Форми організації навчання у вищій школі. Методика підготовки і проведення семінарсько-практичного заняття
- Главная
- Образование
- Форми організації навчання у вищій школі. Методика підготовки і проведення семінарсько-практичного заняття
Содержание
- 2. Лекції 8-9. План Основні дидактичні цілі та функції практичних і семінарських занять. Типи та структура практичних
- 3. Семінар (від лат. “seminarium” – “розсадник”, переносно – “школа”) – це особлива форма навчальних практичних занять,
- 4. Семінарські заняття виконують такі основні функції : навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних
- 5. Визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що: під час вивчення
- 6. Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є: активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем,
- 7. Значне місце в системі підготовки фахівців посідають практичні заняття. Головне їх завдання – закріплення, переведення у
- 8. Практичні заняття мають відповідати таким вимогам: ■ розуміння з боку студентів необхідності володіти базовими теоретичними знаннями;
- 9. Лабораторне заняття (лат. labor – праця) – форма навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача
- 10. Методика підготовки і проведення лабораторно-практичних робіт охоплює декілька етапів: Попередня підготовка до лабораторної роботи полягає у
- 11. У практиці вищих навчальних закладів сформувалися різні підходи до методики проведення лабораторних занять: 1. За місцем
- 12. Різновиди лабораторних робіт: 1. Ознайомчі лабораторно-практичні роботи, що передбачають формування вмінь і навичок користування приладами, пристроями,
- 13. В сучасній вищій школі, залежно від завдань і змісту, найбільш поширені три типи семінарських занять: просемінари,
- 14. Традиційний (тематичний) семінар орієнтований на обговорення групи проблем, які вивчались студентами самостійно або опрацьовувалися на лекції.
- 15. Типова структура семінарського заняття
- 16. Типова структура семінарського заняття (продовження)
- 17. Види семінарських занять
- 18. Види семінарських занять (продовження)
- 19. Види семінарських занять (продовження)
- 20. Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання загальної проблеми та її обговорення
- 21. Практичне заняття – конференція. Студенти «перевтілюються» у дослідників з конкретної проблеми, що зазначена у планах до
- 22. Практичне заняття – диспут. Ця форма роботи в університеті, як і попередні, пов’язана з мотивацією діяльності
- 23. Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає: повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури
- 24. Розрізняють групову та колективну форми організації семінарів. У випадку групової форми організації семінару, викладач взаємодіє з
- 25. Під час оцінювання якості семінарського заняття, а також у ході підготовки до нього доцільно використовувати такі
- 26. Самостійна робота студента (СРС) – це самостійна діяльність-учіння студента, яку викладач планує разом зі студентом, але
- 27. Щоб самостійна робота була ефективною, студент має глибоко усвідомити її необхідність, мету й подальшу корисність для
- 28. Педагогічний контроль – система перевірки результатів навчання і виховання студентів. Головна мета контролю – визначити якість
- 29. Функції контролю за навчальним процесом у ВНЗ: ■ діагностична, яка сприяє з’ясуванню об’єктивного рівня професійних знань,
- 30. Реалізація функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та оцінки знань, навичок і вмінь
- 31. Принцип індивідуального підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь студентів передбачає оцінювання кожного студента
- 32. Види та форми контролю. За призначенням і характером контроль поділяють на попередній, поточний, періодичний, підсумковий, взаємоконтроль,
- 33. Періодичний контроль має системний, плановий і цілеспрямований характер. Він полягає у визначенні рівня та обсягу оволодіння
- 34. Розрізняють дві форми самоконтролю: індивідуальна і групова. У разі індивідуальної форми контролю студент самостійно визначає ступінь
- 35. Відповідно до цілей контролю, які визначають педагоги, для реалізації цих форм перевірки використовують певні методи. Методи
- 36. Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного матеріалу. За допомогою письмових робіт одночасно контролюють
- 37. У вищій школі наприкінці кожного семестру проводять іспити і заліки. Заліки, як правило, є формою перевірки
- 38. Курсовий проект відрізняється від курсової роботи наявністю конкретного об’єкта наукових досліджень (окремі підприємства, організації, галузі) і
- 39. Тест (англ. тest – іспит, випробування, дослід) – контроль. Методом тестів користуються для визначення рівня сформованості
- 40. Складання тестів передбачає таку послідовність дій: 1. Визначення мети тестування. 2. Структурування навчального матеріалу. 3. Вибір
- 41. Закрита форма – коли студентам пропонується декілька готових відповідей, що мають правдоподібний зміст, але тільки одна
- 42. Тест-відповідність, як правило, складається з двох частин, між якими слід встановити відповідність. Застосовують його для виявлення
- 43. Тестовий контроль використовують з метою актуалізації знань перед викладанням нової теми, виведенням підсумкових оцінок, на групових
- 44. Практика показала наступні переваги тестування над іншими формами контролю знань: упродовж досить обмеженого часу може бути
- 45. Питання для самоконтролю знань: У чому сутність семінарського заняття? Назвіть вимоги, що їх висувають до проведення
- 46. Практичне завдання для самостійної роботи: Підготувати, оформити письмово і представити на занятті фрагменти навчальних занять (індивідуально)
- 48. Скачать презентацию
Лекції 8-9. План
Основні дидактичні цілі та функції практичних і семінарських занять.
Типи
Лекції 8-9. План
Основні дидактичні цілі та функції практичних і семінарських занять.
Типи
Методика організації і проведення практичних, лабораторних і семінарських занять.
Самостійна робота студентів та її методика.
Поняття контролю навчальної діяльності студентів: функції, принципи організації, методи, види та форми.
Тестування. Форми тестових завдань та методи оцінювання критеріїв якості тестів.
Семінар (від лат. “seminarium” – “розсадник”, переносно – “школа”) – це особлива форма навчальних
Семінар (від лат. “seminarium” – “розсадник”, переносно – “школа”) – це особлива форма навчальних
Основними дидактичними цілями їх проведення є:
забезпечення педагогічних умов для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;
спонукання студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;
оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.
Основні дидактичні цілі та функції практичних
і семінарських занять
Семінарські заняття виконують такі основні функції :
навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань,
Семінарські заняття виконують такі основні функції :
навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань,
розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);
виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);
діагностично-корекційну та контролюючу (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.
Визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з
Визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з
під час вивчення різних дисципліни студенти повинні засвоїти їх провідні ідеї (зміст понять, положень, законів, теорій та ін.); знати галузі їх використання; вміти застосовувати набуті знання, вміння й навички під час вивчення фахових дисциплін, у майбутній практичній діяльності тощо;
до семінарських занять ставляться загальнодидактичні вимоги (науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв’язку, проблемність та ін.);
у методиці проведення семінарських занять є певні особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни;
необхідно забезпечити високий рівень мотивації (вивчення теми слід розпочинати із з’ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);
дотримання принципу професійної спрямованості та здійснення різнорівневих міжпредметних зв’язків з іншими дисциплінами, практичним навчанням забезпечує формування єдиної системи знань умінь та навичок студентів;
важливим є також формування професійної культури і мислення;
у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати органічну єдність теоретичного і дослідницько-експериментального пізнання;
семінарські заняття мають гармонійно поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійної роботою студентів.
Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є:
активна участь самих студентів
Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є:
активна участь самих студентів
викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування;
така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття;
якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).
Значне місце в системі підготовки фахівців посідають практичні заняття. Головне їх
Значне місце в системі підготовки фахівців посідають практичні заняття. Головне їх
Мета практичного заняття – поглиблене вивчення дисципліни, деталізація отриманих знань, вироблення навичок професійної діяльності.
Практичне заняття (лат. рraktikos – діяльний) – форма навчального заняття, під час якої викладач організовує для студентів аналіз окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує навички і вміння їх практичного застосування, через індивідуальне виконання відповідно сформульованих завдань.
Основні завдання практичних занять:
■ поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;
■ формування інтелектуальних навичок і вмінь планування, аналізу й узагальнень, опанування навичок організації професійної діяльності;
■ накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;
■ оволодіння початковими навичками керівництва, менеджменту та самоменеджменту.
Практичні заняття мають відповідати таким вимогам:
■ розуміння з боку студентів необхідності
Практичні заняття мають відповідати таким вимогам:
■ розуміння з боку студентів необхідності
■ усвідомлення необхідності вироблення навичок і вмінь, що мають професійну спрямованість;
■ забезпечення оптимальних умов для формування навичок і умінь (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних);
■ навчання студентів раціональних методів оволодіння навичками і вміннями;
■ забезпечення самостійної діяльності кожного студента;
■ дотримання систематичності й логічної послідовності у формуванні навичок і вмінь студентів;
■ розроблення завдань для практичних занять з чіткою професійною спрямованістю;
■ широке включення в систему практичних занять творчих завдань;
■ систематичний контроль за виконанням практичних завдань;
■ постійне заохочення практичної навчальної діяльності студентів.
Лабораторне заняття (лат. labor – праця) – форма навчального заняття, на якому студенти
Лабораторне заняття (лат. labor – праця) – форма навчального заняття, на якому студенти
Завданням лабораторних занять з даної дисципліни є:
Сприяти зв’язку теорії з практикою;
Здобувати навички науково-дослідної роботи, розвивати самостійність у формуванні вмінь та засвоєнні знань, активізувати творчу діяльність студентів.
Різновидом лабораторних робіт у вищій школі є лабораторний практикум – система спеціально розроблених, змістовно і методично об’єднаних лабораторно-практичних занять за великим розділом, темою чи цілісним навчальним курсом. Під час практикуму студентам зазвичай пропонують складніші і трудоємкіші роботи, які повинні сприяти формуванню фахівця, в арсеналі якого мають посісти чільне місце дослідницькі вміння у відповідній практичній галузі.
Методика підготовки і проведення лабораторно-практичних робіт охоплює декілька етапів:
Попередня підготовка до
Методика підготовки і проведення лабораторно-практичних робіт охоплює декілька етапів:
Попередня підготовка до
Консультування студентів викладачами і допоміжним персоналом з метою надання вичерпної інформації, необхідної для самостійного виконання запропонованих викладачем завдань, ознайомлення з правилами техніки безпеки при роботі в лабораторії.
Попередній контроль рівня підготовки студентів до виконання конкретної роботи (отримання так званого «допуску» до виконання роботи).
Самостійне виконання студентами завдань відповідно до окресленої навчальною програмою тематики.
Опрацювання, узагальнення отриманих результатів лабораторної роботи і оформлення індивідуального звіту.
Контроль і оцінювання викладачем результатів роботи студентів.
У практиці вищих навчальних закладів сформувалися різні підходи до методики проведення
У практиці вищих навчальних закладів сформувалися різні підходи до методики проведення
1. За місцем лабораторних робіт у структурі навчальної дисципліни: виконання лабораторних робіт чи тематичного лабораторного практикуму після теоретичного курсу (послідовний метод);
2. За організаційними особливостями: фронтальні лабораторні роботи (коли всі студенти виконують одне й те ж завдання на одному обладнанні) та групові лабораторні роботи (коли студенти поділені на підгрупи з 2-4 осіб, які виконують різні за тематикою, планом і змістом роботи).
Фронтальні і групові форми лабораторно-практичних занять мають свої недоліки і переваги, які слід враховувати. До переваг фронтальних лабораторних робіт можна віднести:
безпосередній зв’язок з матеріалом, що вивчається, і засвоюється одночасно усіма студентами;
реалізацію принципів систематичності і послідовності;
сприятливі умови для викладача: усний інструктаж перед початком роботи і в процесі її виконання, підготовка типового обладнання, досить легкий контроль за виконанням студентами лабораторної роботи та її результатами.
Різновиди лабораторних робіт:
1. Ознайомчі лабораторно-практичні роботи, що передбачають формування вмінь і
Різновиди лабораторних робіт:
1. Ознайомчі лабораторно-практичні роботи, що передбачають формування вмінь і
2. Підтверджуючі лабораторно-практичні роботи, виконання яких має на меті підтвердження правильності отриманих теоретичних знань.
3. Частково-пошукові лабораторно-практичні заняття, що стимулюють самостійність та творче мислення студентів. В інструкціях та методичних рекомендаціях до таких робіт окреслюється тема, мета, завдання, загальний план досліджень та орієнтований перелік запитань, на які слід знайти відповіді. Студенти самостійно деталізують план дослідження і вибирають траєкторію руху для досягнення мети дослідження.
4. Дослідні практичні роботи мають лише мету дослідження, усі інші етапи роботи студенти планують самостійно. Такий вид лабораторних робіт вимагає великих часових затрат, високої інтелектуальної напруги і передбачає відповідне оцінювання.
В сучасній вищій школі, залежно від завдань і змісту, найбільш поширені
В сучасній вищій школі, залежно від завдань і змісту, найбільш поширені
просемінари,
традиційні (тематичні) семінари,
спецсемінари.
Просемінар – заняття, яке готує до семінару, проводиться на перших курсах, метою якого є ознайомлення студентів зі специфікою самостійної роботи, з літературою, першоджерелами, методикою роботи над ними. Метою просемінарів є адаптація першокурсників до лекційно-семінарської форми навчання у ВНЗ. Головним завданням просемінарських занять є формування у студентів умінь працювати з підручниками, першоджерелами, виконувати реферативні дослідження, готувати тези, доповіді та наукові виступи. Тобто, просемінари є своєрідними практикумами для підготовки першокурсників до навчально-пізнавальної діяльності на лекціях, у процесі практичних занять та самостійної роботи.
Типи та структура практичних і семінарських занять у вищій школі
Традиційний (тематичний) семінар орієнтований на обговорення групи проблем, які вивчались студентами
Традиційний (тематичний) семінар орієнтований на обговорення групи проблем, які вивчались студентами
розгорнута бесіда за раніше складеним планом;
невеликі доповіді студентів з наступним обговоренням учасників.
На старших курсах студентів залучають до участі в спецсемінарах, спеціально організованому спілкуванню дослідників-початківців з провідними фахівцями в певній науковій галузі чи професійній сфері. Спецсемінар найчастіше набуває характеру залучення студентів до наукової школи, привчає студентів до науково-професійної творчості.
Типова структура семінарського заняття
Типова структура семінарського заняття
Типова структура семінарського заняття (продовження)
Типова структура семінарського заняття (продовження)
Види семінарських занять
Види семінарських занять
Види семінарських занять (продовження)
Види семінарських занять (продовження)
Види семінарських занять (продовження)
Види семінарських занять (продовження)
Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання
Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання
Структура лабораторного заняття: проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання її завдань, підготовка індивідуального звіту про виконану роботу і захист його перед викладачем. Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем. Підсумкові оцінки за виконання лабораторних робіт враховуються при визначенні семестрової підсумкової оцінки з відповідної навчальної дисципліни.
Різноманітність практичних занять витікає із практичної частини. Це можуть бути обговорення рефератів, дискусії, розв’язування задач, доповіді, тренувальні вправи, спостереження, експерименти.
Практичне заняття – конференція.
Студенти «перевтілюються» у дослідників з конкретної проблеми, що зазначена
Практичне заняття – конференція.
Студенти «перевтілюються» у дослідників з конкретної проблеми, що зазначена
Практичне заняття – захист курсової (дипломної) роботи.
Мають важливе значення для фахової освіти випускників. Досвід свідчить, що студентові важко підготувати стислий виступ, рецензію на роботу, тому заняття і передбачає розвиток саме цих навиків. Групу студентів поділяють на авторів дослідної роботи (п’ять-шість осіб), рецензентів (п’ять-шість осіб), опонентів (п’ять-шість осіб), членів комісії, яка оцінює виступи.
Практичне заняття – диспут.
Ця форма роботи в університеті, як і попередні, пов’язана
Практичне заняття – диспут.
Ця форма роботи в університеті, як і попередні, пов’язана
Практичне заняття – «вибори».
На цьому занятті моделюються ситуації, які допоможуть порівняти два типи виборів (демократичні й недемократичні) і показати перевагу перших. Викладач призначає комітет з кількох студентів, який визначає імена кандидатів. З’ясовуються відмінності під час голосування за одну кандидатуру, або можливість обирати за альтернативним списком. Відзначаємо у процесі обговорення, які почуття викликає у виборців голосування за кандидатуру, що є у списку єдиною. Друга мета заняття: сформувати суспільно-громадянську позицію, відповідальність за майбутнє держави. Отже, на такому занятті викладач може допомагати формуванню загальнолюдських цінностей, демократичних ідеалів.
Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає:
повідомлення студентам теми, плану семінарського
Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає:
повідомлення студентам теми, плану семінарського
опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу відповідної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури;
підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, диспуту, конференцій тощо (за планом заняття);
підготовку, проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз;
підготовку та проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта);
виконання індивідуальних практичних завдань різних рівнів (за вибором студента-практиканта);
написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять);
виконання завдань науково-пошукової роботи (написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей для публічного виступу, підготовку тестів, анкет, бесід, інтерв’ю тощо).
Методика організації і проведення практичних, лабораторних і семінарських занять
Розрізняють групову та колективну форми організації семінарів.
У випадку групової форми організації
Розрізняють групову та колективну форми організації семінарів.
У випадку групової форми організації
Недоліками цієї форми є такі:
студенти, що виступають демонструють індивідуальні знання, тому спілкування відсутнє;
немає співпраці і взаємодопомоги;
сковується інтелектуальна активність студентів;
дистанція між викладачем і студентами ставить бар’єр спілкування.
Різновидом колективної форми організації спілкування на заняттях є круглий стіл. На такому семінарі здійснюється співпраця і взаємодопомога, кожен студент має право на інтелектуальну активність, зацікавлений в досягненні загальної цілі семінару, приймає участь в колективному виробленні висновків і рішень.
Під час оцінювання якості семінарського заняття, а також у ході підготовки
Під час оцінювання якості семінарського заняття, а також у ході підготовки
1. Ціленаправленість: постановка проблеми, зв’язок теорії і практики та майбутньої професійної діяльності.
2. Планування: виділення головних питань, пов’язаних із профілюючими дисциплінами.
3. Організація семінару: вміння викликати і підтримати дискусію, конструктивний аналіз всіх відповідей і виступів.
4. Стиль проведення семінару: пожвавлений, дискутивний чи в’ялий.
5. Відносини «викладач – студенти»: паритетні, в міру вимогливі чи песимістичні.
6. Керування групою: швидкий контакт зі студентами, впевнена поведінка в групі, справедливі відносини зі студентами, чи підвищений тон, опора в роботі лише на лідерів.
7. Зауваження викладача: кваліфікаційні, узагальнені чи відсутні.
Самостійна робота студента (СРС) – це самостійна діяльність-учіння студента, яку викладач планує
Самостійна робота студента (СРС) – це самостійна діяльність-учіння студента, яку викладач планує
Важливу роль у вивченні навчальної дисципліни відіграють раціональні засоби: методи організації самостійної роботи, умови праці, режим дня, техніка праці та ін.
Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:
слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;
відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);
підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;
підготовка до модульного контролю та іспитів;
робота з літературою та ін.
Самостійна робота студентів та її методика
Щоб самостійна робота була ефективною, студент має глибоко усвідомити її необхідність,
Щоб самостійна робота була ефективною, студент має глибоко усвідомити її необхідність,
Матеріали для самостійної роботи, його обсяги добирає викладач, він же визначає графіки, терміни виконання, форми контролю. Розробляє систему завдань, теми рефератів, курсових, кваліфікаційних, дипломних робіт, методичні рекомендації та інструкції, списки обов’язкової і додаткової літератури.
Щоб завдання для самостійної роботи можна було виконати, треба, аби вони відповідали умовам, а саме: були доступними і зрозумілими для студента, містили елементи новизни, давали змогу корегувати і контролювати їх виконання.
Окрему ланку в процесі підготовки до семінарського заняття становить безпосередня підготовка виступу з того чи того питання. Варто, щоб студент привчав себе виступати не за готовим текстом, зачитуючи його, а своїми словами, користуючись лише коротким планом.
Підготовка до виступу полягає в тому, щоб до кожного питання скласти на окремій картці чи аркуші короткий план з помітками потрібних цифр, записами цитат, конкретних фактів. Такий підхід дасть змогу виробити вміння виявляти самостійність під час виступів на семінарі.
Якщо студента поставили перед необхідністю самостійно розв’язувати завдання, це значно активізує потенції його психічної діяльності, сприяє розвиткові та становленню позитивних якостей.
Педагогічний контроль – система перевірки результатів навчання і виховання студентів.
Головна мета контролю –
Педагогічний контроль – система перевірки результатів навчання і виховання студентів.
Головна мета контролю –
Контроль має відповідати певним вимогам і бути об’єктивним, систематичним, освітнім, діагностичним, виховним, формуючим, керівним, розвивальним, оцінювальним, усебічним, а також охоплювати всі ланки навчального процесу й сприяти його розвитку та удосконаленню.
Контроль навчання виконує певні функції, має свої види, методи і форми, систему критеріїв оцінки якості професійних знань, навичок і вмінь у студентів.
Поняття контролю навчальної діяльності студентів: функції, принципи організації, методи, види та форми
Функції контролю за навчальним процесом у ВНЗ:
■ діагностична, яка сприяє з’ясуванню
Функції контролю за навчальним процесом у ВНЗ:
■ діагностична, яка сприяє з’ясуванню
■ корегувальна, котра полягає у внесенні змін у процес навчально-пізнавальної діяльності на основі об’єктивної оцінки попередніх знань, навичок і вмінь;
■ освітня, сутність якої в тому, що вона сприяє поглибленню, розширенню і вдосконаленню професійних знань, навичок і вмінь студентів і слухачів;
■ виховна, яка полягає в тому, що у процесі контролю формуються громадянські якості;
■ стимулююча, що спонукає до активності у дидактичному процесі та вдосконаленні своїх знань, навичок і вмінь;
■ оцінювальна, сутність якої – у вимірюванні та оцінці знань, навичок і вмінь студентів. На практиці її здійснюють, виставляючи оцінки;
■ розвиваюча, яка виявляється в тому, що будь-який контроль викликає певне психічне напруження особистості, розвиток її розумових і фізичних сил, творчого мислення тощо;
■ мобілізуюча, котра підсилює, концентрує, зосереджує моральні, інтелектуальні й фізичні зусилля на усунення виявлених недоліків або досягнення нових успіхів у навчанні.
Реалізація функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та
Реалізація функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та
Педагоги пропонують дотримуватися таких принципів контролю:
■ індивідуального (за стилем і формами) підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь студентів;
■ систематичності та регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій студентів;
■ урізноманітнення видів і форм контролю, урахування виду й роду майбутньої професійної діяльності;
■ всеосяжності, яка передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;
■ об’єктивності перевірок та оцінювання;
■ диференційованості контролю та оцінювання;
■ єдності вимог до контролю з боку всіх науково-педагогічних працівників.
Принцип індивідуального підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь
Принцип індивідуального підходу до перевірки та оцінки знань, навичок і вмінь
Принцип систематичності та регулярності вимагає виконання контролю на всіх етапах дидактичного процесу за певним планом.
Принцип урізноманітнення видів і форм контролю передбачає застосування різних форм, метода, прийомів і способів для оцінювання теоретичної та практичної підготовки студентів та її якості.
Принцип всеосяжності вимагає під час контролю охоплювати всі аспекти професійної підготовки студентів.
Принцип об’єктивності передбачає оцінювання у процесі контролю за науково розробленими об’єктивними критеріями, уникання суб’єктивних оцінних суджень та висновків педагога, які ґрунтуються тільки на поверховій перевірці знань, навичок і вмінь студентів.
Принцип диференційованості контролю базується на конкретній оцінці навчальних дій кожного студента з урахуванням змісту і специфіки їхньої професійної діяльності.
Принцип єдності вимог до контролю з боку всіх науково-педагогічних працівників передбачає керуватися в оцінюванні студентів єдиною системою вимог та критеріїв.
Види та форми контролю.
За призначенням і характером контроль поділяють на попередній,
Види та форми контролю.
За призначенням і характером контроль поділяють на попередній,
Попередній контроль проводять, щоб визначити рівень підготовленості студентів на початку нового навчального року чи періоду. Результати цього контролю суттєво впливають на з’ясування початкової ситуації для подальшої організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, конкретизування, оптимізації та більш цілеспрямованого визначення його змістового компонента, обґрунтування послідовності опрацювання розділів і частин навчальних предметів, визначення основних методів, форм і засобів його проведення та ін.
Поточний контроль застосовують для перевірки і окремих студентів, і академічних груп, як правило, у повсякденній навчальній діяльності, насамперед, на планових заняттях. Педагог систематично спостерігає за навчальною роботою студентів, перевіряє рівень опанування програмного матеріалу, формування практичних навичок та вмінь, їхньої міцності, а також виставляє відповідні оцінки за уст відповіді, контрольні роботи, практичне виконання певних нормативів, передбачених збірниками нормативів і програмою навчальних дисциплін.
Періодичний контроль має системний, плановий і цілеспрямований характер. Він полягає у
Періодичний контроль має системний, плановий і цілеспрямований характер. Він полягає у
Підсумковий контроль спрямовано на визначення рівня реалізації завдань, сформульованих у навчальних програмах, планах підготовки та в інших документах, які регламентують навчально-виховний процес. Він охоплює і теоретичну, і практичну підготовку студентів, проводять його, як правило, наприкінці зимового й літнього періодів навчання, під час спеціальних заходів перевірки.
Безумовно, існує встановлений порядок виконання контролю, який визначено директивами, наказами, спеціальними інструкціями, порадниками й методичними вказівками.
У навчально-виховному процесі діє взаємоконтроль у формі порад, консультацій, обміну досвідом, допомоги найкращих студентів тим, які відстають у навчанні.
Розрізняють дві форми самоконтролю: індивідуальна і групова. У разі індивідуальної форми
Розрізняють дві форми самоконтролю: індивідуальна і групова. У разі індивідуальної форми
До основних форм організації перевірки знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю, належать індивідуальна, фронтальна і групова перевірки.
Мета індивідуальної перевірки – визначити, на якому рівні кожен студент оволодів сукупністю знань, навичок і вмінь, розвитком професійних якостей, а також визначити основні недоліки й шляхи їх усунення.
Фронтальну перевірку застосовують, щоб за відносно короткий термін часу з’ясувати рівень опанування програмного матеріалу. Педагог готує з певної теми короткі запитання, які він задає студентам, і вимагає коротких відповідей на них з місця. Наприклад, фронтальна письмова робота.
Групова перевірка спрямована на з’ясування рівня колективних дій, злагодженості й згуртованості під час виконання завдань.
Інколи виправдовує себе комбінована перевірка – поєднання зазначених вище форм.
Відповідно до цілей контролю, які визначають педагоги, для реалізації цих форм
Відповідно до цілей контролю, які визначають педагоги, для реалізації цих форм
Методи перевірки – це сукупність прийомів і способів педагогічної діагностики ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів забезпечувати повну й змістовну інформацію про перебіг дидактичного процесу у навчальних закладах та про його дієвість і результативність.
Основні методи перевірки успішності студентів у дидактичному процесі та визначення ефективності цього процесу, побічне спостереження, усне опитування, вправляння, програмований контроль, письмові роботи, дидактичні тести тощо.
За допомогою методу спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання, з’ясовує нахили і здібності, успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних ситуаціях, визначає обсяг і глибину оволодіння професійними знаннями, рівень опанування відповідними навичками та вміннями, ступінь сформованості особистісних якостей, визначає недоліки й шляхи їх усунення тощо. Контрольне спостереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях.
Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного матеріалу. За
Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного матеріалу. За
Цей метод досить об’єктивний, бо надає можливість порівняти знання різних студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знання, практичні навички та вміння, а також адекватне їх застосування для розв’язання конкретних професійних завдань. У результаті такого аналізу в педагога формується уявлення про кожного студентами, про його переваги та недоліки.
Ще одним методом перевірки є усне опитування. Його здійснюють за допомогою бесіди, оповідання студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів професійних явищ тощо, їхня найбільша методична цінність – те, що вони забезпечують безпосередній живий контакт педагога з тими, хто навчається. В основі усного опитування - монологічна відповідь студента або бесіда. Цей метод, завдяки своїй специфіці й характеру застосування, використовують і щоденно на планових заняттях, і на різноманітних перевірках.
Досить ефективним методом перевірки результатів навчання студентів є метод вправляння – практичні заняття, практикуми, практики тощо.
У вищій школі наприкінці кожного семестру проводять іспити і заліки.
Заліки, як
У вищій школі наприкінці кожного семестру проводять іспити і заліки.
Заліки, як
Іспити і заліки є підсумком самостійної роботи студента протягом семестру або навчального року. Щоб успішно їх скласти, необхідно систематично і наполегливо працювати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни впродовж усього семестру.
Курсова робота – один з видів індивідуальних завдань навчально-дослідного, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і формування вмінь самостійно працювати з навчальною та науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології.
Курсовий проект відрізняється від курсової роботи наявністю конкретного об’єкта наукових досліджень
Курсовий проект відрізняється від курсової роботи наявністю конкретного об’єкта наукових досліджень
Дипломна робота є підсумком навчальної та науково-практичної діяльності студента за період навчання у вищому навчальному закладі. Захист дипломної роботи є комплексною формою контролю досягнутого випускником кваліфікаційного рівня. Випускна дипломна робота виконується під керівництвом найбільш досвідчених науково-педагогічних працівників ВНЗ (доцентів та професорів).
Дипломна магістерська робота виконується на завершальному етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».
Магістерська робота – це кваліфікаційний науково-практичний доробок, що містить науково обґрунтовані теоретичні та експериментальні результати, наукові положення, і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.
Тест (англ. тest – іспит, випробування, дослід) – контроль. Методом тестів користуються для
Тест (англ. тest – іспит, випробування, дослід) – контроль. Методом тестів користуються для
Щодо цілей навчання тести поділяють на чотири види:
■ перевірки знань (фактів, понять, законів, теорій), тобто знання таких відомостей, які необхідно було раніше запам’ятати і тепер відтворити. Головне тут-репродукування знань;
■ виявлення вмінь виконати певні розумові дії на основі здобутих знань. Вимагають уміння розв’язати типові завдання;
■ виявлення вмінь самостійно здійснити критичний аналіз вивченого матеріалу;
■ визначення вмінь студентів творчо використовувати здобуті знання під час розв’язання нестандартних завдань.
Тести можуть бути:
короткими (10-20 завдань);
середніми (до 300 завдань);
довгими (більш як 300 завдань).
Тестування. Форми тестових завдань та методи оцінювання критеріїв якості тестів
Складання тестів передбачає таку послідовність дій:
1. Визначення мети тестування.
2. Структурування навчального
Складання тестів передбачає таку послідовність дій:
1. Визначення мети тестування.
2. Структурування навчального
3. Вибір оптимальної форми тестових завдань.
4. Визначення методики оцінювання.
5. Складання тестових завдань та їх апробація.
6. Визначення якості тесту.
7. Організація тестування.
Поділяють тести: на тести відкритої форми (із вільно конструйованими відповідями) і тести закритої форми (із запропонованими відповідями).
Завдання відкритої форми – такі завдання, відповіді до яких не додаються. Студенти повинні відповідати, висловлюючи власну думку та відношення до проблеми. Тести відкритої форми передбачають короткі однозначні відповіді, які ґрунтуються переважно на відтворенні вивченого матеріалу, або складні (комплексні) відповіді, які потребують розвинутого логічного мислення, вміння аналізувати.
Закрита форма – коли студентам пропонується декілька готових відповідей, що мають правдоподібний
Закрита форма – коли студентам пропонується декілька готових відповідей, що мають правдоподібний
Тести закритої форми передбачають вибір відповіді з певної кількості варіантів. Серед таких тестів виокремлюють тест-альтернативу, тест-відповідність:
Тест-альтернатива вимагає вибору однієї з двох запропонованих відповідей. Застосовують його під час контролю таких показників засвоєння, як уміння визначати використання фактів, законів, підводити під поняття, встановлювати причину якогось явища. Недолік цього виду тесту полягає в тому, що він не дає змоги вільно конструювати, формулювати відповідь. Його перевагою є те, що він допомагає швидше орієнтуватися в матеріалі, знаходити спільне та відмінне у явищах, легше класифікувати конкретні явища за певними видами.
Тест-відповідність, як правило, складається з двох частин, між якими слід встановити
Тест-відповідність, як правило, складається з двох частин, між якими слід встановити
Тестовий контроль використовують з метою актуалізації знань перед викладанням нової теми,
Тестовий контроль використовують з метою актуалізації знань перед викладанням нової теми,
Такий вид контролю дає змогу ефективніше використовувати час, ставить перед усіма студентами однакові вимоги, допомагає уникати надмірних хвилювань. Тестова перевірка унеможливлює випадковість в оцінюванні знань, стимулює студентів до самоконтролю. Однак тест може виявити лише знання фактів, він заохочує до механічного запам’ятовування, а не до роботи думки.
Практика показала наступні переваги тестування над іншими формами контролю знань:
упродовж досить
Практика показала наступні переваги тестування над іншими формами контролю знань:
упродовж досить
можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні;
реальним є самоконтроль;
знання оцінюють більш-менш об’єктивно;
увага студента фіксується не на формуванні відповіді, а не осмисленні її суті;
створюють умови для постійного зворотного зв’язку між студентом і викладачем.
Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки:
ймовірність випадкового вибору правильної відповіді;
можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінки тільки кінцевий результат (правильно–неправильно), у той час як сам процес, що привів до нього, не розкривається;
психологічний недолік – стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості;
велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу; тести не сприяють розвитку мови.
Питання для самоконтролю знань:
У чому сутність семінарського заняття? Назвіть вимоги,
Питання для самоконтролю знань:
У чому сутність семінарського заняття? Назвіть вимоги,
У чому сутність практичного заняття? Назвіть вимоги, що їх висувають до проведення практичного заняття.
Від чого залежить ефективність проведення практичних занять? Відповідь обґрунтуйте.
Які функції практичного (семінарського) заняття?
У чому відмінність між практичним та лабораторним заняттям?
Опишіть структуру лабораторного заняття.
Назвіть основи/ види семінарських занять. Висвітліть технологію і методику організації та проведення просемінарів.
Яка місце у навчально-виховному процесі належить спецсемінарам? Поясніть технологію і методику їх проведення. За допомогою яких критеріїв ви оцінюєте ефективність семінарських занять?
Назвіть основні типи семінарських занять.
З’ясуйте дидактичні завдання семінарських занять у вищій школі.
Що таке контроль?
У чому мета педагогічного контролю?
Які функції контролю?
Проаналізуйте принципи організації педагогічного контролю.
Охарактеризуйте види контролю. Назвіть методи контролю. Охарактеризуйте форми організації контролю.
Практичне завдання для самостійної роботи:
Підготувати, оформити письмово і представити на
Практичне завдання для самостійної роботи:
Підготувати, оформити письмово і представити на
розробка лекційного заняття (одне питання – до 7-10 хв.) по вибраній темі.
розробка завдань та підбір задач (4-5 ) для проведення практичного або семінарського заняття по вибраній темі.
розробка завдань та пакету білетів для проведення контрольної роботи (5-6 білетів по 4-5 питань) або тестування (10-12 запитань + 4-5 відповідей) по вибраній темі.
Використати для підготовки:
Навчальний план підготовки «бакалавра» (2015 р.), напрям підготовки – Хімія.
Робочі програми навчальних дисциплін:
Неорганічна хімія,
Органічна хімія,
Кристалохімія,
Фізична хімія,
Хімія ВМС,
Хімія барвників.
Перелік індивідуальних завдань.