приблизно 30 % випадків хвороби Ходжкіна. Найчастіший варіант у країнах, що розвиваються, у дітей, літніх осіб і у хворих на СНІД. Найчастіше хворіють чоловіки, клінічно відповідає II—III стадії хвороби з типовою загальною симптоматикою і схильністю до генералізації процесу. Мікроскопічна картина відрізняється значним поліморфізмом з багатьма клітинами Рида — Березовського — Штернберга, лімфоцитів, плазмоцитів, еозинофілів, фібробластів.

Слайд 11

Гістологічні типи ЛГМ
Варіант з пригніченням лімфоїдної тканини — найбільш рідкісний, менше 5 %

випадків. Клінічно відповідає IV стадії хвороби. Частіше зустрічається у літніх хворих. Повна відсутність лімфоцитів у біоптаті, переважають клітини Рида— Березовського — Штернберга у вигляді пластів або фіброзні тяжі або їх поєднання.

Слайд 12

Симптоми, клінічна картина
Захворювання зазвичай починається зі збільшення лімфатичних вузлів на фоні

повного здоров’я. У 70—75 % випадків це шийні або надключичні лімфатичні вузли.

Слайд 13

Далі спостерігається прогресуюче збільшення л/вузлів різних ділянок

Слайд 14

Подряпини шкіри у хворого на ЛГМ
При генералізації процесу з'являються симптоми інтоксикації:

загальна слабкість, профузна нічна пітливість, свербіж шкіри, втрата маси тіла, біль по ходу нервів

Слайд 15

Симптоми, клінічна картина Ураження органів і систем
Селезінка — спленомегалія, уражаеться у 35 %

випадків і, зазвичай, при більш пізніх стадіях хвороби.
Печінка — 5 % у початкових стадіях і 65 % у термінальній.

Слайд 16

Симптоми, клінічна картина Ураження селезінки при ЛГМ

Слайд 17

Симптоми, клінічна картина
Внаслідок того, що часто уражається лімфатична тканина, що розташована

в грудній клітці, першим симптомом захворювання може бути утруднення дихання або кашель внаслідок тиску на леВнаслідок того, що часто уражається лімфатична тканина, що розташована в грудній клітці, першим симптомом захворювання може бути утруднення дихання або кашель внаслідок тиску на легені і бронхиВнаслідок того, що часто уражається лімфатична тканина, що розташована в грудній клітці, першим симптомом захворювання може бути утруднення дихання або кашель внаслідок тиску на легені і бронхи збільшених лімфатичних вузлів, але найчастіше ураження середостіння виявляється при випадковій обзорній рентгенографії грудної клітки.

Слайд 18

Рентегнограма і КТ у хворого на ЛГМ Розширення тіні середостіння більш

ніж на ⅓ діаметра грудної клітки в її найширшому місці

Слайд 19

Медіастинальна форма ЛГМ
За умови медіастинальної форми ЛГМ можуть з'являтися “Cava-синдром” та

задишка

Слайд 20

Ультразвукове обстеження
Лунограми зачеревного простору у поперековій (а) і подовжній (б) проекціях:

ультразвукове зображення уражених лімфогранулематозом зачеревних лімфатичних вузлів.
А - аорта,
N - лімфатичні вузли.

Слайд 21

Лечение.
Современные методы лечения лимфогранулематоза основываются на концепции излечимости этого заболевания. Пока

лимфогранулематоз остается локальным поражением нескольких групп лимфатических узлов (1-2 стадия), его можно излечить облучением. Результаты длительного применения полихимиотерапии "до предела переносимости здоровых тканей" позволяют предположить излечение и при генерализованном процессе.

Слайд 22

Встановлення порту під шкірою для тривалої хіміотерапії

Слайд 23

Слайд 24

Неходжкінські лімфоми
На неходжкінські лімфоми припадає близько 20% усіх пухлинних уражень лімфоїдної

тканини.
Захворювання зустрічається у всіх вікових групах.
Чоловікі хворіють у 2 рази частіше, ніж жінки.

Слайд 25

Слайд 26

Epidemiology

Слайд 27

Стадіювання неходжкінських лімфом відповідає системі Ann-Arbor у модифікації Costwolds:
І стадія –

ураження однієї ділянки л/вузлів чи одного лімфатичного органа
ІІ стадія ураження двох або більше ділянок л/вузлів або лімфатичного органа по один бік діафрагми
ІІІ стадія – ураження л/вузлів або органів по обидва боки діафрагми:
ІІІ1 – з чи без л/вузлів у воротах селезінки, печінки, портальних або черевних;
ІІІ2 – з парааортальними, здухвинними та мезентеріальними л/вузлами
ІV стадія – екстранодальні локуси ураження.

Слайд 28

Лімфома мигдалика

Слайд 29

Злоякісні лімфоми

Содержание

Злоякісні лімфоми поділяють на дві основні групи: - хвороба Ходжкіна (Лімфогранулематоз) - неходжкінські

Epidemiology

ЛімфогранулематозСер Томас ХоджкінЛімфогранулематоз, хвороба Ходжкіна, захворювання, що характеризується гранулематозно-пухлинним ураженням лімфатичних

Етіологія і епідеміологія Хвороба належить до великої і достатньо різнорідної групи

Стадії лімфогранулематозуА – без ознак біологічної активності;Б – з ознаками біологічної

Клітини Рида-Березовського-ШтернбергаДіагноз можна вважати достовірним лише у разі виявлення в препаратах

Гістологічні типи ЛГМЛімфогістиоцитарний вариант — приблизно 15 % випадків хвороби Ходжкіна. Частіше хворіють

Гістологічні типи ЛГМВаріант з нодулярним склерозом — найбільш часта форма, 40—50 % всіх

Гістологічні типи ЛГМЗмішаноклітиннй варіант — приблизно 30 % випадків хвороби Ходжкіна. Найчастіший варіант

Гістологічні типи ЛГМВаріант з пригніченням лімфоїдної тканини — найбільш рідкісний, менше 5 %

Симптоми, клінічна картина Захворювання зазвичай починається зі збільшення лімфатичних вузлів на фоні

Далі спостерігається прогресуюче збільшення л/вузлів різних ділянок

Подряпини шкіри у хворого на ЛГМПри генералізації процесу з'являються симптоми інтоксикації:

Симптоми, клінічна картина Ураження органів і системСелезінка — спленомегалія, уражаеться у 35 %

Симптоми, клінічна картина Ураження селезінки при ЛГМ

Симптоми, клінічна картинаВнаслідок того, що часто уражається лімфатична тканина, що розташована

Рентегнограма і КТ у хворого на ЛГМ Розширення тіні середостіння більш

Медіастинальна форма ЛГМЗа умови медіастинальної форми ЛГМ можуть з'являтися “Cava-синдром” та

Ультразвукове обстеженняЛунограми зачеревного простору у поперековій (а) і подовжній (б) проекціях:

Лечение. Современные методы лечения лимфогранулематоза основываются на концепции излечимости этого заболевания. Пока

Встановлення порту під шкірою для тривалої хіміотерапії

Неходжкінські лімфомиНа неходжкінські лімфоми припадає близько 20% усіх пухлинних уражень лімфоїдної

Epidemiology

Стадіювання неходжкінських лімфом відповідає системі Ann-Arbor у модифікації Costwolds:І стадія –

Лімфома мигдалика

Лімфома Беркіта

Похожие презентации

Лімфогранулематоз
Сер Томас Ходжкін
Лімфогранулематоз, хвороба Ходжкіна, захворювання, що характеризується гранулематозно-пухлинним ураженням лімфатичних

Етіологія і епідеміологія
Хвороба належить до великої і достатньо різнорідної групи

Стадії лімфогранулематозу
А – без ознак біологічної активності;
Б – з ознаками біологічної

Клітини Рида-Березовського-Штернберга
Діагноз можна вважати достовірним лише у разі виявлення в препаратах

Гістологічні типи ЛГМ
Лімфогістиоцитарний вариант — приблизно 15 % випадків хвороби Ходжкіна. Частіше хворіють

Гістологічні типи ЛГМ
Варіант з нодулярним склерозом — найбільш часта форма, 40—50 % всіх

Гістологічні типи ЛГМ
Змішаноклітиннй варіант — приблизно 30 % випадків хвороби Ходжкіна. Найчастіший варіант

Гістологічні типи ЛГМ
Варіант з пригніченням лімфоїдної тканини — найбільш рідкісний, менше 5 %

Симптоми, клінічна картина
Захворювання зазвичай починається зі збільшення лімфатичних вузлів на фоні

Подряпини шкіри у хворого на ЛГМ
При генералізації процесу з'являються симптоми інтоксикації:

Симптоми, клінічна картина Ураження органів і систем
Селезінка — спленомегалія, уражаеться у 35 %

Симптоми, клінічна картина
Внаслідок того, що часто уражається лімфатична тканина, що розташована

Медіастинальна форма ЛГМ
За умови медіастинальної форми ЛГМ можуть з'являтися “Cava-синдром” та

Ультразвукове обстеження
Лунограми зачеревного простору у поперековій (а) і подовжній (б) проекціях:

Лечение.
Современные методы лечения лимфогранулематоза основываются на концепции излечимости этого заболевания. Пока

Неходжкінські лімфоми
На неходжкінські лімфоми припадає близько 20% усіх пухлинних уражень лімфоїдної

Стадіювання неходжкінських лімфом відповідає системі Ann-Arbor у модифікації Costwolds:
І стадія –